Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №155/2064/25 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/2064/25

Провадження №3/155/17/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 м. Горохів

Суддя Горохівського районного суду Волинської області Сметана В.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого електромонтером в ПАТ «Волиньобленерго», за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Горохівського районного суду Волинської області 22 грудня 2025 року з відділення поліції № 2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543755 від 18 грудня 2025 року вбачається, що 17 грудня 2025 року о 23 годині 42 хвилин в м. Горохів, вулиця Козацька, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано як порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, вказував, що транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння того вечора не керував, авто було припарковано на узбіччі, коли до нього підійшли працівники поліції, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, оскільки вважав, що не має обов`язку його проходити, так як не керував транспортним засобом.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 62 Конституції України, визначено, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності із ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (надалі - Інструкція №1026) передбачено обов`язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Метою обов`язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є: забезпечення збирання об`єктивних доказів вчиненого правопорушення; усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій; перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб повинно бути зупинено працівниками поліції на законних підставах в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшого притягнення до відповідальності), суд ставить під сумнів і саму процедуру виявлення нетверезого водія. Так у своєму рішенні від 15.03.2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування ТЗ є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти ТЗ лише коли є факт правопорушення. Таким чином зупинений, тобто до самої зупинки ТЗ повинен находитися у русі, оскільки керування таким засобом можливе лише коли останній рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу і навіть із ввімкненим двигуном склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Діюче законодавство, в тому числі ПДР, не містить визначення терміну "керування транспортним засобом", але таке визначення було наведено в п.27 ПВС України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування". За вимогами п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 "Кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія". Крім того в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року ВС/КАС зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі". Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до вимог п 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортного засобу, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, виходячи із наведеного, під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, органом, що склав адміністративний протокол суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543755 від 18.12.2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КП «Горохівська БПЛ», в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду, а також DVD-R диском на якому наявний відеозапис подій, які мали місце 17.12.2025 року.

При дослідженні DVD-R диску, який долучений до матеріалів справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем. На одному з відео вбачається рух автомобіля Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 , однак не вбачається хто саме перебував за кермом вказаного автомобіля. Наступний відеозапис розпочинається зі спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 вже біля транспортного засобу.

Також суд оцінює критично рапорт інспектора СРПП ВП № 2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Петра Вавринюка щодо анонімного повідомлення про можливість керування автомобілем водієм у стані алкогольного сп`яніння. Інформація, зазначена в рапорті не підтверджується жодними доказами. Поліцейський, який склав заначений рапорт є зацікавленою особою при складанні адміністративних матеріалів, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом причетності особи до вчинення адміністративного правопорушення. Про що неодноразово зазначав Верховний суд в своїх рішеннях, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/4668/17.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, поліцейські діяли не у спосіб, що передбачений законом України, а саме неправомірно зупинили автомобіль Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.

Крім цього, у рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, доказам судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Враховуючи наведені норми та дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, їх належність, допустимість та достатність для розгляду даної справи, виходячи з презумпції невинуватості, відповідно до якої усі суперечності слід застосовувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення, суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а отже провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 9, 33, 34, 130, п. 1 ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана