Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №380/5331/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5331/24 пров. № А/857/31466/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення (суддя – Сидор Н.Т., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №380/5331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 01.02.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Це рішення суду набрало законної сили.

На адресу суду першої інстанції 01.07.2025 надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання вищевказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, в якій позивач просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, із зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2024, на стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь позивача доплати до пенсії, що забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, за період з 01 лютого 2024 року по 30 червня 2024 в сумі 62154,90 гривень.

Відповідач подав заперечення на вказану заяву. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання судового рішення від 23.04.2024 у справі №380/5331/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії у розмірі 62154 гривні 90 копійок.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржувана ухвала суду не відповідає чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ГУ ПФУ у Львівській області рішення суду від 23.04.2024 у справі №380/5331/24 - виконано. Здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024. Доплата з 01.02.2024 по 30.06.2024 становить 62154,90 грн., виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Станом на час подання апеляційної скарги Головним управлінням проведено виплату заборгованості за рішеннями суду, які набрали законної сили по 19.11.2020. Вважає скаржник, що встановлюючи спосіб та порядок виконання судового рішення суд, визначивши конкретну суму стягнення, фактично змінить її суть, що є неприпустимим в силу ст.378 КАС України. При цьому стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Наголошує апелянт, що Головним управлінням ПФУ у Львівській області виконані усі, в межах його компетенції, дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі №380/5331/24.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 14.07.2025 та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 14 липня 2025 року з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги із врахуванням норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду від 23.04.2024 у справі №380/5331/24, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .. Доплата з 01.02.2024 по 30.06.2024 становить 62154,90 грн., виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Отже, станом на час виникнення спірного питання, пенсія позивача перерахована і виплачується згідно з рішенням суду, однак невиплаченою залишається доплата, яка виникла як заборгованість за попередні періоди з 01.02.2024.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що згідно із частиною 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: “Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат”.

Апеляційний суд враховує, що під встановленням способу або порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення. При цьому встановлення способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті, самого судового рішення.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується під час виконання судового рішення. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій боржником.

Для встановлення способу чи порядку виконання судового рішення обставиною, що перешкоджає його виконанню, є те, що в судовому рішенні не визначено способу та порядку виконання судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи відповідач в межах своєї компетенції вчинив дії на виконання рішення суду у справі №380/5331/24 щодо проведення з 01.02.2024 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. Перерахунок пенсії проведено.

Проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету. Оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.

Одним із принципів бюджетної системи України, що визначений Бюджетним кодексом (далі – БК України), є його збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період (п.2 ч.1 ст.7 БК України).

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Із змісту ст.116 БК України слідує, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п.20 ч.1 згаданої статті).

Абзацом 2 п.7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління ПФ України № 21-2 від 31.08.2009р. (в редакції постанови № 35-1 від 09.12.2021р.) передбачено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

З викладеного необхідно зробити висновок, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та в порядку черговості.

Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

Постановою Кабінету Міністрів України №1152 від 17.09.2025 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік.

У бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік на видатки за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 250 млн. грн..

Відповідно до п.25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 (далі – Порядок №821).

Порядком №821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (абзац 1 пункту 1).

Пунктами 5 та 6 Порядку №821 передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

При цьому, пункт 7 Порядку №821 передбачає, що для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Отже, виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення, залежить від отримання ГУ ПФ України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу та проводиться відповідно до вимог зазначеного вище Порядку №821.

Таким чином, в межах наданої компетенції пенсійний орган вживає комплекс заходів для виконання рішення суду у справі №380/5331/24, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, проводиться пенсійним органом відповідно до вимог Порядку №821 та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд зазначає, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волевиявлення територіального органу Пенсійного фонду України.

Оскільки виконання рішення суду у цій справі у розглядуваній частині щодо виплати нарахованих сум залежить виключно від бюджетного фінансування, то як вірно зазначив суд першої інстанції, його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.

Апеляційний суд також звертає увагу, що поняття “спосіб і порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. Зміна способу і порядку виконання рішення суду не передбачає зміну суті самого рішення суду.

Разом з тим, зміна способу і порядку виконання рішення суду в цій справі із зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення з відповідача на користь позивача виплати по пенсійній заборгованості призведе до зміни рішення суду по суті. Сума заборгованих коштів не була спірною до часу звернення з позовною заявою до суду.

Оцінюючи в сукупності вищезазначене, в суду першої інстанції були відсутніми достатні та належні підстави для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №380/5331/24 на підставі ч.3 ст.378 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При цьому, враховуючи, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, вірними є аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі про відсутність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду від 23.04.2024 в адміністративній справі №380/5331/24.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у розглядуваному випадку рішення суду від 23.04.2024 виконується зі сторони ГУ ПФ України у Львівській області, а саме:

- здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2024 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- нарахування і виплата подальших (наступних) розмірів пенсії здійснюється із врахуванням вищевказаного рішення суду;

- перерахована сума пенсії за попередній період із 01.02.2024 визначена до виплати за спеціальним порядком (механізмом), який затверджений Кабінетом Міністрів України, і така виплата нарахованої заборгованості здійснюється із врахуванням фінансових можливостей держави в умовах воєнного стану в Україні.

Крім цього, згідно додаткових пояснень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, наданих суду апеляційної інстанції, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, Пенсійним фондом України у жовтні 2025 року розпочато виплату коштів на виконання судових рішень. Зокрема, у жовтні на виплату коштів за судовими рішеннями одержувачам Львівської області спрямовано 8,2 млн. грн., з них: на виплату поточної заборгованості - 3,3 млн. грн., на виконання ретроспективних рішень - 4,9 млн. грн. На виплату коштів за судовими рішеннями у листопаді спрямовано 9,9 млн. грн., з них: на виплату поточної заборгованості - 4,3 млн. грн., на виконання ретроспективних рішень - 5,6 млн. грн. У жовтні 2025 року та у листопаді 2025 ОСОБА_1 додатковими відомостями на виконання погашення заборгованості відповідно до вимог Порядку виплачено кошти в наступному розмірі: 187,35 грн. (відкладена заборгованість); 187,35 грн. (відкладена заборгованість).

Колегія суддів враховує, що позивач хоча і не задоволений існуючим способом виконання судового рішення в частині щодо виплати перерахованої пенсії за попередній (минулий) період, тобто не одразу всієї перерахованої суми, а за спеціальним порядком (механізмом), однак, така ситуація зумовлена відсутністю відповідних бюджетних призначень (фінансових можливостей) та в розумінні норм ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про невиконання уповноваженим органом ПФУ судового рішення та не може бути безумовною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення перерахованих сум пенсії за минулий період.

При цьому, існуючий порядок (механізм) здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджений Кабінетом Міністрів України, є чинним і підлягає до застосування відносно позивача.

Конституційний Суд України у рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував зміст актів міжнародного права, зокрема статтю 22 Загальної декларації прав людини про те, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення потрібних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, з огляду на фінансові можливості держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Водночас рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В цьому Рішенні Конституційний Суд України спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Підсумовуючи висновки, сформульовані Конституційним Судом України в наведених рішеннях, можна узагальнити, що держава, базуючись на існуючих фінансово-економічних можливостях, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тож в разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте, держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, що відповідають людській гідності. Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються передусім внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішні та внутрішні економічні й політичні чинники.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Тому всебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

У Рішенні ЄСПЛ від 03.06.2014 року «Великода проти України» відзначено, що законодавчі норми можуть змінюватись, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Так, статтями 382-382-3 КАС України врегульовано питання щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Статтею 383 КАС України врегульовано питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність будь-яких відомостей про те, що до моменту подання позивачем заяви від 01.07.2025 про зміну способу і порядку виконання судового рішення застосовувались визначені статтями 382-382-3 і 383 КАС України заходи судового контролю за виконанням рішення суду від 23.04.2024, чи про те, що такі заходи були неефективними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 23.04.2024 у справі №380/5331/24 шляхом стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії у розмірі 62154,90 грн..

За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалення постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №380/5331/24.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №380/5331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №380/5331/24 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська