Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №592/4697/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/653/26

Справа №592/4697/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С ТА Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати постанову серії ЕНА №1117690 від 18.12.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.12.2023 відповідачем відносно нього було винесено постанову серії ЕНА №1117690 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається, що він 18.12.2023 об 11 год. 09 хв. в м.Суми по вул. Іллінська, 7, керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу, де відстань між суцільною лінією розмітки становить менше 3 м, а саме 1 м.

Позивач ОСОБА_1 не погоджується із зазначеною постановою та вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Вважає, що відсутня сама подія адміністративного правопорушення, за яку мало бути притягнено його до адміністративної відповідальності. У правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 відсутній пункт під номером 34, а отже порушити він його не міг. У жодному із пунктів, абзаці чи речені розділу 34 ПДР затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 не міститься заборона вчиняти дії, за які до нього було застосовано адміністративне стягненя, а саме здійснювати зупинку тз, де відстань ближче 3 м, а саме 1 м між суцільною лінією, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження обставин, інкримінованих йому оскаржуваною постановою.

Посилаючись на викладені обставини справи, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1117690 від 18.12.2023.

25.03.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Катрич О.М.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми адміністративну справу направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

26.04.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.05.2024 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та поновлено йому такий строк та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.07.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просили відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за порушення п.15.9 д ПДР України була складено правомірно за те, що 18.12.2023 о 11 год. 09 хв. в м.Суми по вул. Іллінська, 7, було виявлено транспортний засіб «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , водій керуючи тз порушив вимогу дорожьої розмітки 1.1, а саме здійснив зупинку тз де відстань ближче 3 м, а саме 1 м між суцільною лінією, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR. Крім того, зазначили, що під час роз`яснення прав позивачу вимоги ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП жодних заяв чи клопотань від позивача заявлено не було, права останньому були зрозумілі, що зафіксовано на нагрудну камеру VB-400 №471214. Також зазначили, що під час винесення постанови інспектором було зроблено описку в зазначені пункту ПДР, а саме замість правильного п.15.9 ПДР вказано п.34 ПДР. Вказана описка є технічною, що також підтверджується відеозаписом, так як інспектор саме зазначає порушення п. 15.9 ПДР.

11.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відхив, де зазначено, що відстань від транспортного засобу позивача до суцільної лінії дорожньої розмітки у встановленому порядку ніхто не заміряв, вона ніяким чином зафіксована не була, засіб вимірювання ніде не зазначався, з віде лише видно, що під час перевірки документів позивача працівником поліції, інший поліцейський самостійно щось дістав з багажника та самостійно щось поміряв, чи були проведені заміри належним чином позивач не знає, так як на момент замірів він знаходився в автомобілі. Поліцейський який проводив розгляд справи, наявність порушень п. 15.9 ПДР перевірено і зафіксовано не було.

Позивач зазначає, що порушень вимог дорожньої розмітки 1.1 в його діях не було, притягнення його до адміністративної відповідальності було незаконним і доводи відзиву на адміністративний позов цього не спростовують.

У зв`язку з вищевикладеним, просить задовольнити позов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції Федіним Р.М. 18.12.2023 винесено постанову серії серії ЕНА №1117690 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 застосовано передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Підставою для прийняття спірної постанови стало те, що 18.12.2023 о 11 год. 09 хв. у м.Суми по вул. Іллінська, 7, водій транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожьої розмітки 1.1, а саме здійснив зупинку транспортного засобу де відстань ближче 3 м, а саме 1 м між суцільною лінією.

Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Підпунктом «д» пункту 15.9 ПДР України передбачено, що зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Отже, зупинка транспортного засобу у місці, де відстань між розділювальною смугою і транспортним засобом, що зупинився, складає менше 3 метрів, є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Із змісту відеозаписів « №471214 та № 471984», що є додатками №3 та 4 до відзиву на позов, який подавався Департаментом патрульної поліції до суду через підсистему «Електронний суд» 02.07.2024, вбачається, що автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на ділянці дороги, де відстань між суцільної лінією і вказаним транспортним засобом складала менше 3 м. Указане, на переконання суду, дає підстави погодитися з доводами відповідача про порушення позивачем вимог пп. «д» п. 15.9 ПДР України.

У силу вже згаданих вище положень ст. 77 КАС України обов`язок доказування, у цьому випадку, покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, надані Департаментом патрульної поліції до відзиву на позов відеозаписи «№471214 та № 471984», з яких вбачається факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , є належними доказами та мають бути враховані судом при розгляді справи.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.

Що стосується пояснень позивача щодо зазначення у постанові п.34 ПДР, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п.15.9 ПДР, а саме здійснення зупинки транспортного засобу де відстань ближче три метра, а саме один метр між суцільною лінією, що підпадає під дію п. 15.9 ПДР. Вказане підтверджується відеозаписом, згідно якого інспектором було оголошено Головчуку В.М. порушення п. 15.9 ПДР, а відтак судом обґрунтування позивача до уваги не приймаються.

Відтак, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статями 7,9,73-77,121,139,241-246,255,286 КАС України, статями 122, 280 КУпАП, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Усатова