Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №600/3910/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3910/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

04 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 136666 від 06.08.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки у спірних відносинах не був автомобільним перевізником, а тому є неналежним суб`єктом відповідальності. Позивач вказав, що автомобіль MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 вибув з користування позивача 01.09.2022 р. та був переданий на підставі договору найму у тимчасове платне користування ТОВ “Д-ОІЛ”. Таким чином, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на траспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області № 136666 від 06.08.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн згідно квитанції від 29.08.2024 року та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець та здійснює господарську діяльність, зокрема – надання в оренду вантажних автомобілів. (а.с. 16).

01.09.2022 р. фізична особа – підприємець ОСОБА_1 з ТОВ “Д-ОІЛ” уклала договір оренди транспортного засобу, а саме транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , строком на 12 місяців. (а.с. 23-27).

24.06.2024 р. відповідачем складено акт №АР056075 проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано перевезення, транспортним засобом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, вантажу без відповідних документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. (а.с. 12).

03.07.2024 р. відповідач склав та направив позивачу лист з повідомленням про розгляд 06.08.2024 р. справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. (а.с. 13).

06.08.2024 р. відповідачем прийнято постанову №136666 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000 грн за порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”. (а.с. 10).

Матеріали справи містять свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 (а.с. 22).

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Д-ОІЛ» за період з 01.09.2022 по 19.07.2024 за договором від 01.09.2022р. та платіжні інструкції №1150, №1210, №1185 (а.с.30-36).

Вважаючи спірну постановою безпідставною, необґрунтованою та такою, що прийнята з грубим порушенням норм діючого законодавства України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення перевірки та складання акту від 24.06.2024 р. №056075, позивач не здійснював перевезення вантажу транспортним засобом MAN реєстраційний номер НОМЕР_4 , а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу, при цьому доказів про інше, відповідачем надано не було. Суд звертає увагу, що відповідач безпідставно ототожнює власника транспортного засобу з автомобільним перевізником.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 власником транспортного засобу MAN днз НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 . Передаючи належний йому транспортний засіб у користування третій особі, власник повинен усвідомлювати, що така передача не звільняє його автоматично від публічно-правових наслідків, пов`язаних із використанням цього транспортного засобу у сфері автомобільних перевезень. Сам факт укладення договору оренди не є безумовною підставою для звільнення власника від відповідальності, передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт», якщо під час здійснення перевірки відсутні будь-які документи, які дозволяють контролюючому органу ідентифікувати іншу особу як автомобільного перевізника.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просиі відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надавши оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Процедура проведення рейдових перевірок визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на маршруті руху щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, на підставі яких здійснюються перевезення, додержання вимог статті 53 Закону № 2344-III, а також інших нормативних вимог у сфері автомобільних перевезень.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Отже, з наведеного встановлено, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлено обов`язок автомобільного перевізника виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів і вантажів.

Абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу за виконання міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Отже, відповідальність за вказаною нормою може бути застосована виключно до автомобільного перевізника.

За змістом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на комерційній основі або за власний кошт.

Частиною першою статті 33 цього Закону визначено, що автомобільним перевізником, який здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, що надає послугу перевезення вантажу транспортним засобом, який використовується на законних підставах.

Суд зауважує, що поняття власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.

Таким чином, необхідною умовою застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-III, є встановлення факту, що саме особа, притягнута до відповідальності, є автомобільним перевізником у відповідних правовідносинах та безпосередньо здійснювала перевезення.

Як встановлено судом, висновки відповідача про те, що позивач у спірних правовідносинах був перевізником, базуються на тій обставині, що з ліцензійного реєстру перевезень стало відомо, що саме ФОП ОСОБА_1 має чинну ліцензію на здійснення перевезень небезпечних вантажів за Наказом Укртрансбезпеки №253 від 03.05.2022 р.

Відповідач наголошує, що під час перевірки документи, які б могли свідчити, що автоперевізником є не ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Д-ОІЛ», інспектору не було надано. Повідомлення про розгляд справи про порушення було направлено позивачу 03.07.2024 р., однак відповідач стверджує, що на офіційну електронну адресу відповідача до дня винесення постанови 06.08.2024 року від ФОП ОСОБА_1 листи не надходили.

Відтак, відповідальність застосована до власника, а не до перевізника, як передбачено статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, позивач стверджує, що 01 серпня 2024 року звернувся до відповідача з заявою про надання документів на підставі яких був складений акт та просив відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки мав намір скористатися правничою допомогою адвоката, проте розгляд справи відбувся без його участі та адвоката.

Позивач надав суду документи, які засвідчують право користування транспортним засобом у період здійснення перевірки ТОВ «Д-ОІЛ», тобто докази використання цього транспортного засобу на законних підставах, що є обов`язковим для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Як зазначалося, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Згідно договору оренди від 01 вересня 2022 р., актом звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Д-ОІЛ» та платіжними інструкціями №1150, №1210, №1185 можна зробити висновок, що перевізником вантажу є ТОВ «Д-ОІЛ».

Отже, контролюючим органом не встановлено належного суб`єкта відповідальності, що виключає можливість застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що при встановленні автомобільного перевізника контролюючий орган зобов`язаний з`ясувати фактичного суб`єкта перевезення на підставі документів, які містять достовірну інформацію про перевізника.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується саме до автомобільного перевізника, а не до власника чи користувача транспортного засобу, якщо не доведено його участі у здійсненні перевезення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є автомобільним перевізником та не бере участі у правовідносинах щодо перевезення, у межах яких проводилась перевірка.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак постанова № 136666 від 06.08.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень є протиправною.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.