Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №759/27457/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27457/25

пр. № 2/759/4095/26

24 лютого 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голови правління ГК «Ленінрадець» ОСОБА_3 про визнання права користування,

ВСТАНОВИВ :

І. Зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у період шлюбу з Відповідачем-1 за спільні кошти було придбано право користування гаражним боксом № НОМЕР_1 у ГК «Ленінградець». Позивач вказує, що хоча ордер на гараж оформлений на ім`я колишньої дружини, він фактично користувався ним, сплачував внески та вважає це майно спільною сумісною власністю. Просить позовну заяву задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що спірний гараж був придбаний за його власні кошти під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу відповідачка змінила замок на гаражі, внаслідок чого він позбавлений можливості доступу та користування ним. Зазначив, що під час шлюбу сплачував членські та інші внески до гаражного кооперативу, у зв`язку з чим вважає, що має право користування спірним гаражем у такому ж обсязі, як і відповідачка. Просив суд визнати за ним право користування гаражем нарівні з відповідачем.

Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що є членом відповідного гаражного кооперативу. Наголосила, що користується гаражем на власний розсуд та не має наміру ділити право користування з позивачем. Також вказала, що під час надання позивачу доступу до гаража частина майна зникла, у зв`язку з чим вона обмежила його доступ до приміщення.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що гараж перебуває у власності гаражного кооперативу, а право користування надається члену кооперативу. Членом кооперативу є ОСОБА_2 .

Зазначив, що внески сплачуються на рахунок члена кооперативу та не створюють самостійного права користування для інших осіб. Право користування гаражем мають член кооперативу, його родина або особи, яким член кооперативу надав відповідний дозвіл.

Повідомив, що позивач не є членом кооперативу, заяву про вступ не подавав, відповідний дозвіл на користування гаражем від кооперативу або члена кооперативу відсутній.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.01.2022 року.

Гаражний бокс НОМЕР_2, розташований у Гаражному кооперативі по будівництву та експлуатації гаражів «Ленінградець» (АДРЕСА_1), перебуває у користуванні Відповідача 1.

Згідно з матеріалами справи, а саме Ордером від 01 червня 2019 року, право на зайняття вказаного гаражного боксу надано виключно ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1 Статуту ГК «Ленінградець», кооператив організовується для експлуатації гаражів, що знаходяться в особистій власності, проте до моменту викупу майно належить кооперативу як юридичній особі.

Відповідно до розділу «Члени кооперативу, їх права та обов`язки» Статуту, право користування гаражем виникає виключно у членів кооперативу, які прийняті до нього рішенням загальних зборів або правління.

Ордер НОМЕР_2 від 01.06.2019 р. виданий на ім`я ОСОБА_2 . Позивач не надав доказів свого членства у ГК, а Статут не передбачає автоматичного виникнення права користування у членів сім`ї чи колишнього подружжя без проходження процедури вступу до кооперативу.

Позивач стверджує, що сплачував внески, проте надана квитанція від 04.02.2026 р. свідчить про те, що платником офіційних платежів (зокрема комісійних та переказів) виступає ОСОБА_3 . Це підтверджує позицію Відповідача 2 про те, що фінансові відносини кооперативу за даним боксом не пов`язані з особою позивача.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1001 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», вимоги про неправильність відмови у прийомі в члени гаражно-будівельного кооперативу підлягають задоволенню лише у тому разі, коли право на вступ до кооперативу виникає з цивільних правовідносин. Зокрема, таке право виникає в особи, якій членом ГБК відчужено гараж, дружини або члена сім`ї особи, яка вибула з кооперативу, якщо вони були учасниками спільної власності на пай і гараж, спадкоємця померлого члена кооперативу. Виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним із подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них згідно ст. 22 КпШС має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині, як співвласнику. У спорах між спадкоємцями члена кооперативу про перевагу на вступ до кооперативу і право на гараж належить, зокрема, враховувати, кому з них член кооперативу заповів гараж, а при відсутності такого спадкоємця - в кого більша частка в спадщині, хто проживав із спадкоємцем і користувався гаражем або здійснював за ним догляд, якщо він має передбачений статутом кооперативу автотранспортний засіб.

Статтею 4 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» визначено, що Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно ст. 11 Закону України «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що порядок прийняття у члени кооперативу визначається Статутом гаражного кооперативу, та рішення про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного (житлового), дачно-будівельного, гаражно-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив відповідне майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного (житлового), дачно-будівельного, гаражно-будівельного, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником такого майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації відповідного права згідно із законом.

Згідно зі статтею 12 Закону «Про кооперацію», основними правами члена кооперативу є:

участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;

користування послугами кооперативу;

одержання кооперативних виплат та виплат на паї;

одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом;

право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;

право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Оскільки гаражний бокс НОМЕР_2 не приватизований, він є власністю юридичної особи кооперативу. Право користування таким об`єктом є персональним правом члена кооперативу, а не об`єктом, що автоматично ділиться між подружжям як нерухомість.

Надані Позивачем фото та розписка про позику не є належними доказами виникнення саме права користування у відносинах з кооперативом. Розписка свідчить про боргові зобов`язання перед третьою особою, а не про набуття статусу члена ГК.

Судом встановлено, що гаражний бокс № НОМЕР_1 у ГК «Ленінградець» перебуває у користуванні ОСОБА_2 як члена кооперативу, що підтверджується відповідними документами кооперативу. Позивач членом кооперативу не є, рішення про його прийняття до складу членів кооперативу відсутнє.

Право користування гаражем має персональний характер та виникає виключно у особи, прийнятої до членів кооперативу в установленому законом та статутом порядку. Сам по собі факт перебування сторін у шлюбі або сплати коштів під час шлюбу не створює самостійного права користування об`єктом кооперативної власності.

Позивачем не доведено наявності у нього суб`єктивного права, яке підлягало б судовому захисту шляхом його визнання, а також не обґрунтовано належності обраного способу захисту.

З огляду на викладене, підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 16, 391 ЦК України, ст. 4, 8, 11, 12, 19-1 Закону України «Про кооперацію», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голови правління ГК «Ленінрадець» ОСОБА_3 про визнання права користування гаражем - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко