Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №240/3405/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3405/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

04 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Департаменту соціального забезпечення, Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , Центру оцінювання функціонального стану особи (Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство Охорони Здоров`я України"), 11 (Одинадцятої) Регіональної військово-лікарської комісії, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними, скасування постанов та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Департаменту соціального забезпечення, Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , Центру оцінювання функціонального стану особи (Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство Охорони Здоров`я України"), 11 (Одинадцятої) Регіональної військово-лікарської комісії, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, що оформлена свідоцтвом про хворобу ОСОБА_1 №2962 від 23.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову 11 (одинадцятої) регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, що оформлена свідоцтвом про хворобу № 2962 від 23.04.2024;

- зобов`язати 11 (одинадцяту) регіональну військово-лікарську комісію змінити постанову про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, що оформлена свідоцтвом про хворобу № 2962 від 23.04.2024, шляхом зміни формулювання причини захворювання з «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» на формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», а нову постанову військово-лікарської комісії оформити протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи перевірити обґрунтованість рішення Ірпінської міжрайонної МСЕК щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 854179 та змінити формулювання причини інвалідності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 854179 з «захворювання, так, пов`язано із проходженням військової служби» на «захворювання, одержане під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби»;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Департаменту соціального забезпечення, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до пункту б частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у розмірі 757 000 грн. 00 коп. /сімсот п`ятдесят сім тисяч гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що на противагу тому, що позивач є учасником бойових дій, який виконував обов`язки військової служби та бойові завдання по захисту Батьківщини на Куп`янському напрямку, інвалідність якого беззаперечно настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби та із захистом Батьківщини, гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 визначила причину захворювання, як таке, що пов`язане з проходженням військової служби, а 11 регіональна військово-лікарська комісія затвердила дану постанову, не враховуючи всіх обставин та причин настання та розвитку захворювання ОСОБА_1 , не враховуючи посвідчення учасника бойових дій позивача, при цьому порушуючи Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України, який зазначений у Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402. Як наслідок, спираючись на хибне визначення причини захворювання позивача, яка зазначена у свідоцтві про хворобу № 2962 гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , що затверджене 11 Регіональною військово-лікарською комісією, Ірпінська міжрайонна МСЕК також хибно визначила причину інвалідності ОСОБА_1 , як таке, що пов`язане із проходженням військової служби, не враховуючи всіх обставин та причин настання інвалідності, не враховуючи посвідчення учасника бойових дій позивача, при цьому порушуючи Порядок та умови встановлення інвалідності, що зазначені у Положенні про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, хоча позивач є учасником бойових дій, який виконував обов`язки військової служби та бойові завдання по захисту Батьківщини на Куп`янському напрямку, інвалідність якого беззаперечно настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби та із захистом Батьківщини. Більш того, спираючись хибне визначення причини інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 854179, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.11.2024 ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, в сумі 211 960,0 грн, замість 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, в сумі 757000 грн. 00 коп., оскільки насправді інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, а не внаслідок проходження військової служби.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку позивача, він із 12.03.2022 по 28.05.2024 проходив військову службу.

Встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.04.2023 (а.с. 29)

Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 22 червня 2023 року №5316 (а.с. 52), солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд у гарнізоній військово-лікарській комісії Військової частини НОМЕР_3 .

У довідці від 22.06.2023 №5316 вказано: "Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Стан після комбінованої флебектомії праворуч (12.06.2023) з приводу варикозної хвороби правої нижньої кінцівки, хронічна венозна недостатність ІІІ ступеню у вигляді помірно вираженого больового синдрому, незміцнілих рубців. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

Згідно з довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 16 серпня 2023 року №6919 (а.с. 45), солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд у гарнізоній військово-лікарській комісії Військової частини НОМЕР_3 .

У довідці від 16.08.2023 №6919 вказано: "Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Стан після комбінованої флебектомії праворуч (03.08.2023) з приводу варикозної хвороби правої нижньої кінцівки, хронічна венозна недостатність ІІ ступеню у вигляді помірно вираженого больового синдрому, незміцнілих рубців. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

23 квітня 2024 року гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд позивача та сформовано довідку (а.с. 182) у якій вказано: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): посттромбофлебітичний синдром обох кінцівок, змішана форма. Наслідки флебектомії обох нижніх кінцівок (12.06.2023, 03.08.2023) у вигляді хронічної венозної недостатності правої нижньої кінцівки ІІІ (третього) ступеню; рецидивуючих трофічних виразок правої гомілки; хронічної венозної недостатності лівої нижньої кінцівки ІІ (другого) ступеню. Вертеброгенна торако-люмбаргія. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

У свідоцтві про хворобу №2962 (а.с. 53-54) вказано, що 23 квітня 2024 року гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_4 від 05.04.2024 №1961/651 провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня втрати працездатності до військової служби у десантно-штурмових військах.

У п. 12 свідоцтва №2962 від 23.04.2024 вказано: "Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): посттромбофлебітичний синдром обох кінцівок, змішана форма. Наслідки флебектомії обох нижніх кінцівок (12.06.2023, 03.08.2023) у вигляді хронічної венозної недостатності правої нижньої кінцівки ІІІ (третього) ступеню; рецидивуючих трофічних виразок правої гомілки; хронічної венозної недостатності лівої нижньої кінцівки ІІ (другого) ступеню. Вертеброгенна торако-люмбаргія. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

У відповідь на адвокатський запит, Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.02.2025 №1120 повідомила, що на момент огляду, а саме 23.04.2024, довідка про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони до військово-лікарської комісії не була надана. Посвідчення учасника бойових дій не є підставою для прийняття причинного зв`язку захворювання, оскільки не відображає терміни перебування військовослужбовця в зоні бойових дій та не підтверджує початок, розвиток, прогресування захворювання в зоні бойових дій (а.с. 168).

У довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №854179 вказано, що позивачу із 04 липня 2024 року при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби (а.с. 26-27).

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою від 14.08.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Розглянувши подані документи, комісія МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом від 22.11.2024 №191/975, про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в сумі 211960,00 грн, з підстав, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (а.с.153).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає таким, що порушує його права, встановлення причини захворювання з «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» замість формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування постанов гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_5 Регіональної ВЛК у частині формулювання причинного зв`язку захворювання.

Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України, суд дійшов висновку про обґрунтованість рішення про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, оскільки причиною інвалідності позивача вказано "захворювання, так, пов`язане з проходження військової служби", а не "захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби".

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що на противагу тому, що позивач є учасником бойових дій, який виконував обов`язки військової служби та бойові завдання по захисту Батьківщини на Куп`янському напрямку, інвалідність якого беззаперечно настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби та із захистом Батьківщини, гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 визначила причину захворювання, як таке, що пов`язане з проходженням військової служби, а 11 регіональна військово-лікарська комісія затвердила дану постанову, не враховуючи всіх обставин та причин настання та розвитку захворювання ОСОБА_1 , не враховуючи посвідчення учасника бойових дій позивача, бойові розпорядження військової частини , при цьому порушуючи Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України, який зазначений у Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402. Право на соціальний захист ОСОБА_1 було порушене відповідачем, шляхом визначення неправильної причини захворювання позивача та неповного призначення і невиплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 757000 грн. Висновок про причину інвалідності: захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, є хибним та встановленим без врахування обставин того, що інвалідність ОСОБА_1 пов`язана з виконанням військового обов`язку та захистом Батьківщини, а також з порушенням окремих норм Законів і підзаконних нормативно-правових актів.

11 (Одинадцята) Регіональна військово-лікарська комісія подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила про правильність висновків суду першої інстанції, тому просив її залишити без задоволення.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, а оборона України покладається на Збройні Сили України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни є обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до закону.

Правовий режим воєнного стану в Україні запроваджено Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який набрав чинності 24 лютого 2022 року та в подальшому неодноразово продовжувався, що обумовлює особливості правового регулювання проходження військової служби та медичного забезпечення військовослужбовців.

Відносини, пов`язані з виконанням громадянами України конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та проходженням військової служби, врегульовані Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частина третя статті 1 зазначеного Закону визначає зміст військового обов`язку, який охоплює, зокрема, проходження військової служби та виконання обов`язків у запасі.

Статтею 70 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби та встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою.

З метою врегулювання порядку проведення військово-лікарської експертизи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402), у редакції, чинній на момент оформлення свідоцтва про хворобу №2962 від 23.04.2024.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право приймати, переглядати, скасовувати або затверджувати постанови підпорядкованих ВЛК. Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та наділена повноваженнями переглядати рішення ВЛК регіонів.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини є спеціальною процедурою, яка здійснюється виключно на підставі належних та достатніх документів, перелік яких визначений нормативно.

Відповідно до пункту 21.5 Положення №402 формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» застосовується у разі, якщо захворювання виникло або набуло розвитку під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до п. 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):

довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);

медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.

Відповідно до викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що для встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини або виконанням обов`язків військової служби необхідна наявність документів, передбачених Положенням №402, зокрема: довідки про проходження військової служби, медичних документів, довідки про обставини травми, свідоцтва про хворобу, а також, за наявності, інших доказів, що підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтво) із військовою службою (п. 21.25 глави 21 розділу II Положення №402).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, а також медичні документи, які б дозволяли встановити початок, розвиток або прогресування захворювання у період виконання завдань, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Надані витяги з наказів командира військової частини лише підтверджують факт перебування у відрядженні та участь у загальних заходах безпеки, проте не підтверджують безпосередню участь у бойових або спеціальних операціях, що є необхідною умовою застосування формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» (п. ґ) 21.5 глави 21 розділу II Положення №402).

Апеляційний суд констатує, що ВЛК регіону, приймаючи постанову, керувалася встановленими законодавством і нормативними актами критеріями, а саме: на підставі наданих документів визначала причинний зв`язок захворювання позивача з проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2962 від 23.04.2024. Постанова була оформлена відповідно до вимог п. 22.5 та 22.6 глави 22 розділу II Положення №402, із врахуванням воєнного стану та особливостей медичного забезпечення військовослужбовців.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі надання позивачу статусу учасника бойових дій та видача відповідного посвідчення не є безумовною та достатньою правовою підставою для встановлення формулювання причинного зв`язку «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» у розумінні підпункту «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402.

Посвідчення учасника бойових дій підтверджує правовий статус особи, однак не містить відомостей щодо конкретного періоду виникнення чи прогресування захворювання, його етіологічного зв`язку з умовами безпосередньої участі у бойових діях, а також не фіксує медичних обставин, що свідчили б про настання або істотне ускладнення захворювання саме в період виконання бойових завдань.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не було подано до ВЛК довідки встановленої форми про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, яка відповідно до пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення №402 є одним із документів, що підтверджують відповідні обставини (за наявності). Також відсутні медичні документи, які б етіопатогенетично дозволяли пов`язати початок або прогресування саме посттромбофлебітичного синдрому з періодом безпосередньої участі у бойових діях.

Надані витяги з наказів по стройовій частині підтверджують перебування позивача у відрядженні до району виконання бойових завдань, однак не містять відомостей про конкретні обставини, за яких виникло чи істотно прогресувало захворювання, не встановлюють факту перебування безпосередньо в районі ведення бойових дій у конкретні періоди, що співвідносяться з медичними даними щодо початку чи загострення хвороби.

Для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного її вирішення, колегія суддів визнала за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_6 надати обґрунтовані пояснення, підтверджені належними та допустимими доказами, стосовно участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у бойових діях та виконання ним військових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини, а також, у разі наявності, надати суду довідку про його безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та довідку про обставини виникнення чи прогресування захворювання.

На виконання ухвали суду військова частина НОМЕР_7 подала письмові пояснення, у яких зазначила про участь позивача у заходах із забезпечення оборони України та виконання ним військових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини. Крім того, повідомлено, що у військовій частині оформлено довідку від 12.02.2026 № 2999, якою підтверджено участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у періоди та під час перебування у районах бойових дій, визначених у зазначеній довідці.

У поданих поясненнях прямо зазначено, що в діловодстві військової частини відсутнє документальне підтвердження персональної безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, зіткненнях та виконанні ним завдань, пов`язаних із веденням бойових дій, окрім наявних документів, які підтверджують проходження військової служби у складі підрозділу в районі виконання завдань та участь у заходах із забезпечення оборони.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що довідка № 2999 сформована 12.02.2026 року, тобто значно пізніше як моменту встановлення позивачу причинного зв`язку захворювання, так і його звернення до суду. Відтак на час прийняття відповідного рішення щодо визначення причинного зв`язку така довідка об`єктивно не існувала та не могла бути врахована компетентним органом. За таких обставин її зміст підлягає критичній оцінці в сукупності з іншими доказами у справі, з огляду на час оформлення та відсутність первинних документів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях.

Як убачається з матеріалів справи, позивач фактично висловлює незгоду з висновком регіональної військово-лікарської комісії щодо відмови у встановленні причинного зв`язку його захворювання із захистом Батьківщини.

Нормативне регулювання спірних правовідносин, визначене Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402 (далі – Положення № 402), передбачає спеціальний порядок перегляду постанов ВЛК. Зокрема, у разі наявності сумнівів щодо правильності висновку ВЛК регіону особа має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії, яка є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та наділена повноваженнями розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої ВЛК.

З матеріалів справи встановлено, що представник позивача у січні 2025 року звернувся до Центральної ВЛК та отримав відповідь від 29.01.2025 року. Водночас зазначена відповідь не є предметом оскарження у цій справі.

Аналіз положень Положення № 402 свідчить, що судовому оскарженню підлягають постанови ВЛК регіонів та постанови Центральної ВЛК. Натомість рішення гарнізонних (позаштатних) ВЛК підлягають адміністративному оскарженню в порядку підпорядкованості до відповідних штатних ВЛК, а не безпосередньо до суду.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині, що стосується зміни причинного зв`язку захворювання позивача, оскільки оскарженню в судовому порядку підлягають саме відповідні постанови уповноважених ВЛК, а не рішення гарнізонної комісії.

Щодо позовних вимог, заявлених до Центру оцінювання функціонального стану особи, колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи містять копію адвокатського запиту від 24.01.2025 року, адресованого зазначеному Центру, у якому представник позивача просив надати інформацію щодо обґрунтованості рішення Ірпінської міжрайонної МСЕК про визначення причинного зв`язку інвалідності позивача.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про прийняття Центром оцінювання функціонального стану особи рішення про відмову у перевірці обґрунтованості висновків МСЕК або про інше порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи і вимогам закону.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині позовних вимог до Міністерство оборони України, колегія суддів зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що у прохальній частині позову позивач просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Департаменту соціального забезпечення, яка, на його думку, полягає у ненарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ІІІ групи в розмірі 757 000 грн відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що 14.08.2024 позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

За результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.11.2024 № 191/975, яким позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у сумі 211 960,00 грн, з огляду на встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402, причинний зв`язок захворювань військовослужбовців визначається відповідними військово-лікарськими комісіями. При цьому зазначене Положення чітко розмежовує формулювання «пов`язане з проходженням військової служби» та «пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», які є різними за правовим змістом і тягнуть різні правові наслідки.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Згідно з пунктом 17 цього Порядку: у разі встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення або захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, допомога виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму; у разі встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, допомога виплачується у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму.

Як убачається з довідок військово-лікарських комісій та довідки медико-соціальної експертної комісії, причиною інвалідності позивача визначено саме «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби», а не «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

Таким чином, правова кваліфікація причинного зв`язку, встановлена уповноваженими медичними органами, безпосередньо впливає на розмір одноразової грошової допомоги. Міністерство оборони України, вирішуючи питання про її призначення, діяло в межах наданих повноважень та на підставі документів, що підтверджують встановлений ВЛК та МСЕК причинний зв`язок.

За таких обставин рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 22.11.2024 № 191/975, є обґрунтованим та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача у цій частині є безпідставними.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.