Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №753/21758/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 753/21758/25 Суддя (судді) першої інстанції: Маркєлова В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради про скасування постанови про адміністративне стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради, яким просив:

- скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Нікольчук В.П. серія 2КІ № 0004265840 від 01 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП;

- стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача сплачений за штраф в розмірі 357,00 та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю:

- скасовано постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Нікольчук В.П. серії 2КІ № 0004265840 від 01 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем грошові кошти як штраф - в розмірі 340,00 грн та судовий збір - 484,48 грн, разом до стягнення - 824,48 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано оцінку доказам наданим відповідачем.

Апелянт наголосив, що матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на його краю, а тому посилання позивача та суду на положення пп. "в" п. 15.10 Правил дорожнього руху є необґрунтованими. Крім того, судом першої інстанції проігноровано той факт, що транспортний засіб позивача перебував у зоні дії дорожнього знаку 3.35 "Стоянку заборонено".

Додатково зазначив про те, що станом на час розгляду справи в суді, у місці вчинення правопорушення здійснено монтаж обмежувальних елементів огорожі з метою запобігання несанкціонованому паркуванню транспортних засобів, що підтверджується фотознімками наданими до суду першої інстанції.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки п. 15.10 (в) Правил дорожнього руху дозволяє стоянку легкових транспортних засобів на краю тротуару, за умови залишення щонайменше 2 метри для руху пішоходів, водночас судом першої інстанції встановлено наявність щонайменше 2 метрів за зеленими насадженнями, а тому розміщення автомобіля не обмежувало рух пішоходів та не створювало перешкод.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою серії 2КІ №0004265840 від 01 жовтня 2025 року, головного спеціаліста-інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Нікольчук В.П. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно з вказаною постановою, 01 жовтня 2025 року о 10:27 год. водієм транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 порушено правила зупинки, стоянки, паркування за адресою узвіз Боричів, 13, а саме п. 15.10 д) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є доведеним, а правова кваліфікація абсолютно вірною, водночас транспортний засіб Toyota Camry з номерним знаком НОМЕР_1 позивачем був припаркований саме на краю тротуара, яким є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів, і який у даному випадку відділений від іншою частини цього ж тротуара зеленими насадженнями - таким чином, що за зеленими насадженнями на цьому тротуарі для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 метри, а тому розміщення транспортного засобу не створювало перешкод для осіб з інвалідністю, які пересуваються за допомогою спеціальних засобів, а також для пішоходів із дитячими колясками.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 15.10 ПДР стоянка забороняється: у місцях, де заборонена зупинка (пп. а); на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками) (пп. б); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м (пп. в); у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів (пп. д).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КупАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом першої інстанції 01 жовтня 2025 року головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Нікольчук В.П. винесено постанову 2КІ №0004265840 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн у зв`язку зі здійсненням зупинки транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Київ, узвіз Боричів, 13 з порушенням п. 15.10 д.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом фотознімки транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , що були зроблені інспектором з паркування та надані суду, відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП, оскільки мають географічні координати, які підтверджують знаходження транспортного засобу саме за адресою узвіз Боричів 13, водночас згідно з інформацією Київтранспарксеріс (https://gis.kyivcity.gov.ua/p/) пакувальні майданчики за вказаною адресою відсутні.

На вказаних фотознімках відображено дату 01 жовтня 2025 року і час вчинення порушень: з 10:17 год. - 10:27 год. Крім того, зазначеними знімками підтверджується стоянка автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 в діагональ на тротуарі всі колесами майже впритик до зелених насаджень.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що автомобіль позивача був припаркований саме на краю тротуара, яким є зовнішній бік тротуару не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що тротуар розділений посередні зеленими насадженнями таким чином, що за ними залишалось щонайменше 2 метри, а тому розміщення транспортного засобу не створювало перешкод для пішоходів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.10 тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Як вбачається з загальних знімків місцевості наданих позивачем (а.с. 9) та відповідачем (а.с. 46-49) дійсно тротуар за адресою узвіз Боричів 13 частково розділений зеленими насадженнями, водночас зазначена обставина не спростовує встановленої судом обставин паркування позивачем автомобіля в діагональ від краю проїзної частини до середини тротуару, а тому положення пп. "в" п. 15.10 ПДР на нього не поширюються.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з наданих відповідачем фотознімків, а також схеми організації дорожнього руху та розташованих дорожніх знаків за адресою узвіз Боричів 13 у м. Києві (а.с. 46, 60, 73, 75) транспортний засіб Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 перебував у дії знаку 3.35 "Стоянку заборонено".

Так Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року по справі №686/13619/17 сформував правовий висновок відповідно до якого дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради - задовольнити повністю.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради про скасування постанови про адміністративне стягнення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку