Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №705/4234/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 705/4234/25 Суддя (судді) першої інстанції: Душин О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5174515 від 08.07.2025 поліцейського 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Любарського Івана Анатолійовича про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн;

- справу закрити на підставі п. 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що жодного порушення, передбаченого пунктом п. 31.4.3 Правил дорожнього руху позивач не вчиняв, оскільки зовнішні світлові прилади напівпричепа при перевірці поліцейським Любарським І.А. були в справному стані та відповідали вимогам конструкції транспортного засобу. Зазначає, що металева конструкція на напівпричепі встановлена виключно з метою безпечного перевезення вантажу (пресованих тюків соломи) у відповідності до вимог п.п. 22.2, 22.3, 22.5 Правил дорожнього руху України та не є переобладнанням транспортного засобу в розумінні приписів статті 32 Закону України «Про дорожній рух», оскільки і встановлення не призвело до зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції напівпричепа.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що жодного порушення, передбаченого пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху не вчиняв, оскільки зовнішні світлові прилади напівпричепа при перевірці поліцейським Любарським І.А. були в справному стані та відповідали вимогам конструкції транспортного засобу, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно всупереч приписам статті 32 Закону України «про дорожній рух» дійшов висновку про те, що напівпричеп д.н.з. НОМЕР_1 був переобладнаний з порушенням правил та норм, внаслідок встановлення на нього металевої конструкції, чим порушено п.п. «а» п.31.3 ПДР. При цьому, ні постанова поліцейського, ні рішення суду не містять посилання на правила, норми та стандарти, які були порушені.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 та від 23.02.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника Департаменту патрульної поліції 04.02.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5174515 від 08.07.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.

За змістом вказаної постанови, 08.07.2025 о 16 год. 51 хв. на автодорозі М-05 Київ - Одеса, 210 км, водій керуючи транспортним засобом з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , який був переобладнаний з порушеннями вимог стандартів, правил та нормативів, а саме на вищевказаному причепі було встановлено додаткову металеву конструкцію, чим порушив п. 31.4.3. ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його заборонено, переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з позовом.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 3, п. 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. В ході судового розгляду встановлено невідповідність оскаржуваного рішення зазначеним критеріям.

За змістом частини першої статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

В силу п. 31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що піддягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем факт керування транспортним засобом та переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил та нормативів, а саме встановлено додаткову металеву конструкцію не заперечувався ні під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні в доводах позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Вимогами статті 32 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно частини другої статті 37 Закону України «Про дорожній рух» експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Порядком переобладнання транспортних засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 № 607, визначено процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Так, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

Спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На підставі даних, зазначених у заяві, спеціально уповноважена організація отримує відомості про транспортний засіб з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у визначеному законодавством порядку.

У разі, коли подані документи оформлені неналежним чином або містять недостовірну інформацію, власник або його представник має право після усунення зазначених недоліків повторно подати заяву про погодження, яка розглядається в установленому порядку.

За результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.

До спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект» та Головний сервісний центр МВС.

Після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження (далі - заява про проведення оцінювання). За результатами такого оцінювання видається: акт технічної експертизи або сертифікат відповідності.

Перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.

Пунктом 37 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) визначено, що зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, переобладнання транспортного засобу, у результаті якого змінюється його повна маса та її розподіл за осями, центр ваги, тип двигуна, його вага і потужність, колісна база чи колісна формула, система гальмового і рульового керування та трансмісії, здійснюється за погодженням з виробниками транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, або з державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" чи Головним сервісним центром МВС. Зазначене погодження може надаватися тільки після проведення огляду транспортних засобів із дотриманням вимог пункту 15 цього Порядку та надання відповідного акта, засвідченого підписом та скріпленого печаткою адміністратора сервісного центру МВС.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судова колегія зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Відповідно до пп. 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Факт встановлення додаткової металевої конструкції на причепі транспортного засобу з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується наданим суду представником відповідача відеозаписом, не заперечується вказаний факт і позивачем в позовній заяві.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП , а саме за те, що він керував транспортним засобом з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , який був переобладнаний з порушеннями вимог стандартів, правил та нормативів, а саме на вищевказаному причепі було встановлено додаткову металеву конструкцію, чим порушив п. 31.4.3. ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його заборонено, переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваній постанові не зазначено порушення яких вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, допущено позивачем.

Відповідно до п.1.10 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого Наказ Міністерства інфраструктури України 17.08.2012 № 521, переобладнання - це зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції КТЗ, що перебувають в експлуатації, які порушують чи можуть порушити відповідність цього КТЗ вимогам нормативних документів щодо безпечності конструкції, наприклад, зміни: повної маси та її розподілу по осях; центру мас; типу двигуна, його маси і потужності; колісної бази чи колісної формули; конструкції систем світлової сигналізації, гальмового і рульового керування та трансмісії; зовнішньої поверхні кузова; захисних пристроїв; установки кабіни, кузова чи їхніх деталей; спеціального обладнання і номерних агрегатів тощо, не передбачених нормативно-технічною документацією на такий КТЗ.

Згідно п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Разом з тим, Порядком переобладнання транспортних засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 № 607, яким визначено процедуру переобладнання транспортних засобів, не передбачено отримання дозволу Національної поліцій при переобладнанні транспортних засобів та їх реєстрації.

Відповідно до вказаного Порядку, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу. До спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект»; Головний сервісний центр МВС.

Норма статті КУпАП, а також норми ПДР України, порушення якої інкримінується позивачу, носять бланкетний характер, тому кваліфікація дій особи у даному випадку повинна відбуватися з посиланням на конкретну норму стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, однак в оскаржуваній постанові не зазначено, який саме пункт ДСТУ 3649:2010 порушено позивачем, а відсутність конкретного порушення, визначеного чинним законодавством, не утворює в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Протилежне свідчило б про порушення принципу правової визначеності та принципу «Nulla poena sine lege».

Крім того, колегія суддів встановила, що в оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що позивач порушив п. 31.4.3. ПДР України, оскільки керував транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його заборонено та переобладнання напівпричепу здійснено з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а саме на вищевказаному причепі було встановлено додаткову металеву конструкцію.

Однак, опис вказаного правопорушення не відповідає положенню п. 31.4.3. ПДР України.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 358/166/23, слід зазначити, що дане судове рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, їх висновки не є обов`язковими для врахування.

За такого правового регулювання та обставин справи, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції від 15.07.2025 та судовий збір у розмірі 908,40 грн за подання апеляційної скарги згідно платіжної інструкції від 30.01.2026.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає, що судовий збір підлягає стягненню у сумі 1514,00 грн.

Відповідно до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 243, 250, 286, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії судді

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року у справі №705/4234/25 - скасувати, прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5174515 від 08.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова