Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №320/40168/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №320/40168/24

Суддя: Чаку Євген Васильович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40168/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.07.2024 року № 930100853072;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.07.2024 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10,12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899 з урахуванням довідок про заробітну плату виданих Державної Казначейської служби України у Київській області від 01.07.2024 року № 11-06/3 та № 11-06/4.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2025 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

02.07.2024 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло заяву позивачки та прийняло оскаржуване рішення про відмову у її призначенні від 09.07.2024 року № 930100853072.

У вказаному рішенні ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що з 01.05.2016 р. набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 р., яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Перерахунки пенсій відповідно до цього Закону не передбачені.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, до 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-VIII.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В даному випадку суд першої інстанції зробив правильний висновок, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Як встановлено з матеріалів справи, станом на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням норм Закону № 889-VIII, позивачка досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо наявності страхового стажу та стажу державної служби, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Так, згідно запису № 45 позивачка з 27.12.2011 призначена на посаду начальника відділу - головного бухгалтера Планово-фінансового відділу в порядку переведення з Головного управління Державного казначейства України у Київській області без конкурсного відбору (наказ від 26.12.2011 № 137-ос);

Згідно запису № 46 у зв`язку з затвердженням структури ведення штатного розпису позивач з 04.01.2016 року переведений на посаду начальника відділу - головного бухгалтера Відділу фінансової роботи та господарського забезпечення без конкурсного відбору (наказ від 04.01.2016 № 6-ос).

Згідно запису № 47 позивачу присвоєно шостий ранг державного службовця (наказ від 01.05.2016 року № 97-ос).

Згідно запису № 48 у зв`язку із затвердженням Структури Головного управління та введенням в дію штатного розпису, позивача з 08.02.2018 року переведено на рівнозначну посаду начальника відділу - головного бухгалтера Відділу фінансової роботи, без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно запису № 49 позивачу присвоєно п`ятий ранг державного службовця (наказ від 26.04.2019 року № 67-ос).

Згідно запису № 50 позивачу присвоєно четвертий ранг державного службовця (наказ від 02.05.2022 року № 63-ос).

Згідно запису № 51 з 01.07.2024 року позивач звільнений відповідно до п.п. 7 п. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з припиненням державної служби, досягнення 65-річного віку (наказ від 21.06.2024 № 103-ос).

Після досягнення 65-річного віку та звільнення з 01.07.2024 з посади державного службовця позивачка звернулася із заявою встановленого зразка та необхідними документами для переведення на пенсію державного службовця відповідно до п. 10-12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

До вказаної заяви позивачем було додано довідки Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про складові заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця від 01.07.2014 року № 11-06/3, № 11-06/4.

Вказані довідки складені за формою, затвердженою Постановою №1-3 та містять відображення складових заробітної плати.

На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Всі відображені в Довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Щодо вимоги про призначення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату виданих Державної Казначейської служби України у Київській області від 01.07.2024 року № 11-06/3 та № 11-06/4 , колегія суддів зазначає наступне.

Ураховуючи те, що позивачка отримувала пенсію за віком, призначену за нормами Закону №1058-IV, продовжувала працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 20 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.07.2024 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10,12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899 з урахуванням довідок про заробітну плату виданих Державної Казначейської служби України у Київській області від 01.07.2024 року № 11-06/3 та № 11-06/4".

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю.Коротких

Оригінал: reyestr.court.gov.ua