Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №510/2110/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2110/25

Провадження №2/510/738/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_3 про судові засідання, які призначалися на 24.11.2025р., 04.12.2025р., 02.02.2026р., була повідомлена в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, яка передбачає, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак, до суду не явилась, відзиву на позов не надала, причини її неявки суду невідомі.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія довідки старости Орлівського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району від 25.09.2025р. про склад сім`ї ОСОБА_4 на день її смерті; копія державного акту серії ЯБ №905470 від 10.07.2006р. на право власності на земельну ділянку – земельні ділянки загальною площею 2,88 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0364, 5124183600:01:006:0335, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії витягів від 01.10.2025р. із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; копія свідоцтва від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку - земельну ділянку площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:005:0692, розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія свідоцтва від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку - земельну ділянку площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:001:0437, розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія свідоцтва від 20.03.2012р. № 922 про право на спадщину за законом – на земельні ділянки загальною площею 3,13 га із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0472, 5124183600:01:003:0175, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про народження відповідачки; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копії постанов нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.09.2025р.; копія заповіту ОСОБА_4 від 20.08.2023р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 28.11.2025р.; копія заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024р. про прийняття спадщини; копія заяви ОСОБА_2 від 19.09.2024р. про прийняття спадщини; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 28.11.2025р. (дата заведення спадкової справи – 01.10.2024р.).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у справі була призначена спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 являються дітьми нині померлої.

За життя ОСОБА_4 належало майно:

-земельні ділянки загальною площею 2,88 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0364, 5124183600:01:006:0335, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯБ №905470 від 10.07.2006р. на право власності на земельну ділянку;

-земельна ділянка площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:005:0692, розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, -на підставі свідоцтва від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку;

-земельна ділянка площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:001:0437, розташована на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - на підставі свідоцтва від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку;

-земельні ділянки загальною площею 3,13 га із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0472, 5124183600:01:003:0175, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва від 20.03.2012р. № 922 про право на спадщину за законом.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилась належним їй майном, 20.08.2023р. склала заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 , відповідно до якого належні їй земельні ділянки із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0692, 5124183600:01:001:0437, 5124183600:01:005:0472, 5124183600:01:003:0175 на випадок своєї смерті заповіла позивачці ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачі звернулись до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за заповітом та за законом. Про це свідчать їхні заяви від 19.09.2024р. про прийняття спадщини, подані нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивачів за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в них відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідачка у справі спадщину не прийняла, вона тривалий час мешкає в іншій державі, на день смерті матері разом із нею не мешкала, заяву нотаріусу про прийняття спадщини не подавала.

У нинішній час, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтв про право на спадщину, їм в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 21.09.2025р. нотаріусом були винесені відповідні постанови.

Необхідні нотаріусу документи позивачі надати не можуть у зв`язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_4 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка її не прийняла та на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їхні доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 у справі є спадкоємицею за заповітом, позивач ОСОБА_2 – за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачі звернулись до нотаріальної контори із відповідними заявами. Як зазначили позивачі, після смерті ОСОБА_4 у них були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідні свідоцтва позивачі також не мають можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину юридично, оскільки їхня воля, як спадкоємців за заповітом та за законом, була виражена у подачі ними заяв про прийняття спадщини, їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подали заяви про прийняття спадщини, прийняли її за заповітом та за законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі являються суб`єктами набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом та за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їхні вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:005:0692, розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (свідоцтво від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку);

-земельну ділянку площею 0,5178 га із кадастровим номером 5124183600:01:001:0437, розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (свідоцтво від 06.05.2014р. про право власності на земельну ділянку);

-земельні ділянки загальною площею 3,13 га із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0472, 5124183600:01:003:0175, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва від 20.03.2012р. № 922 про право на спадщину за законом,

що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельні ділянки загальною площею 2,88 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0364, 5124183600:01:006:0335, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯБ №905470 від 10.07.2006р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК