Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №505/579/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/579/26

1-кп/505/611/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Подільськ кримінальне провадження, внесене 12 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026161180000125, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кушнірка, Шолданєштського району, Республіки Молдова, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст.162 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 10 лютого 2026 року, приблизно о 13 год. 00 хв., перебуваючи біля домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_4 , вирішив проникнути до житлового будинку з метою викрадення майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, розташованого за вище вказаною адресою з метою наживи, ОСОБА_3 у той же день та час, в порушення ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, яке полягає в порушені конституційного права громадян на недоторканість житла особи, передбачаючи при цьому суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в супереч волі ОСОБА_4 та не маючи на те відповідного дозволу, за відсутності визначених законом підстав, пройшов на неогороджену територію домоволодіння, де в подальшому, з метою наживи, шляхом відкриття вхідних дверей, проник до приміщення будинку, чим порушив конституційне право власника на недоторканість житла.

Перебуваючи в середині житлового будинку, ОСОБА_3 скоїв дрібне викрадення чужого майна, а саме бувший у використанні сільгоспінвентар (лопату, вила, граблі) та чавунну плиту, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла особи.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 12 лютого 2026 року, приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи біля домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , вирішив проникнути на територію даного домогосподарства з метою викрадення майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до території домоволодіння, розташованого за вище вказаною адресою з метою наживи, ОСОБА_3 у той же день та час, в порушення ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, яке полягає в порушені конституційного права громадян на недоторканість іншого володіння особи, передбачаючи при цьому суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в супереч волі ОСОБА_5 , та не маючи на те відповідного дозволу, за відсутності визначених законом підстав, через дерев`яну хвіртку пройшов на огороджену по периметру парканом територію домоволодіння, чим порушив конституційне право власника на недоторканість іншого володіння особи.

Перебуваючи на території домоволодіння належного ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , скоїв дрібне викрадення чужого майна, а саме бувшу у використанні сокиру, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.

За сукупністю скоєного ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла та незаконне проникнення до іншого володіння особи.

24 лютого 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України.

Прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_6 26 лютого 2026 року звернулася до Подільського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні від 25 лютого 2026 року.

Згідно заяви від 25 лютого 2026 року, складеної у присутності захисника ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, погоджується із встановленими дізнанням обставинами та не оспорює їх, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження і згоден на розгляд обвинувального акту стосовно нього у спрощеному порядку за його відсутності.

Добровільність беззаперечного визнання вини ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтвердив своїм підписом захисник ОСОБА_7 , а тому вищезазначена заява сумнівів у її добровільності у суду не викликає.

Згідно заяв від 25 лютого 2026 року, складених потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказали, що ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження та надали згоду на розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений, в присутності захисника, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків.

А тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінальних проступків без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла та незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Оскільки, ОСОБА_3 вчинив декілька тотожних кримінальних правопорушень, суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162 КК України за епізодами незаконного проникнення до житла та незаконне проникнення до іншого володіння особи (10 лютого 2026 року близько 13 год. 00 хв. незаконне проникнення до житла будинку, яке належить ОСОБА_4 та 12 лютого 2026 року близько 15 год. 00 хв. незаконне проникнення на територію домогосподарства, яке належить ОСОБА_8 ), а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла та до іншого володіння особи.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з ст. 12 КК України є кримінальними проступками, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст.89 КК України не маючого судимості, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують ОСОБА_3 покарання відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкцій статі обвинувачення.

З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.

На переконання суду саме таке покарання у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.369, 370, 373-374, 381, 382, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання в виді штрафу у розмірі 55 (п`ятдесят п`ять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) гривень.

Речовий доказ, після набрання вироком законної сили, а саме сокиру, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у його власника – ОСОБА_5 , залишити у законного володільця.

На вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1