Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №420/35390/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35390/24

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 10.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі за позовом підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року підприємство «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі – відповідач), в якому просило:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000754.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року позов задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та KING CHOICE EOOD (м. Бургас, Болгарія) укладено Контракт на поставку товару №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року (далі – Контракт) відповідно до умов якого, Продавець (KING CHOICE EOOD) зобов`язався поставити товар, а Покупець (ТОВ «Флагман») сплатити його вартість й отримати його відповідно до умов укладеного Контракту.

Контрактом визначено, що поставка товару здійснюється однією партією морським транспортом на умовах поставки FOB у редакції «ІНКОТЕРМС – 2020». Географічним пунктом поставки погоджено порт Циндао, Китай. Якщо не погоджено інше, ціна, що підлягає сплаті за товар, включає вартість: тари (упаковки) та пакувальних матеріалів і робіт, пов`язаних із пакуванням, витрат на маркування, витрат на розміщення в транспортний засіб безпосередньо в місці поставки, витрат на митне оформлення в режимі експорту, витрат на видання товаросупровідних документів, у тому числі інших витрат (за наявності). Умовою платежу є 100% передоплата банківським переказом на рахунок. Продавця проти сканованої копій інвойсу в термін, який не перевищуватиме 150 (ста п`ятдесяти) банківських днів із дати інвойсу. Сторонами погоджено можливість здійснення платежу як одним траншем (сумою), так і частинами.

Для здійснення митного оформлення товару уповноваженим представником позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500500025009U9 від 18.07.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки FOB порт Циндао, КНР, на митну територію України надійшов товар на виконання контракту на поставку товару №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року, а саме:

- Товар №1. Стручковий перець роду Capsicum Annuum, сушений, подрібнений, сушена паприка: арт. GOLBAT (паприка червона), розім. 3х3 мм, 10000 кг., арт. VULPIX (паприка червона), розм. 6х6 мм. 1800 кг.; арт. NIDORINA (паприка червона), розм. 9х9 мм, 1000 кг.; арт. PERSIAN (паприка зелена), розм. 3х3 мм, 4500 кг; арт. POLIWAG (паприка зелена), розм. 6х6мм, 3200 кг.: Не в первинній упаковці, не є генетично модификованим організмом або продукцією. Торгівельна марка FLAGMAN. Країна виробництва СМ. Виробник LINQUAN HENGDA FOOD CO., LTD (LHF CO.LTD);

- Товар №2. Помідори сушені (роду Solanum Lycopersicum) гранульовані: арт. МАСНАМР, розм. 3х3 мм, 3500 кг.; Врожай 2023 року Не в первинній упаковці, не в генетично модифікованим організмом або продукцією. Торгівельна марка - FLAGMAN. Країна виробництва СМ. Виробник LINQUAN HENGDA FOOD CO., LTD (LHF CO.LTD).

Ціна товару визначена позивачем в розмірі 101322,00 доларів США (4201083,69 грн.), а митна вартість товару – в загальному розмірі 106 651,57 доларів США, у тому числі:

- Товар №1 вагою нетто 23500 кг – в розмірі 91969,17 доларів США (3813290,24 грн.);

- Товар №2 вагою нетто 3500 кг – в розмірі 14682,40 доларів США (608771,83 грн.).

До складу митної вартості позивачем включені витрати на транспортування товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

- контракт на поставку товару №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року;

- Інвойс №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року з перекладом;

- пакувальний лист №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат про походження товару С247728168780037 від 28.03.2024 року з перекладом на українську мову;

- сертифікат якості №22122023-1 від 19.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат якості №22122023-2 від 19.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат якості №22122023-3 від 19.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат якості №22122023-4 від 19.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат якості №22122023-5 від 19.03.2024 року з перекладом;

- сертифікат якості №22122023-6 від 19.03.2024 року з перекладом;

- морський коносамент №BW24030321 від 03.04.2024 року з перекладом;

- річковий коносамент №NVCNDRNI112/17 від 08.07.2024 року з перекладом;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ПП14/01 від 14.08.2023 року;

- заявка №FW2272024 від 02.04.2024 року на транспортно-експедиційне обслуговування до договору №ПП14/01 від 14.08.2023 року;

- заявка №FW2662024 від 03.07.2024 року на транспортно-експедиційне обслуговування до договору №ПП14/01 від 14.08.2023 року;

- рахунок на оплату №2879 від 24.06.2024 року до договору №ПП14/01 від 14.08.2023 року;

- рахунок на оплату №2950 від 03.07.2024 року до договору №ПП14/01 від 14.08.2023 року;

- платіжні інструкції №3061 від 05.07.2024 року та №3062 від 05.07.2024 року;

- договір №711 від 07.11.2022 року про перевезення вантажу автотранспортом;

- довідка про транспортно-експедиційні витрати №836 від 16.07.2024 року;

- митна декларація країни відправлення №SB22211220231503 від 20.12.2023 року з перекладом;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) №3986 від 17.07.2024 року.

18.07.2024 року Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). 5) документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару.

Необхідність подання додаткових документів мотивована митним органом таким чином: «…у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до інвойсу від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми, але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар. 2) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.п. 3.3. зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222, вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки, але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. 3) в СМР від 17.07.2024 року №3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024 року, №2950 від 03.07.2024 року, видані ПП «Ферст Вей». …».

18.07.2024 року декларантом було додатково подано прейскурант виробника з перекладом на українську мову; каталог виробника з перекладом на українську мову; калькуляція собівартості виробника із перекладом на українську мову; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину у формі електронного онлайн-витягу; висновок профільного експерту; додаткову інформацію з мережі інтернет; виписки з бухгалтерської документації, що включає копії офіційно зареєстрованих податкових накладних на такий самий товар; оборотно-сальдової відомості по рахунку 632, а також надіслані листи-відповіді від 18.07.2024 року №776, №777, №779, №780, в яких зазначено щодо згаданих митним органом розбіжностей в поданих документах таке:

- до митного оформлення дійсно не було надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, оскільки оплату Продавцеві за товар Покупцем досі не здійснено (у відповідності до пункту 3.4 строк сплати спливає через 150 календарних днів після видання інвойсу, себто зобов`язання не порушені), при цьому банківські платіжні документи підлягають поданню виключно за їх наявності;

- включення до вартості товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, які пов`язані з пакуванням витрат узгоджено Продавцем і Покупцем пунктами 3.3, 4.3 контракту на поставку товару;

- перевізником ZIKO GROUP LLC дійсно здійснено доставку товару за товарно-транспортною накладною на митний термінал в м. Одеса, проте лише по митній території України (з порту Чорноморськ, куди товар прийшов попередньо морським транспортом), тобто за даною господарською операцією має місце виконання зобов`язань, що жодним чином не стосується витрат до моменту ввезення на митну територію України, а після перетину кордону відповідно; при цьому у відповідності до пункту 2.1.3 договору із компанією ПП «Ферст Вей» №ПП14/01 останню наділено правом залучати треті особи для виконання власних договірних зобов`язань, у зв`язку з чим, ними укладено договір із перевізником (ZIKO GROUP LLC). Мали місце наступні витрати на транспортно-експедиційне обслуговування: 150134,00 грн. вартість витрат на транспортно-експедиторське обслуговування товару за маршрутом порт Циндао, КНР - порт Констанца, Румунія (договір із ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» №ПП14/01 від 14.08.2023 року, рахунок №2879 від 24.06.2024 року); 70844,38 грн. вартість витрат на транспортно-експедиторське обслуговування товару за маршрутом порт Констанца, Румунія - Чорноморський рибний порт, Україна (договір із ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» №ПП14/01 від 14.08.2023 року, рахунок №2950 від 03.07.2024 року).

Надалі відповідач прийняв оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 року, у пункті 33 якого зазначено:

« … у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до інвойсу від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми. Але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар;

2) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно пп.3.3 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222, вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки. Але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

3) в СМР від 17.07.2024 року №3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024 року, №2950 від 03.07.2024 року, видані ПП «Ферст Вей».

19.06.2024 року декларантом додатково надіслано заявку на транспортно-експедиційні послуги, фото сайту made-in-china.com, сертифікат якості та ціни від www.ccpit.org.cn, експортну декларації країни відправлення, прайс-лист, каталог виробника, податкові накладні, виписка оборотно-сальдова відомість, та листи від 18.07.2024 року №776, від 18.07.2024 року №776 від 18.07.2024 року №779, від 18.07.2024 року №780 підприємства «Флагман» у формі ТОВ №802/5 стосовно надання додаткових документів та яким повідомлено, що інших додаткових документів надати немає можливості. У заявці на транспортно-експедиційні послуги зазначено вартість перевезення від порту Qingdao на умовах FОВ у розмірі 3695 дол. США, у той же час відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 16.07.2024 року вартість на цьому маршруті складає 221047,00 грн., що становить з урахуванням курс валют на дату видачі довідки 3660 дол. США, тобто не відповідає сумі за заявкою. У сертифікаті якості та ціни від www.ccpit.org.cn відсутня інформація щодо умов поставки на яких формується цінова пропозиція та він має виключно інформаційний характер та не може бути прийнятий до уваги оскільки у митниці відсутня інформація щодо осіб уповноважених надавати послуги з оцінки майна у Китаї.

У експортній декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною щодо з подібних (аналогічних) товарів

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1 - 4,1707 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 року №UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 3,91 дол. США/за нетто, по товару №2 - 4,6216 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 року N№UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 4,19 дол. США/за нетто. …».

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500500/2024/000754, якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів з такої причини: «Розділ ІІІ. Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст.ст.52-55 МК України. У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст.ст.58, 59, 60, 61, 62, 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 року.».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару містять розбіжності, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. В рішенні не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, як зазначено вище, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що відповідно до інвойсу від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми, але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17, в якій Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Таким чином, посилання митного органу на те, що позивачем не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, є безпідставними.

Іншою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало те, що згідно пп.3.3 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 року №J-L-QHD20231222, вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки. Але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями пп.«в» п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 року у справі №380/1110/24.

З наявних у справі доказів чітко видно, що пунктом 4.3 розділу 4 Контракту встановлено, що вартість маркування та тари (пакування), пакувальних матеріалів і робіт, пов`язаних із пакуванням, фактично включено Продавцем до ціни товару, що підлягає сплаті покупцем. Також, у пакувальному листі №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року та інвойсі №J-LQHD20231222 від 01.03.2024 року зазначено, що вартість витрат на маркування та пакування (550,00 дол. США) входять до вартості товару.

Отже, включення витрат на пакування до ціни товару прямо визначено Контрактом №J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 року. Аналогічні положення зазначені у пакувальному листі та комерційному інвойсі.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації 37. «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32.

У вказаній графі митної декларації №24UA500500025009U9 від 18.07.2024 року позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

Наведене вказує на відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.

Таким чином, у даному випадку витрати на пакування та маркування товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару, чим спростовуються протилежні доводи митного органу.

До того ж, поставка товару відбулася на умовах базису Інкотермс-2020 - FOB, відповідно до якого Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити упаковку та маркування товару. Термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець.

Щодо тверджень відповідача про те що в СМР від 17.07.2024 року №3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ПП «Ферст Вей», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.6 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п.2 ч.11 ст.58 МК України, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Як вже було зазначено вище, умовою поставки товарів згідно з Контрактом було FOB Циндао, Китай.

Між позивачем та ПП «Ферст Вей» було укладено Договір №ПП14/01 від 14.08.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування, яким передбачено право виконавця залучати для перевезення вантажу третіх осіб.

В свою чергу між ПП «Ферст Вей» та ТОВ «Зіко Груп» («ZIKO GROUP LLC») було укладено свій Договір №711 від 07.11.2022 року про перевезення вантажу автотранспортом.

Надання ПП «Ферст Вей» транспортно-експедиційних послуг (у тому числі щодо організації морського та автомобільного перевезення) підтверджується поданими позивачем митному органу документами: морським коносаментом №BW24030321 від 03.04.2024 року; річковим коносаментом №NVCNDRNI112/17 від 08.07.2024 року; договором про транспортно-експедиторське обслуговування №ПП14/01 від 14.08.2023 року; рахунками на оплату №2879 від 24.06.2024 року та №2950 від 03.07.2024 року до договору №ПП14/01 від 14.08.2023 року; міжнародною товарно-транспортною накладною (CRM) №3986 від 17.07.2024 року, в яких вантажоотримувачем є ТОВ «Флагман».

Вартість транспортно-експедиційних послуг, у тому числі і вартість транспортування товару підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати №836 від 16.07.2024 року, виданою ПП «Ферст Вей», відповідно до якої вартість транспортно-експедиторських послуг на доставку за контрактом №J-LQHD20231222 від 01.03.2024 року в контейнері AXIU1643986 складає 221114,45 грн., у тому числі: 150201,75 грн. (ПДВ у сумі 67,75 грн.) з порту Циндао, КНР до порту Констанца, Румунія (рахунок №2879 від 24.06.2024 року); 70912,70 грн. (ПДВ у сумі 68,32 грн.) - з порту Констанца, Румунія до п/п «Чорноморський Рибний Порт» м/п «Чорноморськ» Одеської митниці (рахунок №2950 від 03.07.2024 року). Ця вартість включена позивачем до митної вартості товару.

Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно до висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наданими позивачем митному органу документами було повністю підтверджено таку складову митної вартості, як витрати на транспортування.

Щодо зауважень митного органу до додатково наданих позивачем документів, а саме висновку експерта, слід зазначити, що відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару. Висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №810/4440/16.

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, згідно з положеннями МК України є додатковим документом, який надаватиметься на вимогу митного органу, у разі якщо документи зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто можна зробити висновок, що визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а висновок експерта в будь-якому разі носитиме інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.

Крім цього, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 року по справі №826/3098/16 дійшов висновку, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною 2 ст.53 МК України.

Також, колегія суддів зазначає, що є неспроможними посилання, як на підставу для коригування митної вартості, на те, що у наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, оскільки згідно ч.2 ст.53 МК України висновок експерта не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

А тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту оскаржуваного рішення, не вбачається як вищевказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також необхідно зазначити, що підроблення документів повинно бути підтверджено належними доказами, зокрема, експертними висновками, а не припущеннями.

Таким чином, колегія суддів не вбачає будь-яких розбіжностей в поданих до митного оформлення товару декларантом позивача документах, які стосуються перевезення товару, висловлені митним органом зауваження та розбіжності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, товаросупровідні документи узгоджуються між собою та містять відомості про ціну та партію товару.

Також колегія суддів, стосовно витребування митним органом додаткових документів, вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З цього приводу слід зазначити, що якщо позивачем надані документи, які підтверджують митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Також як зазначено в оскаржуваному рішенні та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій товарами, відповідно до статті 59-63 МК України неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.

В пункті 33 оскаржуваного рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації.

З цього приводу необхідно зазначити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Отже, враховуючи наведені обставини та висновки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зауваження, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000754 є протиправними та належать до скасування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька