Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №522/1217/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/1217/26

Перша інстанція суддя Бондар В.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В. Крусяна А.В.

при секретарі Ісмієвій А.І.

за участі апелянта ОСОБА_1

представника апелянта Казнєвського В.О.

представника позивача Білоконь Н.О.

перекладача Нікішова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року, у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до суду з позовом про продовження на шість місяців строку затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року частково задоволено позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та продовжено строк затримання іноземця на три місяці, а саме до 05 травня 2026 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги на рішення суду обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність продовження строку затримання іноземця, без повного дослідження обставин справи та належної оцінки доводів іноземця.

При цьому, на переконання апелянта він має обґрунтовані підстави для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте міграційним органом порушено процедуру прийняття його заяви про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, апелянт наголошує на необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо неможливості передачі його на поруки Громадській організації «ФІКІР».

З іншого боку, міграційним органом подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, а як наслідок належним чином вирішено питання про продовження строку затримання іноземця.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року, у справі № 522/17869/25, задоволено адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_1 , та вирішено затримати громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців, до 06 лютого 2026 року, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Постановою П`ятого апеляційного суду від 01 вересня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року залишено без змін.

В свою чергу, до спливу строку тримання відповідача в ПТПІ міграційна служба звернулась до суду з даним позовом про продовження відповідного строку.

Між тим, з метою ідентифікації іноземця ГУ ДМС України в Одеській області зроблено наступні звернення

- від 26 листопада 2025 року до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Таджикистан в Україні з листом щодо документування громадянина Таджикистану ОСОБА_2 .

- від 05 грудня 2025 року до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Таджикистан в Україні з листом щодо документування громадянина Таджикистану ОСОБА_2 .

- від 17 грудня 2025 року до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справи України щодо ідентифікації та документування громадянина РФ ОСОБА_1 .

- від 05 січня 2026 року до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Таджикистан в Україні з листом щодо документування громадянина Таджикистану ОСОБА_2 .

- від 02 січня 2026 року до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справи України щодо ідентифікації та документування громадянина РФ ОСОБА_1 .

- від 19 січня 2026 року до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Таджикистан в Україні з листом щодо документування громадянина Таджикистану ОСОБА_2 .

На зазначені звернення до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відповідей не надійшло.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність часткового задоволення вимог міграційного органу та продовжено строк затримання іноземця на три місяці, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Згідно ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно ч. 12 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, у справі № 522/17869/25, затримано громадянина Республіки Таджикистан та Російської Федерації Латіпова ( ОСОБА_3 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців, до 06 лютого 2026 року, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Зазначені рішення суду обґрунтовано тим, що іноземець нелегально перебуває на території України без дійсних документів, що посвідчують його особу, не має зареєстрованого місця проживання, постійного доходу чи можливості працевлаштування, що у своїй сукупності вказує на неспроможність іноземці самостійно покинути територію України.

Між тим, як вбачається з аналізу вищевикладених норма процесуального права, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, строк перебування іноземця в пункті тимчасового перебування може бути продовжено.

У якості безпосередніх підстав для продовження строку перебування іноземця в пункті тимчасового перебування законодавцем визначено: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що іноземцем під час перебування в пункті тимчасового перебування іноземців не повідомлено міграційному органу нових обставин щодо наявності у нього дійсних паспортних документів.

Крім того, як вбачається із зібраних матеріалів справи, під час перебування іноземця в пункті тимчасового перебування іноземців, міграційним органом вчинялись заходи для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, шляхом неодноразових звернень до Посольства Республіки Таджикистан та Департаменту консульської служби МЗС України, які не дали необхідних результатів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку затримання іноземця.

В свою чергу, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що іноземець має обґрунтовані підстави для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, враховуючи наявність судових рішень в адміністративній справі № 420/37097/24, у межах розгляду якої вже підтверджено правомірність рішення міграційного органу про відмову у визнанні іноземця біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Аналогічним чином колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що міграційним органом порушено процедуру прийняття повторної заяви іноземця про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки таким доводам вже надавалась оцінка у ході розгляду адміністративної справи № 522/17869/25.

Крім того, колегія суддів враховує, що правомірність рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове видворення іноземця підтверджена за наслідком розгляду адміністративної справи № 522/17905/25-Е.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість передачі іноземця на поруки Громадській організації «ФІКІР», оскільки іноземець не має паспортних документів, не має зареєстрованого місця проживання, постійного доходу та можливості працевлаштування.

В свою чергу, саме лише задеклароване зобов`язання керівника громадської організації доставляти іноземця до міграційного органу та суду, на переконання колегії суддів, не вирішує вищеперелічених питань.

Крім того, колегія суддів також враховує, що відповідач має подвійне громадянство та одночасно з громадянством Республіки Таджикистан має громадянство Російської Федерації.

При цьому, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, вільне перебування громадянина Російської Федерації на території України, який вже допустив порушення законодавства України та не має матеріальної можливості забезпечувати своє існування, на переконання колегії суддів, несе значний обсяг потенційних безпекових ризиків, зокрема для самого іноземця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позову міграційного органу.

Крім того, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам сторін, а також не допущено невірного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 289, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян