Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №400/10205/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10205/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі № 400/10205/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2025 № 143150022109; зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.04.2025 за №143150022109 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу спірні періоди роботи і додати до загального нарахованого стажу - 16 років 10 місяців 28 днів;

- зобов`язати призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення до ГУ ПФУ в Миколаївській області – 14.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не враховано період роботи з 16.09.1980 до 12.08.1997 у зв`язку з недоліками в заповненні трудової книжки. Позивач вважає, що таке рішення відповідача протиправним, таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому підлягає визнанню протиправним в судовому порядку.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції не скористався.

Представник третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, подав пояснення третьої особи щодо позову. В обґрунтування пояснень зазначено, що страховий стаж позивачки становить 20 років 03 місяці 29 днів. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачці встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.10.1980, оскільки відсутня печатка організації на записі про зміну прізвища, ім`я, по батькові. Щодо вимоги позивачки про призначення пенсії, то такі рішення є дискреційними повноваженнями відповідача, а належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву або зарахувати стаж.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 30.12.2025 у справі № 400/10205/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, треті особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.04.2025 за №143150022109 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу спірні періоди роботи і додати до загального нарахованого стажу - 16 років 10 місяців 28 днів.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.) на користь ОСОБА_1 .

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність печатки організації на записі про зміну прізвища, ім`я, по батькові не є виною позивачки. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на неї відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

Поряд з цим суд вказав, що на підтвердження трудової діяльності позивачка надала до суду докази, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат м. Херсон”.

Водночас, щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, а відтак, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що відповідачем правомірно не було зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.10.1980, оскільки відсутня печатка організації на записі про зміну прізвища, ім`я, по батькові;

- інші доводи відтворюють змість відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2025 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі- Закон № 1058).

22.04.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було розглянуто заяву Позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та прийнято рішення №143150022109, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Врахований страховий стаж позивачки склав 20 років 03 місяці 29 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.10.1980, оскільки запис про зміну прізвища, ім`я, по батькові заявниці зроблено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.071974 № 162 - відсутня печатка організації.

Позивачці не зараховано період роботи з 16.09.1980 до 12.08.1997 на підприємстві “Херсонский ордена Ленина хлопчатобумажный комбинат”, який пізніше наказом від 29.04.1996 перейменований в “Відкрите акціонерне товариство “Херсонський бавовняний комбінат”.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що вік позивачки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком становив 60 років 02 місяці. Отже, для призначення пенсії їй необхідно мати 32 роки страхового стажу.

Саме відсутність 32 років страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788), положеннями статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у трудовій книжці позивачки у всіх спірних періодах роботи зазначені номери і дати наказів, на підставі яких вони зроблені. Записи про звільнення з роботи засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, трудова книжка позивачки серії НОМЕР_2 вперше заповнювалась 28.10.1980.

На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

За приписами вказаної Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР та КЦСПС від 06.09.1973 № 656 “Про трудові книжки робітників та службовців” відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Позатим, з 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 (надалі - Інструкція № 58).

Згідно п. 1.5 Інструкції № 58, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, цією Інструкцією та іншими актами законодавства (далі – Постанова № 301).

Пунктом 4 Постанови № 301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому, не може впливати на його особисті права.

Відтак, як правильно виснував суд першої інстанції, відсутність печатки організації на записі про зміну прізвища, ім`я, по батькові не є виною позивачки. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивачку відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

В контексті обставин цієї справи та доводів пенсійного органу покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивача .

Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), відповідач переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Поза тим, колегія суддів враховує, що відповідно до записів трудової книжки від 28.10.1980 серії НОМЕР_2 , з 16.09.1980 до 12.08.1997 Позивачка працювала на підприємстві “Херсонський ордена Херсонский ордена Ленина хлопчатобумажный комбинат”, який пізніше наказом від 29.04.1996 року перейменований в “Відкрите акціонерне товариство “Херсонський бавовняний комбінат”.

На підтвердження трудової діяльності позивачка надала до суду свідчення двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказані докази підтверджують факт роботи ОСОБА_1 на вказаному підприємстві ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат м. Херсон”.

Враховуючи наведене у сукупності, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.04.2025 за №143150022109 про відмову у призначенні пенсії позивачці є протиправним.

Відтак, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі № 400/10205/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик