Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №160/23333/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/23333/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 ( суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/23333/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000049/1 від 26.02.2025р. Волинської митниці;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000151 від 26.02.2025 Волинської митниці.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року вимоги Товариства задоволено.

З апеляційною скаргою звернулася Волинська митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства. Вказує, що судом першої інстанції не досліджено матеріали справи, які мають значення для вирішення справи по суті та порушено норми Митного кодексу України, оскільки надані позивачем документи мають неповні/недостовірні відомості та вказують на розбіжність про митну вартість.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним переглядом справи встановлено.

12.04.2027 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (Покупець) і Grontvedt Pelagic AS (Продавець) було укладено контракт №104А/2017G, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язався прийняти у власність від Продавця заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти.

Відповідно до п.1.2. Контракту, умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами, шляхом переговорів, та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною Контракту.

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Контракту, ціни на товари визначаються у доларах Сполучених Штатів Америки (USD) або в Євро і зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інктермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори у країні Прдавця.

Загальна сума Контракту встановлюється відповідно до суми всіх оплачених інвойсів.

Платежі за товари здійснюються у доларах США або в Євро. Витрати пов`язані з комісіями банків кореспондентів, при перерахуванні коштів за товар сплачує Покупець.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Продавцем у інвойсі чи в даному контракті, або в формі акредитиву.

На виконання умов контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена мойва ціла, 45-55 шт/кг.

Відповідно до інвойсу постачальника від 19.02.2025р. № 1001098, товар постачався за ціною 0,62 долара США за кг товару на умовах DPU, Клайпеда, Литва.

З метою митного оформлення товару Товариством 26.02.2025 по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 25UA205050007476U7), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 286243,31 гривень (тобто 29,09 грн. або 0,70 доларів США за 1 кг).

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - ціною договору.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем були надані наступні документи: сертифікат якості № 1001098 від 19.02.2025; інвойс від 19.02.2025 № 1001098; автотранспортна накладна №1092 від 21.02.2025; сертифікат про походження товару № NO-25-166596 від 19.02.2025; некласифікований комерційний документ №VPO23707 від 21.02.2025; рахунок фактура № 21/02/25-1 від 21.02.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №21/02-1 від 21.02.2025; доповнення до Контракту б/н від 21.11.2024; зовнішньоекономічний договір №104А/2017G від 12.04.2017; договір про надання послуг митного брокера №0210/37 від 02.10.2023; договір (контракт) про перевезення №10216S/2023Ф від 01.09.2023; декларація-інвойс №1001098 від 19.02.2025; заявка на перевезення вантажу від 19.02.2025; лист ДМСУ №15/15-03/13/1769 від 27.05.2021.

У зв`язку із виявленими розбіжностями відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України Волинська митниця зобов`язала декларанта надати такі додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі коносамент); 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем були надані документи: лист з поясненнями № 377 від 26.02.2025;- лист про відсутність страхування № 666 від 26.06.2024; прайс лист від 15.02.2025; калькуляція ціни від 19.02.2025; платіжне доручення №1822502 від 18.02.2025; проформа-інвойс № 101767 від 17.02.2025; лист з поясненнями щодо платіжного доручення від 25.02.2025; договір міжнародного перевезення №10216S/2023Ф від 01.09.2023.

За результатами здійснення контролю митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000151 від 26.02.2025.

26.02.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000049/1, у графі 28 якого, розрахована митна вартість товару складає 6858,46 дол США у гривні 286243,31 грн.

Відповідно до графи 30 «Коригування» загальна вартість імпортованого товару складає 12221,28 дол. США, із розрахунку вартості за одиницю 1,2420 дол.США .

З метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів позивач скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МК України та оформив 26.02.2025 нову МД №25UA205050007606U0.

Позивач вважає, що прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим, подав позовну заяву до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Одне з зауважень митниці це вказівка на те, що в інвойсі від 19.02.2025 № 1001098 передбачена передоплата за товар. Однак, банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передплати за оцінюваний товар, Товариством не було надано.

Це зауваження вказує на відсутність документального підтвердження фінансової операції, що є критичним для митного оформлення.

Таким чином, без підтвердження оплати митниця піддає сумніву заявлену вартість товару.

У разі виникнення таких сумнівів під час митного оформлення, декларант повинен надати з банку виписку за особовим рахунком або копію платіжної інструкції з відміткою про виконання.

Якщо оплата була валютною, обов`язково має бути надане SWIFT-повідомлення (MT103), яке підтверджує переказ коштів іноземному постачальнику.

При цьому, у призначенні платежу необхідно чітко вказати номер інвойсу та його дату.

У разі, якщо оплата ще не була здійснена (попри умови в інвойсі), необхідно надати лист-пояснення про причини затримки або зміну умов оплати (додаткова угода).

Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано рахунок на оплату від 21.02.2025 № 210225-1, довідку про транспортні витрати від 21.02.2025 №2102-1, заявку на перевезення від 19.02.2025 б/н.

Умови поставки товару, вказані в Інвойсі - DPU Klaipeda LT.

Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки DPU,- продавець виконав свої зобов`язання, розвантаживши товар у місці призначення.

В наданому рахунку від відправника товару UAB VPA Logistics від 21.02.2025 № VPO23707, що містить інформацію щодо витрат на обробку оцінюваного товару, відсутні такі складові, як витрати на зберігання товару та його завантаження на транспортний засіб зі складу в Клайпеді.

На підставі зазначеного, апелянт вважає, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові.

Відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі - коносамент);

5) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається;

7) виписку з бухгалтерської документації;

8) копію митної декларації країни відправлення;

9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На дану вимог Декларантом було надано:

- довіреність від 01.01.2025 б/н,

-листи від ТзОВ «Альбакор» від 26.06.2024 №666, від 26.02.2025 № 377, від 25.02.2025 б/н,

- прайс- лист від 15.02.2025 б/н,

- калькуляцію ціни від 19.02.2025 б/н,

-договір про міжнародні перевезення від 01.09.2023 №10216S2023(p, проформу від 17.02.2025 № 101767,

-копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 18.02.2025 № 1822502.

За результатом опрацювання додатково наданих документів було встановлено, що за наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 18.02.2025 № 1822502 не можливо ідентифікувати суму оплати саме за проформою від 17.02.2025 № 101767, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» даної платіжної інструкції вказано також проформу №101768, яку до митного оформлення за ЕМД №25UA205050007476U7 не надано, що унеможливлює перевірку виконання умови 100% передоплати за оцінюваний товар, визначеної в Інвойсі.

Умовами інвойсу від 19.02.2025 року № 1001098 прямо передбачено 100% передоплату товару до моменту його відвантаження, що зумовлювало обов`язок декларанта подати відповідні банківські платіжні документи для підтвердження факту оплати та перевірки числових значень митної вартості.

Листом від 26.02.2025 № 377 ТзОВ «Альбакор» повідомило, що вартість вантажно- розвантажувальних робіт входить до суми, вказаної в рахунку від відправника товару UAB VPA Logistics № VPO22845, проте сам рахунок № VPO22845 декларантом не надано.

Окрім того, декларантом не було надано договору з третьою особою- відправником товару UAB VPA LOGISTICS від 11.07.2022 №22LOG0556, відомості про який наявні в наданому рахунку від 21.02.2025 № VPO23707.

Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі від 26.02.2025 №377.

Проте, платіжна інструкція не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, що поставлявся по МД №25UA205050007476U7, оскільки, сплачена сума 39 252,00 USD не відповідає вартості товарів, зазначеній у інвойсі від 19.02.2025 № 1001098 - 27 348,00.

За наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 18.02.2025 № 1822502 не можливо ідентифікувати суму оплати саме за проформою від 17.02.2025 № 101767, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» даної платіжної інструкції вказано також проформу №101768, яку до митного оформлення за ЕМД №25UA205050007476U7 не надано, що унеможливлює перевірку виконання умови 100% передоплати за оцінюваний товар, визначеної в Інвойсі.

Спростовуючи твердження митниці про відсутність витрат на зберігання, суд першої інстанції дійшов висновку, що митна вартість товару включає вартість товару, вартість вантажно-розвантажувальних робіт та витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, а також визнав, що вартість вантажно- розвантажувальних робіт підтверджена інвойсом/рахунком UAB «VPA Logistics» № VPO23707 від 21.02.2025 та рахунком № PO22845, у якому зазначено позицію Forwarding fee.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів і згідно з переліком Волинська митниця не визнала заявлену митну вартість.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На момент прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали розбіжності які містяться в наданих документах.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Спростовуючи доводи митного органу щодо надання підприємством до митного оформлення документів, які містять розбіжності, що підтверджують митну вартість суд першої інстанції вірно взяв до уваги наступні обставини:

Контракт: № 104А/2017G від 12.04.2017 (основна підстава для всіх платежів)

Платіжна інструкція: № 1822502 від 18.02.2025 року

Суть операції: 100% попередня оплата за товар

Логістика: відвантаження зі складу в м. Клайпеда.

Входячи з наданих документів, з метою коректного валютного нагляду важливо узгодити перелік документів у призначенні платежу:

у платіжці (від 18.02) вказано три проформи-інвойси — 101767, 101666, 101768 (ас32)

в інвойсі (від 19.02) фігурує лише одна проформа — 101767 (ас22)

різна дата документів: платіж здійснено 18.02, тоді як фінальний інвойс № 1001098 датований наступним днем — 19.02

При цьому, загальна сума платежу за трьома проформами в платіжці не відповідає сумі, зазначеній у фінальному інвойсі № 1001098.

Якщо фінальний інвойс покриває всі три проформи, доцільно було б надати лист про те, що інвойс № 1001098 є підставою для оплати за вказаними раніше проформами.

В наданій платіжній інструкції зазначено, що оплата здійснюється одразу за декількома проформами-інвойсами, тобто за більшу кількість товару, тому сума платежу є більшою ніж вартість товару заявленого до митного оформлення. Для митного оформлення мають надаватись документи, що стосуються даного товару, тому позивачем було надано у інвойс, проформу-інвойс та платіжний документ, які підтверджують вартість та оплату даного товару в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку умовам поставки DPU Klaipeda (LT) «Free Carrier», зазначеним у графі 20 митної декларації № 25UA205050007476U7 від 26.02.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Основна суть даного терміну полягає в тому, що Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коли товар наданий у розпорядження покупця після розвантаження з транспортного засобу в узгодженому місці призначення.

Це єдине правило Інкотермс, яке прямо зобов`язує продавця розвантажити товар.

Отже, Продавець несе всі витрати та ризики до моменту вивантаження товару.

FCA (Free Carrier / Франко-перевізник) означає , що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у своїх приміщеннях або в іншому визначеному місці. Ризики переходять до покупця в момент передачі вантажу першому перевізнику. Продавець зобов`язаний виконати всі митні процедури для експорту товару.

Таким чином, місце передачіна умовах DPU (Incoterms 2020) є пункт призначення (склад/термінал) і розвантаження виконує продавець, ризики переходять після розвантаження, тоді як за умовами поставкиFCA (Incoterms 2010/2020) - місце, вказане покупцем (зазвичай біля продавця) і розвантаження виконує покупець (крім випадків на складі продавця), ризики переходять після передачі перевізнику.

Отже вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України зазначено у рахунку № 21/02/25-1 від 21.02.2025 та довідці про транспортні витрати № 21/02-1 від 21.02.2025, а вартість вантажно-розвантажувальних робіт зазначено в інвойсі/рахунку № VPO23707 від 21.02.2025. Вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить до суми, вказаної у рахунку від «VPA Logistics» № НОМЕР_1 в пункті 254-25/1001098 Forwarding fee.

При цьому, є незрозумілим позиція митниці про твердження, наявності витрат на зберігання оцінюваного товару.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості, відповідачем належних доказів щодо існування підстав для прийняття оскаржуваних рішень до суду не подано.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що такі рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митних декларацій, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 в адміністративній справі №160/23333/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 лютого 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова