Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №160/29551/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29551/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року (суддя Юрков Е.О., повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року) в справі № 160/29551/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (далі – ГУ МВС) про:

визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на перерахунок розміру призначеної пенсії відповідно до Закону 2262-ХП, вислуги в пільговому обчисленні з 01 січня 1996 року по 26 липня 2011 року, та відмови у направленні відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, для вирішення питання щодо перерахунку розміру пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12, пункту «а» частини першої статті 13 Закону України №2262-ХП від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (як звільненому зі служби у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення і за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення);

зобов`язання зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на перерахунок розміру призначеної пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби з 01 січня 1996 року по 26 липня 2011 року, із розрахунку один місяць служби за півтора місяця, та здійснити відповідний перерахунок вислуги років;

зобов`язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідні документи про зарахування до його календарної вислуги років вислуги в пільговому обчисленні з 01 січня 1996 року по 26 липня 2011 року, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, для вирішення питання щодо перерахунку розміру пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12, пункту «а» частини першої статті 13 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (як звільненому зі служби у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення і за кожний рік вислуги понад 20 років – 3% відповідних сум грошового забезпечення).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у повторному розрахунку вислуги років ОСОБА_1 , що викладена в листі “Про надання відповіді” від 23.09.2025 №124/103/Лк-2025

Зобов`язано Головне управління МВС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні та прийняти рішення згідно вимог законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, ухваливши нове про задоволення позову.

Суд першої інстанції неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, адже фактичні періоди його служби відповідачем не заперечуються; право на пільгове обчислення вислуги років підтверджується Порядком №393 у редакції, чинній до 16 лютого 2022 року, а з 28 серпня 2025 року положення постанови КМУ №119 визнані нечинними.

Тому вважає, що у відповідача відсутня дискреція, а суд першої інстанції підстави для зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії.

Судом першої інстанції не вирішено заявлені позовні вимоги по суті, при цьому не відмовивши у задоволенні позовних вимог, фактично ухилився від їх вирішення.

Судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, встановивши протиправність дій відповідача, не вирішив спір по суті, обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивача не забезпечує реального поновлення порушеного права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.1996 до 18.08.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме:

- з 01.01.1996 по 30.12.1997 - на посаді молодшого інспектора відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 30.12.1997 по 28.06.1998 - на посаді оперуповноваженого відділення по боротьбі зі злочинністю в паливно-енергетичному комплексі та інших базових галузях економіки і бюджетних організацій на споживчому ринку відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 28.06.1998 по 05.06.2002 - на посаді оперуповноваженого відділення по боротьбі зі злочинами в базових галузях економіки і з нецільовим використанням бюджетних коштів відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 05.06.2002 по 12.01.2004 - на посаді оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій і банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 12.01.2004 по 02.06.2004 - на посаді оперуповноваженого спеціального міжрайонного відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю при УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 02.06.2004 по 13.06.2005 - на посаді оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 13.06.2005 по 05.09.2005 - на посаді виконуючого обов`язки старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю відділу спеціальної міліції при УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 05.09.2005 по 26.09.2007 - на посаді старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю відділу спеціальної міліції при УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 26.09.2007 по 01.09.2008 - на посаді старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю відділу спеціальної міліції УМВС України в Дніпропетровській області;

- з 01.09.2008 по 23.07.2010 - на посаді старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю відділу спеціальної міліції ГУМВС України в Дніпропетровській області;

- з 23.07.2010 по 10.06.2013 - на посаді старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділення в річковому порту "Дніпропетровськ" ГУМВС України в Дніпропетровській області;

- з 10.06.2013 по 21.01.2014 - на посаді оперуповноваженого Державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу в річковому порту "Дніпропетровськ" ГУМВС України в Дніпропетровській області;

- з 21.01.2014 по 18.08.2015 - на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку лінійного відділу в річковому порту "Дніпропетровськ" ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №350 о/с від 18.08.2015 “По особовому складу” майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил відповідно до пункту 64 “б” (через хворобу). Також в означену наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення складає 21 рік 05 місяців 09 днів.

04.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та зарахування до календарної вислуги років, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби із розрахунку один місяць служби за півтора місяці, та здійснити відповідний перерахунок вислуги років, який дає право на перехід з пенсії обрахованої відповідно до пункту “б” частини 1 статті 12, пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” (розмір пенсії 55%) на пенсію обраховану відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12, пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” (розмір пенсії 70%).

Також просив після проведення перерахунку та зарахування до календарної вислуги років, вислугу в пільговому обчисленні, підготувати та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 які надають мені право на перехід з пенсії обрахованої відповідно до пункту “б” частини 1 статті 12, та пункту "б" ч. 1 статті 13 Закону України №2262- XII від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”(розмір пенсії 55% від грошового забезпечення з якого обраховується пенсія), на пенсію обраховану відповідно пункту “а” частини 1 статті 12, та пункту "а" ч. 1 статті 13 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (розмір пенсії 70% від грошового забезпечення з якого обраховується пенсія), та перерахунок і збільшення розміру пенсії.

Листом від 23.09.2025 №124/103/Лк-2025 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області на заяву позивача від 04.09.2025 повідомило, що: “…згідно з обліками ЛК ГУМВС Ви дійсно в період з 12.12.1988 до 04.10.1990 проходили службу в Збройних силах таз 01.01.1996 до 18.08.2015 проходили службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18.08.2015 № 350 о/с звільнені зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 “б” (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 18 серпня 2015 року, із вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 05 місяців 09 днів та загальнотрудовим стажем 30 років 05 місяців 16 днів. Відповідно до пункту “а” статі 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262- XII, в редакції Закону від 08.07.201 1 № 3668-VI, який був чинний на день Вашого звільнення, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день-звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Лише у разі наявності зазначеної календарної вислуги років, додатково зараховується вислуга років на пільгових умовах. Враховуючи викладене та те, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ Ви не мали календарну вислугу років у кількості 22 років і більше, у Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області відсутні правові підстави для зарахування Вам вислуги років на пільгових умовах.”.

Врахувавши, що позивачем порушено перед відповідачем питання, у першу чергу щодо повторного обчислення його наявної календарної вислуги років шляхом застосування пільгової кратності, яка, на його думку підлягала врахуванню із розрахунку один місяць служби за півтора, оскільки саме після такого перерахунку сумарна вислуга років у пільговому обчисленні перевищить 22 календарні роки, які, у свою чергу, є мінімально необхідним стажем для обчислення пенсії за вислугу років за пунктом “а” статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а відповідач розглянув заяву позивача виключно формально, фактично лише повторивши, що вислуга позивача не становила 22 роки на момент звільнення, що позивач і не заперечував, питання щодо наявності або відсутності правових підстав для зміни розрахунку вислуги років, зокрема у зв`язку із підставами, прямо зазначеними позивачем (скасованим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 відповідних змін до Порядку №393), відповідачем не було вирішено, а наведеним у заяві доводам відповідачем не надано жодної правової оцінки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не реалізував свої владні повноваження у спірних правовідносинах у повному обсязі та не виконав обов`язку щодо всебічного й повного розгляду заяви.

З огляду на наявний стан розвитку спірних правовідносин, суд першої інстанції вважав протиправною відмову відповідача, оскільки порушене позивачем питання фактично не було вирішене взагалі.

Враховуючи характер спірних правовідносин та межі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні, яка передбачає обов`язок відповідача вирішити по суті порушене позивачем питання щодо можливості перерахунку вислуги років, перевірити наведені позивачем підстави та за результатами розгляду надати власні, мотивовані та юридично обґрунтовані висновки.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 січня 1996 року до 18 серпня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області №350о/с від 18 серпня 2015 року майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил відповідно до пункту 64 «б» (через хворобу).

У наказі зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає 21 рік 05 місяців 09 днів.

Позивач з 18 серпня 2015 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% грошового забезпечення.

ОСОБА_1 04 вересня 2025 року звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку вислуги років, зарахування до календарної вислуги років вислуги в пільговому обчисленні, сформованої за періоди служби із розрахунку один місяць служби за півтора місяці, здійснення перерахунку вислуги років, який дає право на перехід з пенсії, обрахованої відповідно до пункту «б» частини першої статті 12, пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (розмір пенсії 55%) на пенсію, обраховану відповідно до пункту «а» частини першої статті 12, пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (розмір пенсії 70%).

Також просив після проведення перерахунку та зарахування до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні підготувати та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для перерахунку пенсії.

ГУ МВС в Дніпропетровській області листом від 23 вересня 2025 року №124/103/Лк-2025 повідомило позивача, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ вислуга років у календарному обчисленні складає 21 рік 05 місяців 09 днів, загальнотрудовий стаж - 30 років 05 місяців 16 днів.

Роз`яснено, що відповідно до пункту «а» статі 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону № 3668-VI, який був чинний на день звільнення позивача, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день-звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Лише у разі наявності зазначеної календарної вислуги років додатково зараховується вислуга років на пільгових умовах. Враховуючи, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивач не мав календарну вислугу років у кількості 22 років і більше, у ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області відсутні правові підстави для зарахування вислуги років на пільгових умовах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з умов є наявність певної вислуги років.

Так, пунктом «а» частини першої статті 12 Закону N 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

Позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з 18 серпня 2015 року, тобто для призначення пенсії на підставі цієї норми позивач повинен мати вислугу років 22 років і більше.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, визначено статтею 17 Закону № 2262-ХІІ.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (далі – Порядок № 393) передбачено, що ця постанова прийнята відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Цією постановою установлені періоди проходження відповідної служби, що зараховуються до вислуги років, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а пунктом третім установлено, які періоди проходження служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку № 393 внесено зміни.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393".

За установленими в цій справі обставинами позивач ініціював перед відповідачем питання про перерахунок календарної вислуги років, яка становить 21 рік 05 місяців 09 днів, із зарахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, та після перерахунку вислуги років направлення до Головного управління Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

При цьому підставою для перерахунку вислуги років позивач вказав саме скасування внесених до Порядку №393 змін.

Відповідачем у відповідь на звернення позивача констатовано відсутність у нього календарної вислуги років - 22 роки та відсутності підстав для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що питання щодо наявності або відсутності правових підстав для зміни розрахунку вислуги років, зокрема у зв`язку із підставами, прямо зазначеними позивачем (скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22 змін до Порядку №393), відповідачем не було вирішено, а наведеним у заяві доводам відповідачем не надано жодної правової оцінки.

Відповідачем фактично не розглянуто по суті звернення позивача, порушене позивачем питання не вирішене, що обумовлює правильним висновок суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у повторному розрахунку вислуги позивача, викладеної в листі від 23 вересня 2025 року №124/103/Лк-2025, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 04 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні та прийняти рішення згідно вимог законодавства.

Доводи апелянта зводяться до того, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту є неефективним, не відновлює його порушені права, адже у відповідача у межах спірних правовідносин відсутня дискреція.

Суд відхиляє наведені доводи апелянта з наступних підстав.

Статтею 245 КАС України установлені повноваження суду при вирішенні справи, відповідно до частини першої якої при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною третьою статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як вказано вище, відповідачем фактично не розглянуто по суті звернення позивача, адже не надана оцінка наявності підстав для обчислення календарної вислуги років з урахуванням пільгової вислуги років у зв`язку із скасування змін, внесених до Порядку №393.

Тобто відповідачем не реалізовані притаманні саме органу, з якого позивач звільнений, владні управлінські функції на визначення вислуги років.

В такому випадку суд, здійснюючи функцію контролю за рішенням/діями суб`єкта владних повноважень, не може перебирати на себе повноваження відповідного суб`єкта владних повноважень та надавати оцінку наявності підстав для обчислення вислуги років позивача із врахуванням пільгової вислуги років, позаяк такої оцінки не надано відповідачем.

Суд при вирішенні справи враховує висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, проте зауважує, що у спірному випадку, враховуючи наведені вище обставини, відсутні підстави для висновку, що судом першої інстанції допущено формалізм, або обраний судом першої інстанції спосіб захисту не є ефективним.

Також суд відхиляє аргумент апелянта, що судом першої інстанції не вирішено заявлені позовні вимоги по суті, суд першої інстанції не відмовивши у задоволенні позовних вимог, фактично ухилився від їх вирішення, адже, як вказано вище, суд, здійснюючи функцію контролю за рішенням/діями суб`єкта владних повноважень, не може перебирати на себе повноваження відповідного суб`єкта владних повноважень та надавати оцінку наявності підстав для обчислення вислуги років позивача із врахуванням пільгової вислуги років, позаяк такої оцінки не надано відповідачем.

При цьому суд зауважує, що судом першої інстанції вирішено усі заявлені позовні вимоги, а суд має компетенцію на установлення способу захисту права особи, яка звернулась за захистом своїх прав, враховуючи характер спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року в справі № 160/29551/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року в справі № 160/29551/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 березня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов