Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №160/13346/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13346/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року в адміністративній справі №160/13346/24 (головуючий суддя першої інстанції – Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 28.08.2021 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.

- зобов`язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01.01.2021 року по 28.08.2021 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Національного університету оборони України, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 06.08.2021 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.

Зобов`язано Національний університет оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Національний університет оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01.01.2021 року по 06.08.2021 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного університету оборони України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Також відповідач зазначає, що посадові особи університету діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Наказом Начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №176 від 29.08.2019 року майора ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу університету на посаду слухач інституту авіації та протиповітряної оборони.

Наказом Начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №134 від 18.06.2021 року підполковника ОСОБА_1 призначено на відповідну посаду та з 06.09.2021 року вибув до нового місця служби – в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Зі змісту наказу №134 від 18.06.2021 року встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу 06.08.2021 року, а не 28.08.2021 року.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом №182/4145 від 15.08.2023 року повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача, а також грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2019 року по дату виключення зі списків особового складу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осію

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням норм законодавства протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, а відтак військовослужбовець, у тому числі в статусі іноземця, має гарантоване державою право на отримання грошового забезпечення (винагороди за працю) за час проходження військової служби, як щомісячного, так у зв`язку зі звільненням. Право військовослужбовця на своєчасне одержання грошового забезпечення (винагороди за працю) захищається законом.

Частиною третю статті 9 Закону №2011 встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

Згідно пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).

Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Відповідних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 березня 2023 у справі №6572/22 (провадження №К/990/30955/20).

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), №120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), №640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), №440/1185/21 (постанова від 10.01.2023).

Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 у справі №440/6017/21 (на яку є посилання у постанові від 12 вересня 2022 у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі №400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 по 6 листопада 2020 відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 у справі №826/6453/18.

У наведених вище справах правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Отже, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.

Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 №481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 Постанови КМУ №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.

Відтак, грошове забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 26.08.2020 по 03.03.2022 року мало визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (а не «на 1 січня 2018 року») на відповідний тарифний коефіцієнт.

З урахуванням викладеного, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань також мала обчислюватись виходячи з грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судом встановлено, що у спірний період з 29.01.2020 року по 06.08.2021 року грошове забезпечення позивача визначено шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - в розмірі 1762 гривень, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач у листі-відповіді від 15.08.2023 року визнав, що нарахування та виплата грошового забезпечення у спірний період здійснювалось з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що як встановлено вище є протиправним.

Щодо вимог про нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Так, з грошового атестата №182/3/843 від 10.06.2021 року вбачається, що позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік та матеріальну допомогу за 2021 рік.

Доказів щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги за 2020 рік матеріали справи не містять, проте відповідач не заперечує даного факту, а в листі №182/4145 від 15.08.2023 року відповідач вказав, що відсутні підстави для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 року по дату повного розрахунку немає.

Отже, у даній частині позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати протиправними дії Національного університету оборони України щодо нарахування та виплати йому з 29.01.2020 року по 06.08.2021 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Слід зазначити, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21.

Судом встановлено, що, відповідно до матеріалів справи, позивач у спірні періоди проходив військову службу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Наказом №134 від 18.06.2021 позивача виключено зі списків особового складу університету. Отже, на момент порушення прав позивача в частині не нарахування та невиплати грошового забезпечення в належному розмірі частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому вона і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Такого висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 року у справі №300/4201/22.

З огляду на вказане, право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року в адміністративній справі №160/13346/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року в адміністративній справі №160/13346/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко