Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №160/13084/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13084/25

Суддя І інстанції - Прудник С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року – 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 196 214 грн. 40 коп. (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять грн. сорок коп.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату з 01.05.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року – 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.), яка враховується при перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про вімову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24. Зазначає, що з січня 2021 року прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не змінився та складає 2102 грн.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів №12-2/ХХІІ від 14.10.1994 року обрано ОСОБА_2 суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Постановою Верховної Ради України №4521/01 від 29.10.1999 року обрано ОСОБА_1 суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

10.12.2024 року наказом голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відраховано зі штату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з посади судді ОСОБА_1 10.12.2024 року, через звільнення з посади судді.

Також вказаним наказом наказано:

1) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за невикористані дні:

- основної щорічної відпустки за період з 15 жовтня 2023 року по 14 жовтня 2024 року у кількості 22 календарні дні (за період з 01 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року - 22 календарні дні);

- основної щорічної відпустки за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року у кількості 7 календарних днів (за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року - 7 календарних днів);

- за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року у кількості 15 календарних днів (за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року -15 календарних днів), а всього 44 календарні дні;

2) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області виплатити судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за посадою судді.

Згідно з довідки №Б-с-11 від 03.01.2025 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року було виплачено: оклад судді – 480 083,50 грн.; компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки – 161 815,47 грн.; компенсацію за невикористані дні відпустки – 186 424,92 грн.; доплата за вислугу років – 349 918,83 грн.; допомогу на оздоровлення – 75 672,00 грн. 10.12.2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видало ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-1578, в якій визначено, що станом на 06.12.2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 136 209,60 грн., у тому числі посадовий оклад – 75 6672,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) – 60 537,60 грн. За період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно) Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в розмірі 2102,00 грн. Однак, як вказує позивач, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач-1 повинен був нарахувати відповідні виплати виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на встановленого на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Позивач вважаючи, що розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, що встановлений законом, звернулась до суду з позовною заявою.

За наслідками розгляду позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/34107/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , суддівської винагороди, доплат у відповідних відсотках за вислугу років згідно наказів голови суду, допомоги на оздоровлення за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно), обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування сум при проведенні з суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо видачі судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідки №Б-с-1578 від 10.12.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу обраховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., щомісячні надбавки за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу судді, допомоги на оздоровлення за період з 01.04.2024 року по 13.10.2024 року (включно), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду м, Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., щомісячні надбавки за вислугу років у розмірі 80 % від посадового окладу судці, за період з 14.10.2024 року по 10.12.2024 року (включно), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити остаточний розрахунок при звільненні із суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , виходячи з базового розміру посадового окладу судці 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3 028,00 гри.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно), а також для здійснення остаточного розрахунку при звільненні, виходячи із встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 року у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 в адміністративній справі № 160/34107/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України повернуто повернути скаржнику.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, рішення суду набрало законної сили 19.03.2025 року та 11.04.2025 року останній видано 5 виконавчих листів (щодо кожного відповідача (боржника) окремо). Рішення суду від 30.01.2025 року з боку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області в частині видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплат за вислугу обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн. виконано добровільно.

Так, 14.04.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при цьому надавши, зокрема, довідку-розрахунок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-438 від 21.03.2025 року, видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

З довідки-розрахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року убачається, що остання видана ОСОБА_1 судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, при розрахунку суддівської винагороди територіальним управлінням, суддям які здійснювали правосуддя, застосовувався прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102,00 грн. На підставі частин 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадовий оклад судді становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме 3028 грн. 00 коп., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу. Суддівська винагорода на 06.12.2024р., судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає 196 214,40 грн., у тому числі:

1. Посадовий оклад 109 008,00 грн.

2. Доплата за вислугу років (80%) 87 206,40 грн.

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (%) - 0,00 грн.

4. Доплата за науковий ступінь - грн.

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - грн.

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - грн.

Заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З тексту вказаного рішення убачається наступне. Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву від 14.04.2025 № 6806 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), яка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено наступне. ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 11.12.2024. До заяви ОСОБА_1 надала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-438 від 21.03.2025 станом на 06.12.2024, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» (далі- Закон № 1402) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) (далі Порядок № 3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402 органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Статтею 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється в залежності від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Таким чином на даний час підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 045550027832 від 21.04.2025 (далі-рішення) про відмову у перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 щодо зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» Рішення (далі-адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича (юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Позивач вважаючи рішення безпідставним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

статтею 7 Закону №1082-ІХ установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189 гривень, з 1 липня 2294 гривні, з 1 грудня 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 1921 гривня, з 1 липня 2013 гривень, з 1 грудня 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2395 гривень, з 1 липня 2510 гривень, з 1 грудня 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2270 гривень, з 1 липня 2379 гривень, з 1 грудня 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1769 гривень, з 1 липня 1854 гривні, з 1 грудня 1934 гривні.

Крім того, статтею 7 Закону № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Також, статтею 7 Закону № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Таким чином Законом № 4059-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020р. діє в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2)судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони України про державний бюджет на 2022 та 2023 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Закони України про державний бюджет на відповідний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення для базового розміру посадових окладів суддів) було неправомірним.

Колегія суддів зауважує, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.

У п.п.104-106 цієї постанови викладений правовий висновок про те, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (п.111).

Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (п.112).

Обговорюючи доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про застосування викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 правових висновків, колегія суддів бере до уваги, що у постанові від 17 лютого 2026 року в справі № 200/2309/25 Верховний Суд детально проаналізувавши як зміст протилежних між собою висновків по справам № 580/2522/24 та № 520/32171/24 з подібними правовідносинами, так і положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантної та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі, чітко навів розуміння «подібності правовідносин» і «обов`язковості врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах» (пункти 62, 63,64), і такі висновки Верховного Суду у справі № 200/2309/25 колегія суддів визнає обов`язковими для застосування до спірних у цій справі правовідносин.

Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 17 лютого 2026 у справі № 200/2309/25 зазначив, що «У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин» (пункт 65), а «у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді» (пункт 66)».

При цьому Верховним Судом за результатом аналізу предмету спору у справах № 910/719/19 і № 240/9028/24 в пункті 68 постанови від 17 лютого 2026 по справі № 200/2309/25 зазначив про «відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».

За наведених обставин та виходячи з того, що предмет спору у цій справі за позовом ОСОБА_1 стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року, а у розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі № 240/9028/24 предметом спору була протиправність дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27 грудня 2023 року до 8 лютого 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIІІ), а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2 684 грн та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028 грн. - колегія суддів висновує, що справа № 160/13084/25, що розглядається, не є подібною до справи № 240/9028/24, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи № 200/2309/25, розглянутої Верховним Судом 17 лютого 2026 року, яка саме і стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року, який Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язаний здійснити на підставі довідки суду, виданої за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Враховуючи, що відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, і викладені у постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача як підставу для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що частиною 4 ст. 245 КАС України прямо передбачено, що у визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті випадку, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно, перевіряючи рішення суду в частині застосовано у цій справі способу захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить з положень частини першої статті 2 КАС України, за якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також з позиції Верховного Суду, що раніше була висловлена у постановах від 4 вересня 2018 року по справі №826/1934/17, від 9 листопада 2018 року по справі №823/217/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №826/8837/17, за змістом якої «справи, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства, повинні максимально відповідати принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права, оскільки основна ідея/мета системи адміністративних судів полягає у тому, щоб захистити «малу людину» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу».

За наведених обставин та виходячи з положень статті 124 Конституції України, змісту рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі №3-рп/2003, статті 8 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, колегія суддів визнає, що у спірному випадку судом першої інстанції застосовано ефективний засіб правового захисту прав позивача, який дійсно забезпечить поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 03 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова