Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №201/12126/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 201/12126/25

Суддя І Інстанції – Антонюк О.А.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Машукової Ліани Олексіївни про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- скасувати постанову ЕНА №5789224 від 23.09.2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення;

- визнати протиправним спробу перекваліфікувати «правовопорушення» з п.8.7.3.е ПДР (червоний сигнал) на п.8.7.3.г ПДР (жовтий сигнал);

- визнати протиправним передачу відповідачем оскаржуваної постанови для примусового виконання до винесення судового рішення по справі.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована протиправністю винесеної відносно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції просило відмовити у її задоволенні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 вересня 2025 року інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Машуковою Ліаоною Олексіївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5789224, згідно з якою позивач 23 вересня 2025 року о 16:11 год., в м. Дніпро, вул. Лева Лук`яненко 39/41 керуючи транспортним засобом Москвич М-21403 д.н.з. НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 8.7.3 «е» ПДР України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

В свою чергу, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції до відзиву на позовну заяву надано відеозаписи, з яких вбачається виїзд на перехрестя транспортного засобу Москвич д.н.з. НОМЕР_1 на жовтний сигнал світлофора.

Натомість, наданими відеозаписами не підтверджується зазначена в оскаржуваній постанови обставина правопорушення, а саме проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений «червоний» сигнал світлофора.

Поряд з цим, з наданих відеозаписів вбачається, що в момент увімкнення жовтого сигналу світлофору, транспорний засіб Москвич д.н.з. НОМЕР_1 здійснив гальмування, але не зупинившись до світлофору, здійснив подальший рух ліворуч.

В свою чергу, в силу положень п.8.11. ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Натомість, зазначеним обставинами при винесені оскаржуваної постанови не було надано оцінку.

В свою чергу, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, оскільки належних доказів вчинення позивачем порушення ПДР відповідачем не подано, колегія суддів робить висновок, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Разом з цим, щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним спроби перекваліфікувати «правовопорушення» з п.8.7.3.е ПДР (червоний сигнал) на п.8.7.3.г ПДР (жовтий сигнал), то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки жодних змін в оскаржувану постанову в частині кваліфікації правопорушення не вносилось.

В свою чергу, щодо позовних ОСОБА_1 про визнання протиправним передачу відповідачем оскаржуваної постанови для примусового виконання до винесення судового рішення по справі, то колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення, зважаючи на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження за оскаржуваною постановою.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не впливають на висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Згідно із ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат ним не було заявлено, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА №5789224 від 23 вересня 2025 року винесену інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Машуковою Ліаоною Олексіївною, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за частиною 2 статті 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

В повному обсязі постанова складена 03 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.А. Шальєва

суддя С.В. Сафронова