Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №526/312/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/312/26

Провадження № 2-а/526/6/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа – поліцейський відділення № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Сухоцький Владислав Вікторович про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ім`я (найменування) сторін – позивач ОСОБА_1 , представник позивача Гусаренко О.М., , представник ГУНП в Полтавській області Школяр Д.О., третя особа ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому зазначила, що 03.02.2026 відносно неї було винесено постанову ЕНА № 6609932 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зазначена постанова винесена, на думку працівника поліції, за те, що позивач керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, тому піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн. Вказує оскаржувану постанову незаконною, оскільки не здійснювала керування автомобілем, а посвідчення водія поліцейський попросив пред`явити не за місцезнаходженням автомобіля, а у відділенні поліції. З урахуванням викладеного просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити та стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник ГУНП в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа просить відмовити в позові.

По суті позовних вимог з оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, то суд зазначає наступне.

Так, 03.02.2026 о 18 годині 59 хвилин поліцейським відділення поліції № 1 (м. Гадяч) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Сухоцьким В.В. винесено постанову ЕНА № 6609932 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та застосовано до останньої стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що вона 03.02.2026 о 18 годині 55 хвилин, керуючи транспортним засобом Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , не мала при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п. 2.1 «а» ПДР України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством, а п. 1.3 визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 1 статті 126 КУпАП регламентовано, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З долученого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача покликається на дані відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого у позивача відсутнє посвідчення водія, але сам відеозапис не надає, що не спростовує твердження позивача, що постанова виносилася у відділі поліції.

Свідків чи інших доказів вини позивача поліцейським не надано і у постанові не зазначено.

Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама оскаржувана постанова, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи, що в оскарженій постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення позивачем правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 126 КУпАП та винність позивача є недоведеною.

Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн., а тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Полтавській області слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 9, 241, 246, 250, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа – поліцейський відділення № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Сухоцький Владислав Вікторович про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6609932 від 03.02.2026, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Гадяч) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Сухоцьким В.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, адреса: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.03.2026.

Головуючий: В. Г. Черков