Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №357/3278/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3278/26

1-кп/357/670/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000057 від 17 лютого 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква, Київська область, громадянин України, неодружений, непрацюючий, із середньою освітою, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2010 року, за ч. 2 ст. 187 КК України, до позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією 1/2 майна;

- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2018 року, за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна, від відбування якого звільнений – 23 вересня 2020 року, умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 29 (двадцять дев`ять) днів;

- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2021 року, із змінами внесеними ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, від відбування якого звільнений – 14 листопада 2023 року, з невідбутою частиною покарання 7 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів,

за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_5 , установив таке.

І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби,психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту - Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року№ 770 (далі по тексту - Перелік), в тому числі і «канабісу», включеного до таблиці ІІ вказаного Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20та 23 цього Закону, а саме:

- обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, в експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону);

- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності (ст. 20 Закону);

- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).

Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 14.02.2026 близько 11 години, перебуваючи поблизу дерев`яного мосту в місті Біла Церква Київської області, на земельній ділянці незаконно придбав-знайшов паперовий згорток в якому згорток із полімерного матеріалу з вмістом речовини рослинного походження, ззовні схожої на наркотичний засіб «канабіс».

Маючи досвід вживання наркотичних засобів, відкривши вказані згортки зі знайденою речовиною, ОСОБА_3 пересвідчився за зовнішніми ознаками, що дана речовина є наркотичним засобом, а саме - «канабісом», після чого поклав його до верхньої правої кишені куртки, в яку був одягнений, де почав незаконно зберігати при собі для власного вживання, без мети збуту.

В подальшому, 17.02.2026 о 12 год. 45 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 32, що по вулиці Запорізька в місті Біла Церква Київської області, був зупинений працівниками поліції для перевірки на предмет зберігання заборонених предметів та речовин. В подальшому у ході проведення огляду місця події добровільно видав працівникам поліції паперовий згорток із згортком полімерного матеріалу з вмістом речовини рослинного походження, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «канабісом». Маса «канабісу», в перерахунку на висушену речовину, становить 5,79 г, який ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів і охорону здоров?я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Отож, за викладених обставин ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 309 КК України.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає: щире каяття.

Обставини передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялися.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Згідно з практикою Верховного Суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 червня 2020 року, у справі ЄУН 171/8/17).

Суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Визначаючи вид та розмір покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Суд враховує і конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме: воно вчинене умисно, а обвинувачений добровільно видав наркотичну речовину працівникам поліції.

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_3 , а саме він неодноразово судимий, в тому числі відбував реальну міру покарання у виді позбавлення волі (а.с. 59-60, 62-91); на обліку в Білоцерківському районному відділі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області не перебуває (а.с. 93); отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від опіоїдів з 2024 року по теперішній час, а в лікаря-психіатра на обліку не перебуває (а.с. 95); перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , як засуджений (а.с. 92).

Суд враховує і ставлення ОСОБА_3 до вчиненого кримінального правопорушення, а саме: він вину визнав, щиро кається, сприяв слідству (а.с. 43-44)

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_3 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, неможливе, без тримання його в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці, а тому йому необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Суд вважає, що вказане покарання буде справедливим, оскільки відповідатиме ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховує особу винного та буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеної норми, оскільки ОСОБА_3 призначене покарання у виді обмеження волі, зважаючи на те, що він вину визнав, щиро каявся, враховуючи, що минулі його судимості не пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а він є наркозалежною особою, проходить відповідне лікування, намагається позбутися вказаної залежності, з огляду на відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що він не становить такого рівня суспільної небезпеки, який унеможливлює його звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов`язків передбачених ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

V. Мотиви ухвалення інших рішень.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Питання про долю речових вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, з огляду на викладене, суд вирішує, речі визнані речовими доказами, а саме: змиви з поверхні поліетиленовою пакету (а.с. 32-33); речовину рослинного походження, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – «канабісом», маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 5,79 г (а.с. 46-47), - знищити.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, висновок експерта від 20 лютого 2026 року № СЕ-19/111-26/8077-НЗПРАП, витрати на проведення експертизи становлять 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України, їх необхідно стягнути із обвинуваченого в дохід держави.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, судом не встановлено.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання, в межах санкції вказаної норми, у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 , під час іспитового строку, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

Іспитовий строк обчислювати з 04 березня 2026 року.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Речові докази, а саме: змиви з поверхні поліетиленовою пакету; речовину рослинного походження, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – «канабісом», маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 5,79 г, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, лише в частині, що не стосується розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_7

Київської області