Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №160/30170/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/30170/23

Головуючий суддя І інстанції – Рянська В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №160/30170/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оформлене листом № 16140-15007/Л-8-0500/23 від 22.08.2023, про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2023 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985, та з урахуванням зазначеного періоду провести з 27.07.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період з 01.09.1984 по 10.09.1985 правомірно не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , в ній відсутні посада та розшифровка підпису відповідальної особи.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого зареєстроване у м. Краматорську Донецької області, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи у м. Жовті Води Дніпропетровської області, що встановлено з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 № 1217-5001160912, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену вказаним управлінням з 27.07.2022 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією рішення про призначення пенсії № 053130009452 від 15.08.2022.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , заповнена вперше 01.04.1981 у Чернігівському відділі робітничого постачання управління робітничого постачання Міністерства геології УРСР, містить, зокрема, записи про його зарахування 01.04.1981 поваром котлопункта на час роботи бурової, звільнення 10.04.1981 у зв`язку з призовом на військову службу, запис про службу в Радянській Армії, записи про прийняття 01.09.1984 коком на счс-1235 і в члени рибколгоспу (пр. № 10 від 03.09.1984), звільнення 10.09.1985 з членів рибколгоспу «Заветы Ильича» за угодою сторін (протокол № 12 від 10.09.1985). Запис про звільнення скріплено підписом та печаткою відділу кадрів. Перед підписом міститься запис «о.к.», посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи не зазначено.

Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений станом на 31.07.2022, становить 33 роки 02 місяці 05 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985.

Листом відповідача № 16140-15007/Л-02/8-0500/23 від 22.08.2023 за результатами розгляду звернення позивача від 27.07.2023 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» повідомлено, що пенсію йому призначено з урахуванням страхового стажу 33 роки 02 місяці 05 днів. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні посада і розшифровка підпису відповідальної особи. Для зарахування стажу необхідно надати уточнюючу довідку.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не формальні неточності у документах.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Як видно з матеріалі справи, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985 були висновки відповідача про неналежність записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , а саме відсутні посада і розшифровка підпису відповідальної особи.

З трудової книжки позивача видно, що у період з 01.09.1984 до 10.09.1985 позивач працював на посаді кока рибгоспу «Заповідді Ілліча».

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.09.1984 до 10.09.1985, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не формальні неточності у документах.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №160/30170/23 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко