Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №160/7283/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/7283/25

Головуючий суддя І інстанції – Кальник В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 в адміністративній справі №160/7283/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Говного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046050022356 від 17.01.2025 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії № 37 від 09.01.2025 та у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996, та з 09 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 37 від 09.01.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046050022356 від 17.01.2025 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії № 37 від 09.01.2025 та у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996, та з 09 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 37 від 09.01.2025.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.01.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. На момент звернення вона досягла 45-річного віку.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 09.01.2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням № 046050022356 від 17.01.2025 року було відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого п.2 п.п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зарахуванні до страхового стажу позивача період навчання ОСОБА_1 в Професійно-технічному училищі №86 м. Кривого Рогу з 01.09.1993р. по 29.06.1996р.

Листом-відповіддю №2000-0202-8/24696 від 13.02.2025 відповідачем повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996, згідно з довідкою про навчання №212 від 01.11.2024, оскільки в довідці відсутнє посилання на номери та дати наказів про зарахування та відрахування з навчального закладу.

Не погодившись з правомірністю наведеного рішення відповідача, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (09.01.2025р.) досягла 45 років, що є достатнім пенсійним віком у розумінні приписів пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.), та мала загальний страховий стаж понад 40 років 10 місяців 3 дні, при цьому, до страхового стажу позивача відповідачем протиправно не було зараховано період навчання з 01.09.1993р. по 29.06.1996р., а також мала пільговий стаж роботи за Списком №1 – 17 років 9 місяців 13 днів, що відповідачем визнаний, а відтак, суд приходить до висновку про протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050022356 від 17.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 на підставі її заяви від 09.01.2025 року, у зв`язку недосягненням пенсійного віку, передбаченого п.2 п.п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про відмову у зарахуванні спірного періоду навчання з 01.09.1993р. по 29.06.1996р. до її страхового стажу, а, отже, відповідно про скасування цього рішення та задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Так, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Натомість, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.(п. 1 рішення_

Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв`язку з невизнанням відповідачем права позивача на призначення їй пенсії за списком №1 після досягнення 45 років.

Таким чином, з огляду на вказані правові приписи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 46 років, мала необхідний страховий стаж роботи, у тому числі на роботах за списком № 1, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного ч. 1 статті 114 Закону № 1058-ІV є протиправною.

Що стосується правомірності зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1993 по 29.06.1996, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в Професійно-технічному училищі №86 м. Кривого Рогу з 01.09.1993р. по 29.06.1996р., оскільки диплом виданий ОСОБА_2 , а згідно паспортних даних позивач ОСОБА_1 . Також, в довідці відсутнє посилання на номери та дати наказів про зарахування та відрахування з навчального закладу.

Разом з цим, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 15.09.1997, виданої на ім`я ОСОБА_1 , міститься запис №1 про навчання позивача з 01.09.1993р. по 30.06.1996р. в Профтехучилищі №86 на денному відділенні, підстава запису диплом НОМЕР_3 . Вказаний запис скріплений підписом директора ПТУ №86 та печаткою цього навчального закладу.

Вказані записи в трудовій книжці позивача є чіткими та не містять жодних виправлень чи неточностей.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 надавалася позивачем пенсійному органу одразу при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи видно, що на підтвердження вказаного запису трудової книжки позивачем було надано довідку Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених в запас військовослужбовців від 01.11.2024 року № 212, якою підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалась в Професійно-технічному училищі № 86 м. Кривого Рогу з 01.09.1993 по 29.06.1996 року, за професією «Майстер плодоовочівник, кухар, бухгалтер сільськогосподарського виробництва» з одержанням середньої освіти, згідно виданого диплому НОМЕР_3 , та запису у трудовій книжці. Поіменний номер ОСОБА_1 - 2045, що зазначено в поіменній книзі №4,ПТУ №86. У зв`язку з відкриттям кримінального впровадження по навчальному закладу «Криворізький центр професійної освіти», установчі документи вилучені прокуратурою відповідно ухвали суду від 07.10.2014 року, тож накази на зарахування та відрахування ОСОБА_1 - відсутні. Також у довідці зазначено, що ПТУ №86 м. Кривого Рогу перейменовано в Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізький центр професійної освіти» (наказ №73 від 07.02.2009р. МОН України, наказ №113 від 18.02.2009р. ГУОН). В подальшому Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізький центр професійної освіти» реорганізовано шляхом приєднання до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених в запас військовослужбовців (наказ №811 від 24.07.2015р. МОН України).

Отже, зважаючи на те, що надана позивачем пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії трудова книжка містила всі необхідні та чіткі записи про спірний період навчання позивача, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача у розумінні вищенаведених приписів ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637 були відсутні підстави для не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача та для витребування у нього будь-яких інших додаткових документів на підтвердження цього періоду.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 в адміністративній справі №160/7283/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко