Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №340/8100/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/8100/24

Головуючий суддя І інстанції – Брегей Р.І.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 в адміністративній справі №340/8100/24 за позовом Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2024 № 18256/0406.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 адміністративний позов Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області від 02 грудня 2024 року, яким на Акціонерне товариство «Мегабанк» накладено штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 330,82 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що справляння контролюючим органом штрафної санкції (штрафу) не відноситься до питання виникнення черговості вимог за зобов`язаннями із сплати податків і зборів у банка під час його ліквідації.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Правління НБУ від 02 червня 2022 року №261-рш/БТ Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.14-19).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 червня 2022 року №383 запроваджено тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві «МЕГАБАНК» (а.с.20).

Рішенням Правління НБУ від 21 липня 2022 року №362-рш відкликано банківську ліцензію і ліквідовано Акціонерне товариство «МЕГАБАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 липня 2022 року №506 розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»

04 листопада 2024 року відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов`язання за період з 29 квітня 2022 року по 29 січня 2024 року.

За результатом проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що 09 лютого 2022 року позивач задекларував грошові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- грошове зобов`язання у сумі 49,37 грн. з граничним строком сплати 29 липня 2022 року;

- грошове зобов`язання у сумі 1604,69 грн. з граничним строком сплати 29 квітня 2022 року;

- грошове зобов`язання у сумі 1555,32 грн. з граничним строком сплати 29 липня 2022 року;

- грошове зобов`язання у сумі 98,75 грн. з граничним строком сплати 31 жовтня 2022 року.

На підставі вказаних висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2024 № 18256/0406, яким на позивача було накладено штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 330.82 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення- рішення, діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений законами України, а тому останнє є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 3 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу, зокрема, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частини 5, 6 статті 77 Закону № 2121-III).

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 цього Закону).

Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов`язань останнього вважається таким, що настав. Зобов`язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред`явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини 2, частина 4 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI).

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.02.2024 року у справі № 818/1202/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, починаючи з 02.06.2022 АТ «Мегабанк» перебуває в стані припинення (тимчасової адміністрації), а з 22.07.2022 перебуває в процесі ліквідації та здійснює свою діяльність на підставі та у відповідності Закону №4452-VI, який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку.

В свою чергу, штраф за спірним податковим повідомленням-рішенням був нарахований позивачу 02.12.2024.

Отже, податкове зобов`язання виникло у позивача вже після початку процедури ліквідації банку.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином, під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак, не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2018 року по справі № 826/11017/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності нарахування відповідачем штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням та необхідності його скасування.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 в адміністративній справі №340/8100/24 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко