Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №200/779/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 200/779/25

Головуючий суддя І інстанції – Максименко Л.Я.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №200/779/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо відмови підготовки та надання до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія Головного сервісного центру МВС) грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії на ОСОБА_1 для оформлення пакету документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення його до Відділу координації пенсійних питань МВС України для оформлення подання про призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області підготувати та направити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія Головного сервісного центру МВС) грошовий атестат та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії на ОСОБА_1 для оформлення пакету документів для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”;

- визнати протиправною бездіяльність Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови оформлення подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України з урахуванням Закону України №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” зарахувати ОСОБА_1 , вислугу років на пільгових умовах період проходження служби на посадах: в підрозділі Державної служби боротьби з економічною злочинністю з 26.07.1997 року по 30.03.2001, в підпорядкованих підрозділам боротьби з організованою злочинністю з 17.10.2006 до 02.06.2010, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця за вказані періоди;

- зобов`язати Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України відповідно п. “а” ч. 1 ст. 12 закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” оформити подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за період служби в ОВС позивач здобув стаж у календарному обчисленні – 21 рік 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 08 місяців 01 день, а отже він має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII. Зауважено, що час, коли позивач почав діяти стосовно призначення йому пенсії це є його суб`єктивне право та оскільки позивач звільнився з органів внутрішніх справ (міліції) на період дії ще Закону України «Про міліцію» та не проходив службу в Національної поліції жодного дня, не брав участі в АТО, то позивач має право на зарахування служби на підставі Постанови №393, яка діяла на день звільнення, тому він має право на зарахування при обчисленні років на пільгових умовах часу проходження служби в ОВС, за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , з 01.08.1993 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом ГУМВС України в Запорозькій області від 07.08.2014 №345 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 08 серпня 2014 року.

26.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою щодо підготовки та подання до органу Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 06.09.2024 Міністерством внутрішніх справ повідомлено представнику позивача про те, що станом на 06.09.2024 заява ОСОБА_1 та документи, передбачені Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для оформлення подання для призначення пенсії до Відділу не надходили.

Листом від 22.10.2024 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повідомив, що листом від 05.09.2024 №1/71лк ГУ МВС України в Запорізькій області останні не надали грошовий атестат довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії на ОСОБА_1 , так як на день звільнення календарна вислуга ОСОБА_1 складала 21 рік місяців 07 днів, тому особа не має право на призначення пенсії.

На звернення позивача, листом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 09.11.2024 повідомлено про те, що відсутні підстави для видачі грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошове забезпечення та премії, так як на день звільнення його календарна вислуга складає 21 рік 00 місяців 07 днів, тому він не має право на призначення пенсії.

Вважаючи протиправтивною бездіяльність відповідачів, з вимогами вчинити дії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні. Вказано, що позивач із заявою щодо оформлення документів для призначення пенсії звернувся у 2024 році, тобто після набрання чинності Постановою №119, а відповідно суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п."б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч.2 ст.17 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ. Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив "Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підставі аналізу чинного законодавства, вказується на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

На час звільнення позивача зі служби діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач був звільнений зі служби з органів внутрішніх справ з 08.08.2014 і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 21 рік 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 08 місяців 01 день.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393", яка набрала чинності 19.02.2022 року до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено п. 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови".

Відповідно до п.3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Згідно з п.3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

У рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом ч.1 ст.58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі №803/1541/16.

Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п.4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.03.2018 року №5-р/2018).

Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п.п.1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п.3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п. 1 цієї постанови.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393" усунуто розбіжності між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на наведене, суд вірно вважав, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

Визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.

Враховуючи те, що позивач із заявою щодо оформлення документів для призначення пенсії звернувся у 2024 році, тобто після набрання чинності Постановою №119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.12.2024 у справі №280/1070/24, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №200/779/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва