Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №333/5006/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 333/5006/25 (суддя Піха Ю.Р. м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року у справі №333/5006/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 червня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому, просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 30.05.2025 № 679, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова є протиправною з огляду на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачу не було надано право на правничу допомогу, не запропоновано надати відповідні пояснення по справі, повістка була направлена з порушенням норм законодавства щодо направлення рекомендованих поштових відправлень та відповідачем при розгляді постанови не доведено факт належного повідомлення позивача про надходження вказаної повістки та не надано належних і допустимих доказів.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року у справі №333/5006/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доводи позивача не спростовують наявність обставин що підтверджують вчинення правопорушення позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував доводи позивача щодо неотримання ним повістки відповідача та неповідомлення його в інший спосіб про необхідність явки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду прави, що зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку «Укрпошта» була направлена повістка № 2695378 про необхідність прибуття 07.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних. Під час розгляду справи було встановлено, що в поштовому повідомленні, що повернулось до РТЦК наявна відмітка про те, що адресат відсутній за вказаною адресою та печатка «Укрпошти» від 07.03.2025 року, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно з п.п. 2 п. 41 Порядку № 560.

16.05.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 надав пояснення, що повістку не отримував, про виклик не знав.

30.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувся розгляд справи за його участі. ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи № 679, на думку відповідача, не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 16.05.2025 року ОСОБА_1 уточнив свої дані через мобільний додаток Резерв+ (а.с. 12).

Згідно з копії повістки № 2695378 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останньому повідомлено про необхідність явки на 14 год. 00 хв. 07.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення данних.

З копії конверту та поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 була направлена повістка рекомендованим поштовим відправленням, а також про повернення повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

16.05.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, у вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію протоколу вручено ОСОБА_1

30.05.2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 за № 679, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для кваліфікації зазначених в ній дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки позивач 17.03.2025 року не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав.

Крім того, в оскаржуваній постанові вказано, що своїми діями позивач порушив вимоги п.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", в частині: "У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначений у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки.", відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, враховуючи те, що зазначені дії, вчинені в умовах особливого періоду.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Так, обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон №3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 цієї статті визначена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

У той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ст.210-1 КУпАП).

Однак, у цій справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП, неправильно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з приписами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн за подання адміністративного позову та у розмірі 726,72 грн за подання апеляційної скарги.

Оскільки позовна заява була подана через підсистему «Електронний суд», відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору суму у розмірі - 1211,20 грн.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року у справі №333/5006/25 – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 травня 2025 року №679 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 - до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов