Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №160/13806/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/13806/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 р. (суддя Сліпець Н.Є) в адміністративній справі №160/13806/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій за весь період служби з 2021 року по 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 та 2024 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому повну суму грошової компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій за весь період служби з 2021 року по 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 та 2024 роки.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 з 30 червня 2021 р. по 03 грудня 2024 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка не нарахувала та не виплатила йому грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за весь період служби, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2021 та 2024 роки та компенсацію за невикористане речове майно за період проходження військової служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_1 з 30 червня 2021 р. по 03 грудня 2024 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка не нарахувала та не виплатила йому грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за весь період служби, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2021 та 2024 роки та компенсацію

за невикористане речове майно за період проходження військової служби, чим порушила його права, встановленні законодавством для військовослужбовців.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 з 30 червня 2021 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно посвідчення НОМЕР_2 від 23 березня 2023 р. має статус учасника бойових дій. Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2024 р. №348, ОСОБА_1 звільнений у відставку з 03 грудня 2024 р. та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Даним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 , зокрема, грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 18 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2023, 2024 роки. Також, в наказі вказано про утримання з ОСОБА_1 коштів вартості шкоди завданої державі, внаслідок втрати речового майна в сумі 233,18 грн. згідно довідки-розрахунку №951/П.

Не погоджуючись із не нарахуванням та невиплатою компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період служби з 2021 року по 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 та 2024 роки, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі відповідача про звільнення позивача з військової служби від 03 грудня 2024 р. №348 визначено виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за весь період служби та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період набуття ним відповідного статусу. Вказаний наказ позивачем не оспорювався. Згідно довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, позивачу в грудні 2024 року було нараховано до виплати компенсацію за невикористані дні відпусток у сумі 83 223,36 грн. Також судом вказано, що відсутні докази того, що позивач протягом 2021 - 2024 років звертався до відповідача із рапортами про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, та відмови відповідача здійснити вказані виплати.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2021-2024 роки, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 12 частини 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасникам бойових дій надається щорічна відпустка у зручний для них час, а також додаткова відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Частиною 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби, їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основних та додаткових відпусток.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №348 від 03 грудня 2024 р., було визначено виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 18 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2023, 2024 роки. (а.с.82 - зворот) Даний наказ щодо кількості днів відпусток, які підлягають компенсації, позивачем не оскаржувався.

Також, наявною в матеріалах справи копією довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення підтверджується, що ОСОБА_1 в грудні 2024 року було нараховано до виплати компенсацію невикористаної відпустки у сумі 83 223,36 грн. (а.с. 83). Розмір даної суми позивачем також не оскаржується.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2021 по 2024 роки.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, слід вказати наступне

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 р. передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача протягом 2021 - 2024 років до відповідача із рапортом про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Стосовно позовних вимог в частині не нарахування та не невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, слід зазначити наступне.

Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із рапортом про нарахування та виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025р. в адміністративній справі №160/13806/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 лютого 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий