Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №154/3674/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3674/25

1-кп/154/273/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області за засобом відеофіксації в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140130001123 від 11.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Горзвин Луцького району, Волинської області, громадянина України, українця, судимого 05.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 31.05.2024 Маневицьким районним судом Волинської області умовно-достроково на невідбутий строк 3 роки 4 місця 16 днів для проходження військової служби за контрактом, з середньо спеціальною освітою, військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 08.00 год. 28.11.2024 не з`явився вчасно на службу без поважних причин до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 , та в період часу з 28.11.2024 до 21.12.2024 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану. Крім того, 10.03.2025, повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та в період часу з 10.03.2025 до 11.08.2025 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази підтвердив, пояснив, що 31.05.2024 уклав контракт до ВЧ НОМЕР_1 , був відправлений в зону бойових дій на Купянскому напрямку, отримав поранення, перебував на лікуванні в м.Харкові, потім в м.Луцьку, після чого повинен був з`явитись до ВЧ, однак не з,явився, був відсутній майже три тижні. Який це був період згадати не може, оскільки мав контузію. Також проходив лікування в психіатричній лікарні внаслідок зловживання алкоголем. Вказав, що повернувся до ВЧ, на прохідній повідомили, що батальйон розформований, у зв`язку з чим він самовільно поїхав додому. Другого разу таким же чином самовільно залишив ВЧ. Розуміє, що не мав так діяти. Щиро каявся, просив суд суворо не карати, а також врахувати ті обставини, що воював, має поранення, також був нагороджений за військову службу.

Суд, провівши судовий розгляд в повному обсязі та оцінивши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, встановив наступні обставини.

На думку суду, крім визнання обвинуваченим винуватості, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, його вина підтверджується наступними дослідженими та перевіреними письмовими доказами, зокрема:

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей щодо вчинення кримінального провадження 11.08.2025 за ч.5 ст.407 КК України, а також 26.08.2025 за ч.5 ст.407 КК;

-Постановою прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 27.08.2025 якою матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №62025140130001123 від 11.08.2025 за ч.5 ст.407 КК України та матеріали кримінального провадження №62025140130001140 від 26.08.2025 за ч.5 ст.407 КК України об`єднані в одне провадження;

-Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 24,05.2024, якою ОСОБА_4 на підставі ст.81-1 КК України від подальшого відбування покарання у виді 8 років позбавлення волі за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2021, звільнено умовно-достроково на строк 3 роки 4 місяці 16 днів для проходження ним військової служби за контрактом;

-Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу, укладеним 31.05.2024 між Міністерством оборони України в особі Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 та ОСОБА_4 ;

-Військовим квитком серії НОМЕР_2 від 31.05.2024 на ім,я ОСОБА_4 з якого вбачається, що 31.05.2024 на підставі контракту він прийнятий на військову службу у Збройні Сили України;

-Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.05.2024 за №157 про зарахування з 31.05.2024 до списків особового складу частини на всі види забезпечення солдата за контрактом ОСОБА_4 на посаду стрільця-санітара 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону;

-Доповіддю №877 Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 по факту неповернення 28.11.2024 до розташування ВЧ з лікувального закладу солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 ;

-Заявою повідомленням про кримінальне правопорушення Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 про встановлення факту неповернення 28.11.2024 без поважних причин з лікувального закладу солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 , командира 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) ВЧ НОМЕР_1 ;

-Поясненнями самого військовослужбовця ОСОБА_4 від 31.12.2024, який вказав, що 27.11.2024 був виписаний з лікувального закладу, однак до ВЧ НОМЕР_1 не повернувся, проводив час на власний розсуд, а з 22.12.2024 перебував на лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня», де перебував до 30.12.2024, того ж числа був доставлений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 в розташування ВЧ НОМЕР_1 ;

-Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 7087/ЦТЗ за період з 22.12.2024 по 30.12.2024, з якої вбачається що ОСОБА_4 госпіталізований у стаціонар наркологічного відділення №16 у зв`язку з тривалим періодом зловживання алкоголем;

-Актом службового розслідування та Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.01.2025 за №157 про результати службового розслідування за фактом нез`явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин солдатом ОСОБА_4 та покарання винних, яким зафіксовано, що солдат ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 20.11.2024 по 27.11.2024, проте 28.11.2024 до розташування ВЧ НОМЕР_1 своєчасно не повернувся, перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад три доби в умовах правового режиму воєнного стану (з 28.11.2024 по 21.12.2024), використовував службовий час на свій власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. Проведені заходи до позитивного результату не призвели, встановити місцезнаходження військовослужбовця та повернути його на військову службу не представилось за можливе;

-Доповіддю №193 Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 по факту самовільного залишення ВЧ (без зброї) 10.03.2025 солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_4 ;

-Поясненнями військовослужбовців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо самовільного залишення ОСОБА_4 ВЧ;

-Актом службового розслідування та Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 19.03.2025 за №440 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_4 та покарання винних, яким зафіксовано, що солдат ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби (без зброї), встановленим порядком не звертався до командування стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) ВЧ НОМЕР_1 , посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 для отримання відпустки, вихідного дня, вибуття на лікування тощо. Наказів, виконання яких передбачало б відсутність по місцю служби солдата ОСОБА_4 посадовими особами стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) ВЧ НОМЕР_1 не віддавалось. ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби, перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад три доби в умовах правового режиму воєнного стану (з 10 березня 2025 по теперішній час), використовував службовий час на свій розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. Проведені заходи для встановлення місцезнаходження військовослужбовця до позитивного результату не привели;

-Матеріалами, що характеризують ОСОБА_4 , а це медична характеристика, якою зафіксовано, що особа проходив лікування внаслідок отримання поранення в період з 26.07.2024 по 01.08.2024, з 09.09.2024 по 14.09.2024, з 05.10.2024 по 15.10.2024, з 07.11.2024 по 16.11.2024, з 07.01.2025 по 10.01.2025, з 16.01.2025 по 31.01.2025, реабілітацію з 15.10.2024 по 28.10.2024. З 20.11.2024 по 27.11.2024 лікувався внаслідок закритого перелому нижньої щелепи, забій м`яких тканин садна обличчя, алкогольне сп`яніння. З 22.12.2024 по 03.01.2025 лікувався в психіатричній лікарні внаслідок розладу адаптації; службова характеристика, за якою ОСОБА_4 за час проходження військової служби проявив себе з поганої сторони, до виконання службових обов`язків не завжди ставиться належним чином, потребує постійного контролю з боку командирів, не завжди працює над підвищенням своїх теоретичних знань та практичних навичок, в колективі авторитетом не користується.

Тож оцінивши надані стороною обвинувачення докази, суд приймає їх як допустимі, оцінює, як належні та такі, що добуті законним шляхом, які узгоджуються між собою, є логічними та не суперечать один одним, та не спростовуються показами самого обвинуваченого, тому вважає, що факт скоєння ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення є доведеним під час судового розгляду і кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Положеннями частини 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Згідно роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обираючи міру покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

При цьому суд бере до уваги, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст.75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнав свою провину, усвідомив протиправність своїх дій, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття у вчиненому.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченого, який одружений, наявне постійне місце реєстрації проживання, на обліку в спеціалізований установах не перебуває, є військовослужбовцем, брав участь бойових діях, отримав поранення. Разом з тим, раніше неодноразово судимий, проходив лікування в психіатричній лікарні, внаслідок зловживання алкоголем, за місцем служби характеризується негативно, вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення.

Беручи до уваги дані які характеризують особу винного, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, ряду обставин, які обтяжують покарання винного та такої пом`якшуючої обставини як щире каяття, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та конкретні обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Враховуючи характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, суспільну небезпеку та те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців, таке покарання, на переконання суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, оскільки нез,явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин та самовільне залишення місця служби під час воєнного стану, подає іншим військовим приклад нехтування вимогами військової дисципліни, підриває авторитет ЗСУ в цілому.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не знаходить.

Враховуючи, що злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 вчинив після постановлення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2021, але до повного відбуття покарання, суд призначає остаточне покарання із застосування ст.71 КК України. У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, слід зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

11.08.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.08.2025 року обрано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому подовжувався, діє на теперішній час та який до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін - тримання під вартою, оскільки, з урахування ризиків, що продовжують існувати, а також призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, суд не знаходить підстав для його скасування або зміни на більш м`який.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 368,370,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2021, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість)місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 04.03.2026, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування під вартою (попереднє ув,язнення) з 12.08.2025 по 04.03.2026, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_9