Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №154/447/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/447/26

1-кп/154/380/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030510000037 від 19.01.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Любомль Волинської області, громадянина України, неодруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369 та ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Відповідно до постанови Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2025 року у справі № 163/577/25, яка набрала законної сили 08 квітня 2025 року, ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Однак, ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами, відповідно до вищевказаної постанови суду, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконувати вищевказане рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно таке рішення не виконав, що виразилось у продовженні керування транспортним засобом.

Так, 19 січня 2026 року близько 02 години, ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до вищевказаного рішення суду, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість його виконати, умисно керував по вулиці Левінцова м. Устилуг Володимирського району Волинської області, автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «Fuso Canter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , де був виявлений та зупинений працівниками поліції на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Крім того, 19 січня 2026 року о 02 годині 43 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому автомобілі Національної поліції України марки «Renault», р.н.з. НОМЕР_2 , знаходячись по вулиці Левінцова, 60, м. Устилуг Володимирського району Волинської області, запропонував та в подальшому надав неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.01.2026 становить 4 341, 30 грн., однією банкнотою, номіналом 100 доларів США, із серією та номером НК 142003 ІВ, яку поклав в салоні вищевказаного службового автомобіля між передніми сидіннями, інспектору сектору реагування патрульної поліції Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 та інспектору з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №2 Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенанту поліції ОСОБА_7 , які будучи працівниками правоохоронного органу відповідно до ст. 18 КК України є службовими особами, з метою невчинення ними дії з використанням наданого їм службового становища, а саме не притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду в частині позбавлення керування транспортним засобом.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив пропозицію та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.

Позиція учасників кримінального провадження.

Прокурор вказав, що у судовому засіданні достеменно установлено, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення вчинені останнім, тому просив суд визнати його винуватим та, ураховуючи особу обвинуваченого наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 17 000 гривень, за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 8500 гривень, остаточно визначити покарання у виді штрафу із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, що передбачено ст. 70 КК України, та призначити його у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 17 000 гривень. Також просив питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України, скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369 та ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, та зібрані у справі докази не оспорював.

У своїх показаннях ОСОБА_4 вказав на щире каяття у вчиненому. Пояснив, що з 2021 року систематично займається волонтерською діяльністю, неодноразово здійснював виїзди за кордон як водій для перевезення гуманітарної допомоги в Україну. Зазначив, що після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, він дотримувався заборони та пересувався лише як пасажир. Проте 19 січня 2026 року, на прохання власника автомобіля марки «Mitsubishi Fuso Canter» (н.з. НОМЕР_1 ), він погодився перегнати вказаний транспортний засіб до Республіки Польща з метою отримання чергової партії гуманітарного вантажу. Під час виконання цієї поїздки був зупинений працівниками патрульної поліції. Усвідомлюючи факт порушення судової заборони та з метою уникнення відповідальності, запропонував та надав поліцейським неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США, після чого його дії були задокументовані правоохоронцями.

Обвинувачений також наголосив, що продовжує активну волонтерську діяльність на підтримку Збройних Сил України, зокрема підтвердив, що 03 березня 2026 року перерахував благодійний внесок (донат) на потреби ЗСУ в розмірі 17 500 гривень. Просив суд врахувати ці обставини, а також щире каяття при призначенні покарання та не карати його суворо.

Захисник ОСОБА_5 погодився з доводами сторін та з врахуванням даних про особу обвинуваченого просив визначити йому покарання у виді штрафу у встановленому законом мінімальному розмірі.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369 та ч.1 ст.382 КК України.

Кваліфікація дій обвинуваченого за викладених обставин перевірена судом і є вірною.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії нетяжких злочинів згідно ст.12 КК України; дані про особу обвинуваченого, наявність кількох встановлених обставин, що пом?якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений критично відноситься до своїх дій та зобов`язується у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом з`ясовано, що він є особою молодого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, приймає активну участь у громадській діяльності, волонтерських та благодійних заходах, надає посильну допомогу під час організації та проведенні ініціатив соціального характеру, що також характеризує його з позитивної сторони.

Крім цього, при визначенні виду і розміру покарання суд зважає на позицію сторони публічного обвинувачення.

Проаналізувавши наведене, з метою забезпечення дієвості принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що необхідно обрати для обвинуваченого покарання у виді штрафу на рівні, наближеному до мінімального, за кожне, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому.

Остаточне покарання суд вважає за необхідне визначити із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, що передбачено ст. 70 КК України.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 21 січня 2026 року, слід скасувати.

Речовими доказами слід розпорядитися, згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.369 та ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі еквівалентному 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

-за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі еквівалентному 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді штрафу у розмірі еквівалентному 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 16.10.2025 року - скасувати.

Речові докази по справі:

- одну купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером НК142003ІВ, яку поміщено в спец-пакет НПУ INP 1002730 та передано на відповідальне зберігання у філію «Волинське головне регіональне управління АТ КБ «Приватбанк» (м. луцьк, проспект Молоді, 4Е) – конфіскувати в дохід держави;

- оптичні диски, на яких містяться записи з нагрудних камер поліцейських – залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Fuso Canter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 – вважати повернутим його законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_8