Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №560/10094/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10094/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним незвільнення його з військової служби, зобов`язання звільнити з військової служби. Зазначає, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби попри надання усіх необхідних документів, які підтверджують підстави для звільнення.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим. Зазначає, що позивач до рапорту від 10.06.2025 не надав усі необхідні документи, які б дозволяли вирішити питання припинення служби.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до частини 12 статті 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку №531 розгляд рапорту військовослужбовця у паперовому вигляді всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся з рапортом від 10.06.2025 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням вирішити питання щодо його звільнення з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х.

До рапорту ОСОБА_1 надав такі документи: нотаріально завірену копію військового квитка ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковні хворі не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий щодо ОСОБА_2 , довідку ЛКК КПП "Хмельницька обласна лікарня" Хмельницької обласної ради від 03.07.2024 про потребу ОСОБА_2 у сторонньому догляді, копію паспорта ОСОБА_1 , копію довідки щодо РНОКПП ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.04.2025.

Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 був розглянутий військовою частиною НОМЕР_1 12.06.2025. У наданій за №3306 відповіді зазначається, що за наслідками розгляду рапорту вирішено відмовити у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

У наданій відповіді зазначено, що до рапорту на звільнення не додано документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Надана копія довідки КНП "Хмельницька обласна лікарня" від 02.06.2025 та висновок №178 від 02.06.2024 за формою первинної облікової документації №080-4/5, виданий КНП "Хмельницька обласна лікарня", не відносяться до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду. Органом, який уповноважений видавати документи на підтвердження необхідності постійного догляду за особою, якій встановлено групу інвалідності, є медико-соціальна експерта комісія або експерта команда з оцінювання повсякденного функціонування особи. У довідці медико-соціальної експертної комісії від 07.06.2024 вказано, що ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця, але не зазначається про необхідність здійснення постійного догляду.

Судом встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №935144 від 07.06.2024 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності до 01.07.2027, причина інвалідності загальне захворювання, визначені протипоказання важкої фізичної праці. Згідно з висновком №178 КНП "Хмельницька обласна лікарня" від 02.06.2025 ОСОБА_2 рекомендовані соціальні послуги на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з довідкою №178 від 02.06.2025, виданою КНП "Центр ПМД Хмельницького району", ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.04.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 26.11.1993 батьками ОСОБА_3 є: мати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №000462766260 вбачається, що ОСОБА_5 у батьків є єдиною дитиною (повнолітнім). Відповідно до довідки до акта огляду Хмельницької обласної МСЕК 12ААГ№935144 від 07.06.2024 ОСОБА_2 встановлена II група інвалідності внаслідок загального захворювання на строк до 01.07.2027. Дана обставина також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 17.07.2024. Висновком ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 07.06.2024 №3871 визначено, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Строк дії даного висновку до 07.06.2025. Згідно з довідкою ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» від 03.07.2024 ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що шлюб між батьками позивача розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 17.02.2010 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Нотаріально посвідченою заявою, адресованою Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.04.2025, ОСОБА_2 підтверджує те, що ОСОБА_5 є її єдиним сином, який може здійснювати догляд за нею, інших членів сім`ї першого та/або другого ступеню споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, немає. Як вбачається з інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на дату складання акту у ОСОБА_2 брати/сестри відсутні, інших дітей (повнолітніх) окрім ОСОБА_3 не встановлено. Членів сім`ї другого ступеня споріднення не виявлено.

Отже, комісією не встановлено осіб (членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення), які на дату складання акту здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_6 . З наведених вище документів також вбачається, що матір позивача потребує постійного догляду, а позивач є єдиним членом сім`ї, який може його здійснювати.

Відповідач в обґрунтування правомірності відмови послався на недостатність документів (ненадання належних документів для підтвердження необхідності постійного догляду за особою з інвалідністю) і невідповідність їх встановленим вимогам.

У той же час, для звільнення за сімейними обставинами під час дії воєнного стану необхідне надання документів, що підтверджують інвалідність особи та її потребу у догляді, а також підтвердження того, що догляд за нею не можуть здійснювати будь-які інші особи в силу їх відсутності.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова у звільненні позивача була необґрунтованою.

Водночас, що стосується позовної вимоги про зобов`язання звільнити позивача з військової служби, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2026 №50 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби 12.02.2026, з 15.02.2026 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі його рапорту, поданого 11.02.2026.

Отже, на момент ухвалення рішення спірні правовідносини у цій частині фактично припинені. За таких обставин в частині позовної вимоги про зобов`язання звільнити позивача з військової служби позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати необґрунтованою відповідь військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2025 за № 3306, надану на рапорт ОСОБА_1 від 10.06.2025 про звільнення його з військової служби.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 березня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя І.С. Козачок