Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №560/2106/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №560/2106/26

Суддя: Божук Д.А.

Справа № 560/2106/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02 лютого 2026 року у виконавчому провадженні №76775481 про накладення штрафу на державну установу «Шепетівська виправна колонія (№ 98)» у розмірі 10200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною установою "Шепетівська виправна колонія (№98)" вжито усіх залежних від неї заходів, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №560/1614/24.

Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_1 .

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористався.

Третя особа правом подати письмові пояснення не скористалася.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Відповідно до частини 3статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, справу слід розглянути без участі учасників справи за наявними матеріалами справи у письмовому проваджені.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №560/1614/24, яке набрало законної сили, зобов`язано Державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" виплатити ОСОБА_1 14277,04 грн компенсації за неотримане речове майно.

02.12.2024 за заявою ОСОБА_1 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі.

У подальшому державним виконавцем Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №76149840 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №560/1614/24.

19.01.2026 державний виконавець Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. на Державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" за невиконання рішення суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №560/1347/26) визнано протиправною та скасовано постанову Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу ВП №76775481 від 19.01.2026.

Постановою державного виконавця від 02.02.2026 у ВП № 76775481 накладено на Державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" штраф у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду у справі №560/1614/24 від 26.09.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1-2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними у розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до статті 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Судом з`ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати компенсації за неотримане речове майно.

Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на даний час з підстав, що не залежать від нього, а саме, через відсутність грошових коштів на рахунках для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ2800 «Інші поточні видатки».

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) вчиняв дії та вживав можливі заходи з метою виконання рішення суду та отримання необхідних коштів від розпорядника вищого рівня.

Так, як видно з наявних у справі доказів, позивачем були направлені запити до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (розпорядник бюджетних коштів другого рівня) з клопотаннями про виділення коштів за бюджетною програмою КПКВК 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Питання виділення коштів на фінансування виконання судових рішень вказаної категорії справ перебуває у компетенції Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та безпосередньо Міністерства юстиції України. Державна установа «Шепетівська виправна колонія (№98)» є бюджетною неприбутковою організацією, основним видом діяльності якої є 84.23 «Діяльність у сфері юстиції та правосуддя».

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" фінансування діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Органом управління державної установи є Міністерство юстиції України. Державна установа є розпорядником бюджетних коштів третього рівня і повністю фінансується з державного бюджету, здійснюючи свої видатки в межах кошторису, який затверджується на бюджетний рік Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні до виплати суми стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

В постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд вказав, що «умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».

Основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається позивач, є відсутність коштів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем протиправно винесено постанову від 02.02.2026 у виконавчому провадженні № 76775481 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач, звертаючись до суду з таким позовом через систему "Електронний суд", повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (3328 х 0,8). Позивачем сплачено 3328 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (який підлягав сплаті при поданні цього позову) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інша частина сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн. (3328 - 2662,40) є надміру сплаченим судовим збором.

Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.02.2026 у ВП № 76775481 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Стягнути на користь Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 березня 2026 року

Позивач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60, с. Климентовичі, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30464 , код ЄДРПОУ - 08564788)

Відповідач:Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районні Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Героїв Небесної Сотні, 46, м. Шепетівка, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30405 , код ЄДРПОУ - 34639183)

Третя особа:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя Д.А. Божук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua