Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №400/8320/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №400/8320/25

Суддя: Лісовська Н. В.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 р. № 400/8320/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної міграційної служби України, вул. Володимирська, 9,м. Київ,01001, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5А,м. Миколаїв,54005, Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Новозаводська, 10А,м. Миколаїв,54056,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі по тексту – Позивач) звернулася з позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту – Відповідач 1, ДМСУ), Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі по тексту – Відповідач 2, Управління ДМСУ в Миколаївській області), Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі по тексту – Відповідач 3, Вітовський відділ УДМСУ в Миколаївській області) з вимогами про:

- визнання протиправними дії Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнання протиправними дії Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (відповідь №В-8/6/4826-25/4826/10-25 від 19.06.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнання протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №Є-5232-25/6.1/3939-25 від 12.06.2025) щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язання Державної міграційної служби України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 у травні 2025 року звернулися до відповідачів із заявою щодо оформлення та видачі паспорта, а також з приводу знищення присвоєного неповнолітній ОСОБА_2 , при отриманні у 2017 році паспорту громадянина України для виїзду за кордон, унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі – УНЗР. Відсутність паспорта громадянина України створює перепони для реалізації прав неповнолітньої у сфері освіти та в інших сферах суспільного життя, а присвоєння УНЗР суперечить їх релігійним переконанням. Відповідачі відмовили заявникам в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 р. та у видаленні персональних даних доньки Позивача з Єдиного державного демографічного реєстру. Позивач, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , вважає таку відмову та дії відповідачів протиправними, такими, що грубо порушують основоположні конституційні права дитини. Позивач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в рішенні по зразковій справі № 806/3265/17.

Ухвалою суду від 11.08.2025 р. відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, відповідно до статті 260 КАС України.

14.08.2025 р. Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, вважає доводи позовної заяви необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач 2 вказує на те, що альтернативний вибір Позивач вже зробив, оформивши біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , орган видачі 4826, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно Позивача вже сформовано, який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання Позивача, що внесення персональних даних при оформленні наступного паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими. Відповідач 2 зазначає, що дана справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17, оскільки у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, а доньці Позивача вже оформлено біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та присвоєно УНЗР. Оскільки інформація про особу неповнолітньої ОСОБА_2 отримана з дозволу батька і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону про ЄДДР, є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо особи – відсутні. Відповідач 2 зазначає, що Позивач раніше зверталась до суду з аналогічним позовом до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (справа №400/4516/24), що являється порушенням статті 160 КАС України, а тому позовна заява в даному випадку не підлягає розгляду. Крім того, Позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з відповідним позовом, який скінчився ще в березні 2025 року, оскільки про відмову у оформлені та видачі на ім`я ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки позивачі дізнались ще 03.05.2024 року.

У відзиві на позовну заяву Відповідач 2 заявив клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.08.2025 р. призначено судове засідання по справі №400/8320/25 на 29 вересня 2025 року об 11:00 год.

21.08.2025 р. Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву аналогічний за змістом із відзивом Відповідача 2.

29.09.2025 р. на електронну пошту суду представник Позивача надіслав письмові пояснення по справі №400/8320/25, які надійшли до суду поштою 02.10.2025 р. У поясненнях представник Позивача вказує на те, що перед видачою паспорта громадянина України для виїзду за кордон заповнювалася заява-анкета співробітниками ГУ ДМС в Одеській області, так само як і персональні дані неповнолітньої ОСОБА_2 у подальшому заносилися до ЄДДР без згоди Позивача та її неповнолітньої доньки на збір та обробку персональних даних. Саме тому інформація про дитину збиралася з порушенням законодавства та поінформованості. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

15.10.2025 р. та 17.10.2025 р. від представника Позивача до суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою від 21.10.2025 р. суд відмовив у задоволенні клопотання представника Позивача про направлення адміністративної справи №400/8320/25 до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд як зразкової.

Ухвалою суду від 21.10.2025 р. призначено судове засідання по справі №400/8320/25 на 29 жовтня 2025 р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.10.2025 р. призначено судове засідання по справі №400/8320/25 на 12 листопада 2025 р. об 11:00 год. в режимі відеоконференції.

10.11.2025 р. Відповідач 2 подав клопотання про долучення доказів, в якому зазначив, що відповідно до інформації відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС України у Миколаївській області (Внутрішній №4801.3.1/15001-25 від 05.11.2025) відділ з питань паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС у Миколаївській області не володіє інформацією чи отримувала ОСОБА_2 РНОКПП. Згідно Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 № 152 (зі змінами) при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон РНОКПП не надається (за бажанням). Разом з тим, наявна інформація з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» щодо перетину кордону України ОСОБА_2 , яка додається до заяви.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 15.01.2010 р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач особисто подала до Вітовського відділу УДМС України у Миколаївській області заяву щодо отримання довідки про внесення інформації до реєстру, заяви-анкети та наявності УНЗР у дитини ОСОБА_2 .

Листом від 19.11.2024 року №В-18/6/4826-24/4826/13-24 Відповідач 3 повідомив Позивача про те, що запитувані Позивачем відомості є персональними даними ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, тому така інформація може бути розповсюджена лише за згоди вищевказаної особи або на підставі належних документів та відповідно до вимог закону. Але як законному представнику ОСОБА_2 , Позивачу була видана безоплатна довідка про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру №1710650-2024 від 15.11.2024 р. на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки №1710650-2024 від 15.11.2024 р. ОСОБА_2 оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 27.10.2017 року, дійсний до 27.10.2021 року, орган, що видав 4826 (Вітовський відділ УДМС України в Миколаївській області).

09.01.2025 р. Позивач звернулася до начальника Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою про надання заяви-анкети та інших документів, що стали підставою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дитині Позивачки серії НОМЕР_1 від 27.10.2017 р.

Листом від 16.01.2025 року №ЗПІ-В/7/4801-3-25/4801.3.3/2-25 Відповідач 2 повідомив Позивача, що і заява-анкета, і документи, що стали підставою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дитині Позивача, містять персональні дані батька ОСОБА_2 , які є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом незалежно від того, чи відомі вони Позивачці як колишній дружині. Тому така інформація може бути розповсюджена лише за згодою суб`єкта персональних даних.

10.02.2025 р. до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернулися неповнолітня дитина ОСОБА_2 за погодження її матері ОСОБА_1 із заявою про надання заяви-анкети та інших документів, що стали підставою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 27.10.2017 р., посилаючись на те, що дані батьків (законних представників) не є конфіденційною інформацією для дитини.

Листом від 13.02.2025 року №ЗПІ-В/7/4801-9-25/4801.3.3/8-25 Відповідач 2 повідомив ОСОБА_2 , що і заява-анкета, і документи, що стали підставою для оформлення її паспорта для виїзду за кордон, містять персональні дані її батька, які є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом незалежно від того, чи відомі вони ОСОБА_2 як його дитині. Тому така інформація може бути розповсюджена лише за згодою суб`єкта персональних даних. Крім того, Відповідач 2 поінформував, що оригінал заяви-анкети був знищений в установленому порядку у зв`язку із закінченням терміну зберігання. До листа-відповіді Управління ДМСУ в Миколаївській області надало ОСОБА_2 копію заяви-анкети №6976534 та поданих під час її оформлення документів, що не містить персональних даних третіх осіб.

24.05.2025 р. ОСОБА_2 та її законний представник (мати) ОСОБА_1 звернулися до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою про видачу паспорту ОСОБА_2 зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, про відкликання заяви-анкети №6976534 від 15.09.2017 р. та про знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР) №20100104-02127.

Листом від 12.06.2025 року №Є-5232-25/6.1/3939-25 Державна міграційна служба України відмовила у виготовленні паспорта-книжечки зразка 1994 року та видаленні присвоєного унікального номеру. Відповідач 1 повідомив Позивача та її дитину про те, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки) здійснюється в установленому законодавством порядку за наявності у заявника відповідного рішення суду. Крім того, УНЗР є незмінним, а ДМС не має правових підстав для видалення УНЗР, а також інформації про особу в Реєстрі за зверненням особи, на ім`я якої оформлені документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлені із застосуванням засобів Реєстру відповідно до вимог Закону №2297-VI та Закону 5492-VI.

Листом від 19.06.2025 року №В-8/6/4826-25/4826/10-25 Вітовський відділ УДМС України в Миколаївській області також відмовив заявникам у виготовленні паспорта-книжечки зразка 1994 року та видаленні присвоєного унікального номеру, посилаючись на те що перевіркою Бази даних реєстру Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами встановлено, що 15.09.2017 року батько заявниці ОСОБА_4 , звертався до Вітовського відділу УДМС у Миколаївській області з приводу оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно ОСОБА_2 був присвоєний УНЗР - 20100104-02127 та оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 27.10.2017 року, орган, що видав 4826. У зв`язку з чим у Відповідача 3 відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.

Листом від 20.06.2025 року №Є-147/6/4801-25/4801.3.1/179-25 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області надало аналогічну попереднім відповідь Позивачу та її донці щодо відсутності правових підстав оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки) та видалення УНЗР ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки та відмовою знищити (видалити, анулювати) персональні дані неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі – Закон №2235-III) відповідно до його преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.1 Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр – це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування (частина перша статті 4 Закону №5492-VI).

За приписами частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункт "а", "б" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон містить безконтактний електронний носій.

За приписами частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

У частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI обумовлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон здійснюються особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто, а особі, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, або особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети, поданої одним з її законних представників, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних (частина третя та четверта статті 22 Закону №5492-VI).

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №5492-VI, заявник не може відкликати заяву-анкету для внесення інформації до Реєстру у разі, якщо рішення про оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон вже прийнято.

Приписами частини шостої статті 7 Закону №5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Судом встановлено, що 15.09.2017 року батько ОСОБА_4 , звертався до Вітовського відділу УДМС у Миколаївській області з приводу оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформив заяву-анкету №6976534 від 15.09.2017 для внесення інформації до ЄДДР. Відповідно ОСОБА_2 був присвоєний УНЗР - 20100104-02127 та оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 27.10.2017 року, орган, що видав 4826 (Вітовський відділ Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області).

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією Постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення №2503-XII;

- з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією Постановою.

Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що:

- до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 до Постанови №302 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Формат картки становить 54х85,6 міліметра та може мати допустимі відхилення відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 7810:2008. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». До безконтактного електронного носія вноситься додаткова змінна інформація, передбачена Законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За правилами пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку №302).

Відповідно до пункту 131 Порядку №302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово «відмова». У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня 2016 року №1474-VIII (далі - Закон №1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

У межах установленого Законом №1474-VIII строку Уряд прийняв Постанову від 26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302. Постанова №745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року і з цієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення №2503-ХІІ (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року №3423-XII) Кабінет Міністрів України Постановою від 04 червня 1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком. Цю Постанову з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Проте, Постановою від 12 червня 2013 року №415 Уряд зупинив дію Постанови від 13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій-шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесені (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ установлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З вищевказаних норм слідує, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Так, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

За правилами статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року в зазначеній зразковій справі, є обов`язковими для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Разом з тим, суд зазначає, що 15.09.2017 р. ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_4 , як законним представником дитини відповідно до ст. 242 Цивільного кодексу, звертаючись до Вітовського відділу УДМС у Миколаївській області, заповнили заяву-анкету №6976534 на оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, що підтверджується довідкою про внесення відомостей до ЄДДР від 15.11.2024 №1710650-2024. Будь-яких заперечень щодо проведення працівниками необхідних дій щодо оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, внесення даних до Реєстру та присвоєння УНЗР 20100104-02127 від заявників не надходило.

Лише після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР, через сім років Позивачка звернулась до відповідачів з запереченнями та вимогою видати її донці паспорт-книжечку зразка 1994 року та видалити (знищити, анулювати) персональні дані з Реєстру.

Разом з тим, у зразковій справі від 19.09.2018 №806/3265/17 правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Беручи до уваги вищевикладене, факт заповнення, перевірки заявки-анкети №6976534 від 15.09.2017 р. та надання законним представником ОСОБА_2 – батьком ОСОБА_4 дозволу на обробку її персональних даних, суд приходить до висновку про відсутність з боку Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області порушення процедури щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Важливо зазначити, що звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 24.05.2025 р. вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР.

При цьому, Позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_2 обробляються з порушенням законодавства України.

Крім того, суд звертає увагу, що питання відмови відповідачів щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ вже розглядалося судами у справі №400/4516/24. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 р., залишеного без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 р. у справі №400/4516/24, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо визнання протиправної відмови та зобов`язання Управління ДМСУ у Миколаївській області в особі територіального підрозділу - Вітовського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної міграційної служби України (відповідь №Є-5232-25/6.1/3939-25 від 12.06.2025) щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно вимог статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №5492-VI, для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Частинами 1, 3, 5 статті 22 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон здійснюються особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто, а особі, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, або особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети, поданої одним з її законних представників, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ або розпорядником Реєстру (у разі прийняття документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон уповноваженим суб`єктом, зазначеним у пункті 4-1 частини першої статті 2 цього Закону, розміщеним за кордоном). Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктами 4 і 4-1 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Судом встановлено, що біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення її законного представника – батька ОСОБА_4 .

За результатами обробки їх персональних даних, на підставі заяви-анкети від 15.09.2017 №6976534 ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису в реєстрі №20100104-02127, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.

Отже, внесення інформації щодо ОСОБА_2 , наданої її законним представником, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв`язку із цим, жодним чином не надало права суб`єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.

Крім того, стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Вказане свідчить про відсутність порушень прав Позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Разом з тим, в подальшому Позивач в інтересах неповнолітньої дитини зверталася до Відповідача 1 з проханням вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру та знищити унікальний номер.

Однак, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Суд зауважує, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Суд зазначає, що в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру із зазначених позивачем підстав.

При цьому, законна і добровільна видача доньці Позивача паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а Позивач та її донька ОСОБА_2 фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про ОСОБА_2 була отримана з дозволу батька останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також її даних - відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19.

Твердження Позивача, що її, як законного представника та її доньку не було поінформовано щодо наслідків надання згоди на збір та обробку персональних даних і законодавства, є неспроможними, оскільки законодавство України є загальнодоступним, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов`язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів.

Суд звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, які зазначаються Позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР), щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100104-02127 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 04.03.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua