Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №380/20422/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 рокусправа № 380/20422/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168, як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168, як обрахункової величини;

визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 (далі – Відповідач) було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, без урахування сум щомісячної грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України № 168, яку він отримував під час проходження служби. Окрім цього відповідачем не було здійснено виплату підйомної допомоги, передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальиі правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.07.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що передбачена Постановою № 168 виплата (винагорода) встановлена лише на період дії воєнного стану, така винагорода не може бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обраховується компенсація за невикористані дні відпусток, оскільки є разовою і не виплачується на постійній основі. Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, тому правові підстави для виплати йому підйомної допомоги відсутні. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби. Отже, Закон №2011-XII визначає перелік осіб, на яких поширюється право на отримання підйомної допомоги та Позивач до такого переліку осіб не входить. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.01.2024 № 10 Позивач був призваний по мобілізації. Позивач був звільнений з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ — для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а не на підставі частини третьою статті 26 Закону № 2232-ХІІ — для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 25.02.22 по 01.10.2023 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі позивача було переміщено на період з 02.10.2023 по 09.01.2024 до військової частини НОМЕР_3 , яка знаходилася на фінансовому забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №10 від 09.01.2024 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира військовій частині НОМЕР_3 , відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, 35 діб – за 2023 рік; щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася; виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022, 2023, 2024 роки 42 доби.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні відпустки без врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168 та підйомну допомогу, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, воно має забезпечувати належні умови для комплектування військових формувань та стимулювати високі результати служби. Порядок виплати грошового забезпечення встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.

Відповідно до ч. 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення складається з:

- посадового окладу;

- окладу за військовим (спеціальним) званням;

- щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії);

- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати визначається, серед інших, Міністром оборони (стаття 9 Закону № 2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення Збройних Сил України закріплені у Порядку №260, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Пункт 2 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення охоплює:

- щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років);

- щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода за кібербезпеку, премія);

- одноразові додаткові (винагороди, додаткова винагорода на період воєнного стану, допомоги).

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що інші додаткові виплати, не передбачені цим Порядком, здійснюються згідно з чинним законодавством.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на момент розгляду справи - з 15.01.2025) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На виконання Указів Президента від 24 лютого 2022 року № 64 та № 69, Кабмін ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року № 168, якою на період воєнного стану встановив додаткову винагороду: 30 000 грн щомісячно (крім строковиків); 100 000 грн тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях чи забезпечує оборону в районах ведення бойових дій, пропорційно часу участі. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів.

Спірним питанням є невключення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Вирішуючи питання щодо врахування передбаченої постановою КМУ №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

За приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 - є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувалась позивачу, суд дійшов висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23.

Верховним Судом визначено, що, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Тому відповідач протиправно нарахував позивачу компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учасника бойових дій без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити підйомну роботу в розмірі місячного грошового забезпечення і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон) та Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 (далі Порядок) визначено перелік військовослужбовців, які мають право на отримання підйомної допомоги у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Згідно п. 3 ст. 9-1 Закону, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

Пунктом 1 Порядку визначено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Отже, нормативно-правовими актами визначено чіткий перелік військовослужбовців, які мають право на отримання вказаної виплати:

військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом;

військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу;

військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 09.01.2024 №10, ОСОБА_1 було призвано по мобілізації.

В матеріалах справи відсутні докази та відомості, які підтверджують укладення позивачем контракту із Збройними Силами України, що в свою чергу не дає позивачу право на отримання підйомної допомоги передбаченої п.1 Порядку.

Суд звертає увагу, що військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не набули права на отримання підйомної допомоги, а набудуть таке право тільки у разі укладення ними контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України та подальшого переїзду до нового місця служби з одного населеного пункту в інший.

Оскільки, позивачем не надано належних доказів укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, тому підстави для виплати йому підйомної допомоги відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, не надав доказів понесення інших судових витрат, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток як учаснику бойових дій без урахування сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток як учаснику бойових дій , з урахуванням сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна