Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №340/8244/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8244/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправною та скасування податкових повідомлень – рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 15.08.2025 року № 653935-24/11-23;

2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 15.08.2025 року №623939-24/11-23.

Ухвалою суду від 17.12.2025 відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні (а.с.36).

Ухвалою суду від 02.02.2026 закрито підготовче провадження в справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні (а.с.107).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.43-44).

Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення (а.с.88,95-97).

Представники сторін, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, подавши клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

За даними Державного реєстру речових прав позивач є власником та орендарем земельних ділянок на території Соколівської сільської ради (а.с.47-69).

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, на підставі вказаних вище даних та листа Соколівської сільської ради від 21.05.2025 за №03-31/781, сформовано наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 15.08.2025 року № 653935-24/11-23 на суму 320756,77 грн.

- від15.08.2025 року №623939-24/11-23 на суму 276342,08 грн.

Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з підпунктом 170.14.3. пункту 170.14 статті 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/ користування.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.5. пункту 170.14 статті 170 ПК України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом. постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Згідно з пп.38-1.1.4 п.38-1.1, п.38-1.3, п.38-1.4 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Згідно з підпунктом 381.1.2 статті 381 ПК України мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно підпункту 381.1.4 статті 381 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно пункту 381.3 статті 381 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 381.4 статті 381 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

Судом встановлено, що, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, позивач є власником наступних земельних ділянок, розташованих на території Миколаївської сільської ради:

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3742 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:1924;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 15,2895 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0974;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2965;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2964;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,2271 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0641;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5905 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2259;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2957;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3742 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:1925;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,3199 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0688;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровим номером 3522585600:02:000:5467;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,2792 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0135;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,5983 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0044;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7498 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:5020;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0660;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,116 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0130;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2955;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,1731 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0637;

-з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 1,75 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3115;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,1155 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0325;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3048;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2966;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9108 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3148;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3741 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:1926;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства,, площею 2,3741 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3218:

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3018;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,01 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2963;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0385 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2942;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,2503 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0644;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8688 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2941;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0417 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0523;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,7212 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0522;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства,

площею 1,75 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:5276;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,1162 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0253;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:5418;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,1162 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0269;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,21 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0463;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,1483 га, кадастровим номером 3522585000:02:000: 0931;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 14,8906 га, кадастровим номером 3522585000:02:000: 3231;

- з цільовим призначенням (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,, площею 9,3130 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:310;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого площею 2 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:3114; селянського господарства,

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 7,1163 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0135;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого площею 7,1160 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0268; селянського господарства,

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5070 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2260;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 6,5970 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0531;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 7,1160 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0256;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого площею 0,6112 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:1531;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого площею 7,1160 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0525; селянського господарства, селянського господарства,

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 6,4888 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0510;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 7,1217 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0664;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 5,3288 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:0225;

- з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7868 га, кадастровим номером 3522585000:02:000:2004.

Позивач зазначені обставини не спростовує.

Відповідно до вимог абз.2 п.38 прим. 1.4 ст. 38-1 ПК України у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Оскільки позивач зареєстрований як власник вказаних вище земельних ділянки, будь-які відомості про реєстрацію права користування вказаних земельних ділянкою за іншими особами відсутні, в силу вимог підпункту 38-1.4. статті 38-1 ПК України, позивач є платником мінімального податкового зобов`язання як власник земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь, а тому відповідне податкове зобов`язання визначено їй правомірно.

Відомості щодо переходу права власності на зазначені земельні ділянки відсутні, тому відповідач правомірно визначив позивачу мінімальне податкове зобов`язання щодо земельних ділянок, які належать йому на праві власності.

Щодо тверджень позивача в частині, що стосується неправильного обрахування мінімального податкового зобов`язання через відсутність нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об`єктами оподаткування - відповідно до статті 270 ПК України є земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки, державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Базою оподаткування платою за землю відповідно до статті 271 ПК України є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ ПК України.

- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 274.1 статті 274 ПК України визначає розмір ставки податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються відповідно до пункту 277.1 статті 277 ПК України: за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, - у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для лісових земель не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

В силу пункту 286.5 статті 286 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; на право користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

г) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з підпунктом 162.1.1 прим. 1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками у частині МПЗ зобов`язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Особливості розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки визначені пунктом 67 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Так, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04 або 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пп. 381.1.1 п. 381.1 ст. 38 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої проведено, обчислюється за формулою : МПЗ=НГОд х К х М / 12, де НГОд – нормативно грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю, К – коефіцієнт, який становить 0,04 ; М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах ( в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Потрібно зазначити, що законодавець вирізняє земельні ділянки, нормативно-грошова оцінка яких проведена, і площі земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких не проведено, від чого і залежать ставки земельного податку.

Зокрема, ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено визначені статтею 277 ПК України.

Так, відповідно до пункту 277.1 цієї статті, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що, відповідно до підпункту 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування земельного податку є площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Отже, у разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, для розрахунку земельного податку застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

Водночас, відповідно до пп. 381.1.2 п. 381.1 ст. 38 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки,

нормативно грошова оцінка не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ=НГО х S х К х М / 12, де НГО – нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого ПКУ для справляння плати за землю, S – площа земельної ділянки, гектарах.

Вказане спростовує твердження позивача в частині, що стосується нарахування податкового зобов`язання без витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за 2022 та 2023 роки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено розрахунок МПЗ у відповідності до норм чинного законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, серед іншого прийняті обґрунтовано та в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений ПК України. Водночас позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

З огляду на висновок суду по суті позовних вимог понесені позивачем судові витрати відповідно до статті 139 КАС України покладаються на нього; відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, які могли б бути стягнені з позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО