Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №120/12448/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2026 р. Справа № 120/12448/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язаннявчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 №59 від 08.08.2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою від 09.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено судом строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали суду від 09.09.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Проте відповідач не скористався правом на подання відзиву з поясненнями по суті позовних вимог та надання підтверджуючих документів

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 18.02.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові докази, зокрема: - копію протоколу засідання комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2025 № 59, яким вирішувалось питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; - копії усіх документів та матеріалів, що враховувались відповідачем при наданні позивачу відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема копію заяви позивача з усіма доданими документами.

На виконання вимог ухвали суду від 18.02.2026 відповідачем надано копію витягу з протоколу №59 від 08.08.2025 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині розгляду заяви ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги були мотивовані протиправністю рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 №12 від 11 лютого 2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у адміністративній справі №120/3156/25 позов задоволено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 27.05.2025.

03.06.2025 ОСОБА_1 надано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка здійснює утримання свого батька з інвалідністю ІІ групи строком дії до 06.08.2025.

05.08.2025 позивач через Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс» звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Як зазначено представником позивача в позовній заяві та вбачається із матеріалів справи до заяви про надання відстрочки позивачем було надано наступні документи: копію військово-облікового документа заявника; копії паспортних даних заявника та його батька; копію свідоцтва про народження заявника; копію довідки МСЕК батька та пенсійного посвідчення; докази інвалідності брата; копію документу про неможливість матері здійснювати утримання (рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3156/25 від 24.04.2025).

За результатами розгляду поданих документів ОСОБА_1 надано повідомлення від 08.08.2025 № 362/0865, у якому вказано, що протоколом від 08 серпня 2025 року №59 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. В якості причин відмови вказано таке: « ОСОБА_2 не підтверджено неможливість інших осіб, які не військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю II групи. Згідно положень Сімейного кодексу України ОСОБА_3 є особою, яка зобов`язана утримувати свого чоловіка, якому встановлено ІІ групу інвалідності. Окрім того, норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містить визначення не "особи, які здійснюють утримання", а "особи, які зобов`язані утримувати". Аналізуючи вищевикладене можна дійти висновку, що мати заявника ОСОБА_3 є невійськовозобов`язаною особою зобов`язаною утримувати свого чоловіка, який є особою з інвалідністю ІІ групи.».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено випадки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, зокрема, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.

Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_4 1955 р.н. є особою з інвалідністю ІІ групи (по зору), що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10АА №659443 від 14.02.2011. Інвалідність встановлено безтерміново.

Матеріалами справи підтверджено, що мати позивача ОСОБА_3 1958 р.н. є пенсіонером.

Також в позивача є рідна брат ОСОБА_4 який відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи від 29.07.2025 №10473/25/6201/ВТ визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи до 01.08.2027.

20.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у зв`язку з наявність матері з інвалідністю II групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати).

До заяви позивачем долучено копію паспорта громадянина України, копію картки платника податків, копію військово-облікового документу №130320230693371300342; копію свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 ; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_4 №10473/255/6201/ВТ від 29.07.2025; копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_5 серії 10 ААА №659443; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 ; заява додаток 15; копія довідки про надання відстрочки від призову №362/8496 від 03.06.2025; копія рішення суду від 24.04.2025 №120/3156/25.

За результатами опрацювання вказаних документів відповідачем 08.08.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом №59, про відмову в наданні позивачеві відстрочки.

За результатами розгляду поданих документів ОСОБА_1 надано повідомлення від 08.08.2025 № 362/0865, у якому вказано, що протоколом від 08 серпня 2025 року №59 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. В якості причин відмови вказано таке: « ОСОБА_2 не підтверджено неможливість інших осіб, які не військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю II групи. Згідно положень Сімейного кодексу України ОСОБА_3 є особою, яка зобов`язана утримувати свого чоловіка, якому встановлено ІІ групу інвалідності. Окрім того, норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містить визначення не "особи, які здійснюють утримання", а "особи, які зобов`язані утримувати". Аналізуючи вищевикладене можна дійти висновку, що мати заявника ОСОБА_3 є невійськовозобов`язаною особою зобов`язаною утримувати свого чоловіка, який є особою з інвалідністю ІІ групи.».

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказує, що до заяви долучив всі необхідні документи і навіть більше - рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3156/25 від 24.04.2025 яке вважає преюдиційним і яким вставлено обставини неможливості ОСОБА_3 (матір`ю позивача) здійснювати утримання чоловіка з інвалідністю.

Зокрема, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №120/3156/25 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 11.02.2025 №12, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 (справа №120/3156/25) ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 06.08.2025.

Оцінюючи спірне рішення від 08.08.2025 суд зазначає, що відповідно до пунктів 59, 60 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів".

Згідно із частиною 8 статті 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста (ст. 7 Закону).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Отже, з аналізу вищевказаних норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" слідує, що інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого зроблено не було.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства суд вважає, що відстрочка за наявності батьків з інвалідністю I чи II груп надається військовозобов`язаному лише за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідачем не спростовано, що позивачем разом із заявою від 05.08.2025 подав підтвердні документи щодо відсутності інших осіб, які за законом зобов`язані утримувати батька позивача - ОСОБА_5 , як особу з інвалідністю ІІ групи.

Водночас варто зауважити, що ані Законом № 3543-XII, ані Порядком № 560 не передбачено перелік документів, які має подати особа, яка має намір реалізувати своє право на отримання відстрочки, для підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи.

Разом із тим відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності таких осіб. Судом також не встановлено наявності інших невійськовозобов`язаних осіб, які б могли утримувати батька позивача.

При цьому, надаючи правову оцінку такій відмові відповідача, суд зазначає, що правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.

Так, згідно з положеннями частин 2-4 статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Водночас за нормами статті 76 СК України такий обов`язок щодо утримання колишньої дружини/чоловіка виникає у чоловіка/дружини якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у главі 9 СК України, яка регулює правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя, йдеться саме про право одного з подружжя на утримання, яке має бути встановлене судом, а не обов`язок.

Натомість, згідно з статтею 201 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно із статтею 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» визначено, що діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Суд зауважує, що здійснювати утримання за батьками це надання виключно матеріальної допомоги, в той час як особа з інвалідністю І чи ІІ групи потребує догляду, який, зокрема вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Подібний правовий висновок відображений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 120/11597/24.

Таким чином, суд вважає, що сукупність наданих позивачем документів відповідає вимогам до переліку документів, які згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 є необхідними та достатніми для підтвердження права на відстрочку відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.

Оцінюючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в наданні відстрочки, тому з урахуванням обставин встановлених обставин під час розгляду цієї справи, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.8.2025 № 59 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки відповідачем відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав, які є протиправними, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту його прав, та беручи до уваги те, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до безпосередніх повноважень відповідача, на переконання суду, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2025 № 59 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя Віятик Наталія Володимирівна