Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №615/2371/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 615/2371/24

Номер провадження 22-ц/818/283/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року в складі судді Левченка А. М. по справі № 615/2371/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 608,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова у справі № 643/16933/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості складеного в межах виконавчого провадження № 63765373 старшим державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06 червня 2024 року, заборгованість відповідачки зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2024 року становить 94 092,04 грн.

Також, з ОСОБА_2 рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 серпня 2023 року (справа № 643/2284/23) стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 60 653,39 грн, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2024 року (справа № 615/2392/23), стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 26 583,75 грн, рішенням Коломацького районного суду Харківської області (справа № 615/1270/24) від 02 жовтня 2024 року стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 827,55 грн.

Як зазначає позивач, відповідачка продовжує ігнорувати виконання своїх обов`язків зі сплати аліментів, тому наявні підстави для стягнення неустойки (пені) в порядку і розмірі передбаченому приписами частини 1 статті 196 СК України.

29 січня 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що 29 грудня 2020 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63765373 з примусового виконання судового наказу № 643/16933/20, про що відповідач не була обізнана. Державним виконавцем було заблоковано всі платіжні картки, на яких містилися грошові кошти необхідні для погашення заборгованості, яка існувала на той час.

Крім того, у квітні 2021 року відповідач звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у позивача, посилаючись на те, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з донькою та не дає їй можливості вільно спілкуватись, тому невідомо куди саме позивач витрачає аліменти. Позивач звертаючись до суду з даним позовом не зазначає розмір грошових коштів, які були ним витрачені на утримання дитини.

Відповідачка вказує на те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, повномасштабним вторгненням рф на територію України, блокуванням всіх рахунків вона майже позбавлена будь-якого доходу. В період з 07 серпня 2024 року по 14 серпня 2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні. 30 серпня 2024 року отримала контузію під час ракетного обстрілу, після чого вимушена постійно проходити лікування. З січня 2025 року була вимушена ліквідувати ФОП. Не дивлячись на скрутні обставини намагається сумлінно виконувати свої батьківські обов`язки, зокрема, в частині утримання дитини.

Також зазначає, що за розрахунками заборгованості пені, які надає позивач до позовної заяви, за період з 01 червня 2024 року по 01 грудня 2024 року сума дорівнює 11 947,045 грн, а в позові зазначено 18 608,61 грн.

31 січня 2025 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив в якій позивач зауважив, що одноособово виховує та утримує доньку. Відповідачка за чотири роки добровільно сплатила 2000,00 грн, після вручення їй підозри у кримінальному провадження за ч. 1 ст. 164 КК України. Лікарняний, як і виклик швидкої допомоги і всі інші хвороби, всього лише засіб ухилення від кримінальної відповідальності. Чеки додані до відзиву відповідачкою не розбірливі та охоплено іншим періодом, а не тим про який йдеться у позові.

Розрахунок пені наведений у позовній заяві є вірним, власного розрахунку відповідачкою не надано. ОСОБА_2 не має протипоказань по роботі, не є особою з інвалідністю, а ФОП було закрито в січні 2025 року.

Просив задовольнити позовні вимоги та стягнути пеню за період з 01 червня 2024 року по 01 грудня 2024 року у розмірі 18 608,61 грн.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 11 947,04 грн 04 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі апелянт наводив доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Посилається на те, що у позовній заяві допустив описку, зазначивши період стягнення заборгованості з 01 червня 2024 року, тоді як вірним є 01 лютого 2024 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

За результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а тому стягнув неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період, зазначений позивачем.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як встановлено матеріалами справи, 05 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ по справі № 643/16933/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

29 грудня 2020 року головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Вікторією Володимирівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63765373 з виконання судового наказу № 643/16933/20 виданого 24 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Харкові Демченко Ю.І. в межах виконавчого провадження № 63765373, станом на 01 грудня 2024 року виходячи з розміру середньої заробітної плати, за відповідачкою значиться заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 94 092,04 грн.

За відомостями, що наявні у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з жовтня 2020 року по 01 грудня 2024 року боржником сплачено аліменти у серпні 2023 року 54 892,80 грн, січні 2024 року 2000,00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року по справі № 643/2284/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2020 року по 16 березня 2023 року в розмірі 60 653,39 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 серпня 2023 року залишено без змін.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2024 року у справі № 615/2392/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року в розмірі 26 583,75 грн (рішення набрало законної сили 10 травня 2024 року).

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року у справі № 615/1270/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2023 року по 01 червня 2024 року у розмірі 18 827,55 грн (судове рішення набрало законної сили 04 листопада 2024 року).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 була обізнана про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідних судових рішень.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Судом першої інстанції було вірно стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2024 року по 01 грудня 2024 року у розмірі 11 947,04 грн, оскільки саме за цей період просить стягнути заборгованість ОСОБА_1 , що підтверджується позовною заявою та відповіддю на відзив на позовну заяву.

Заяв про уточнення позовних вимог або про виправлення описки, до суду не надходило.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не було надано доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук