Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №644/2806/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 644/2806/25

Номер провадження 22-ц/818/1432/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року в складі судді Паляничко Д.Г. по справі № 644/2806/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» про стягнення надміру виплаченої пенсії,-

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2025 року Управління пенсійного фонду України в Харківській області звернулась з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з останнього на користь позивача надміру виплачену пенсію у розмірі 14 402,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 28 червня 2024 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 на підставі особистої заяви, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 953760 від 28 червня 2024 року, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова.

Рішенням від 31 липня 2024 року за № 204650023599 призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи.

Рішення перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області № 204650023599 від 11 грудня 2024 року припинено виплату пенсії та скасоване рішення від 31 березня 2023 року за № 204650023599 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 29 листопада 2024 року № 66 про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю від 28 червня 2024 року.

У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у сумі 14 402,10 грн за період з 28 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року, яку і просить стягнути позивач.

22 жовтня 2025 року до суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 – адвоката Скребця О.М., надійшов відзив. В обґрунтування зазначено, що рішенням ХОАС від 14 жовтня 2025 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650023599 від 11 грудня 2024 року, яким припинена виплата пенсії та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31 липня 2024 року № 204650023599 в частині призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи з 28 червня 2024 року (а.с. 156-167).

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління пенсійного фонду України в Харківській області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Управління пенсійного фонду України в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на ті ж самі доводи, які були викладені у позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертною комісією № 953760 до довідки серії 12 ААТ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу групу інвалідності з 28 червня 2024 року до 01 липня 2026 року, у зв`язку із загальним захворюванням (а.с.6-7).

Відповідно до довідки № 66 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 вбачається, що 29 листопада 2024 року він оглядався заочно РЕК КЗОЗ «ОЦМСЄ» і за результатами не визнаний інвалідом з 28 червня 2024 року. Рішення слобідської міжрайонної МСЄК скасовано (а.с. 5).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг № 204650023599 від 11 грудня 2024 року припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та скасовано рішення від 31 березня 2023 року за № 204650023599 про призначення пенсії по інвалідності, на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 29 листопада 2024 року № 66 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 28 червня 2024 року (а.с. 13-14).

Відповідно до довідки виданої відділом опрацювання документації № 2 управління з питань виплат ГУ ПФУ в Харківській області, по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період з 28 червня 2025 року по 31 грудня 2024 року у сумі 14 402,10 грн (а.с. 15).

Згідно з листом ГУПФУ в Харківській області, надісланим ОСОБА_1 , ГУПФУ в Харківській області повідомляє, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності (довідка від 29 листопада 2024 року № 66 КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати встановлення – 28 червня 2024 року), у зв`язку із чим відповідачу зайво виплачено пенсію в розмірі 14 402,10 грн за період з 28 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року; ГУПФУ в Харківській області просить добровільно внести зайво виплачену пенсію на рахунок пенсійного фонду (а.с. 16).

Рішенням Харківської обласної ради ХХІХ сесії VІІІ скликання № 1008-VІІІ від 28 листопада 2024 року припинено діяльність Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» (в ел. вигляді).

Наказом Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 72 від 24 жовтня 2024 року «Про створення та порядок роботи медико-експертної комісії по кримінальному провадженню № 22023220000001560 від 30 жовтня 2023 року» утворено розширену експертну комісію (в ел. вигляді).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання, виявлення речей та документів, що містять відомості про факти та обставини, що встановлюються у кримінальному провадженні № 22023220000001560, які можуть бути доказами під час судового розгляду (в ел. вигляді).

Постановою про призначення медико-соціальної експертизи від 25 листопада 2024 року призначено медико-соціальну експертизу у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30 листопада 2023 року з метою встановлення достатніх підстав для визначення групи інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (в. ел. вигляді).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної Експертизи», Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень задоволено (а.с. 160-165).

Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертиз», викладене у формі довідки № 66 від 29 листопада 2024 року про невизнання інвалідом ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650023599 від 11 грудня 2024 року, яким припинена виплата пенсії та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31 липня 2024 року № 204650023599 в частині призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи з 28 червня 2024 року (а.с. 160-165).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону № 1058).

Відповідно до ст. 9 Закону № 1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону № 1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Частиною 3 ст. 35 Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25 листопада 2014 року).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини 1статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук