Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №938/1636/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/1636/25

Провадження № 22-ц/4808/361/26

Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Яковишина Володимира Юрійовича на рішення Тисменицького районного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Олійника М.Ю. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 4330485 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS4330485.

Відповідно до вказаного Договору ТОВ «Алекскредит» надало ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в сумі 10 000,00 грн, перерахувавши на її картковий рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов Договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017. Платіж був виконаний 25.12.2020.

Однак, ОСОБА_1 порушила умови договору позики та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 30.07.2025 сума заборгованості за Договором про надання кредиту № 4330485 від 25.12.2020 становить 66 380 грн, з яких: 10 000 грн - сума кредиту; 56 380 грн - нараховані проценти за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Алекскредит» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за Договором про надання кредиту № 4330485 від 25.12.2020 в розмірі 66 380 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Тисменицького районного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 4330485 від 25.12.2020 в розмірі 66 380 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення з ОСОБА_1 45 484,60 грн, представник ОСОБА_1 – адвокат Яковишин В.Ю. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував порушення права ОСОБА_1 на повну та достовірну інформацію про умови кредитування, що безпосередньо впливає на розмір грошових коштів, які стягує ТОВ «Алекскредит».

У матеріалах справи наявні документи, які містять суттєво різну інформацію про загальну вартість кредиту: паспорт споживчого кредиту (розділ 4) зазначає орієнтовну загальну вартість кредиту за загальними умовами кредитування — 12 385,40 грн; графік платежів (Додаток № 1 до Договору) зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 12 385,40 грн.

Заявлена ТОВ «Алекскредит» сума у 5,36 рази перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, яку Товариство довело до відома ОСОБА_1 до та під час укладення договору. І тому правомірною в частині стягнення є суми, які зазначені у паспорті споживчого кредиту, додатків до кредитного договору та кредитному договорі як проценти, які могли бути нараховані за період користування кредитом - 20 895,40 грн (2380,00 грн + 3750 грн + 2380 грн + 2380 грн + 5,40 грн).

Різниця між заявленою сумою та сумою, яка була відображена в документах, становить 45 484,60 грн.

Вважає, що ТОВ «Алекскредит» порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», не надавши повної та достовірної інформації про орієнтовну загальну вартість кредиту. А Тисменицький районний суд не дослідив цю суперечність та не надав їй належної правової оцінки.

Також Тисменицький районний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 слабша сторона у кредитних правовідносинах з ТОВ «Алекскредит», про що зазначалося у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.

ТОВ «Алекскредит» як професійний учасник ринку фінансових послуг, усвідомлюючи всі ризики допускав та свідомо сприяв зазначенню у кредитному договорі, додатку до нього та паспорті споживчого кредитування різні умови, які суперечать одні одним: зазначивши розмір процентної ставки 1,7% та 3% на день, та зазначивши розмір процентів, який має бути сплачений позичальником за період користування коштами - 2 380,00 грн та 5,40 грн, і в подальшому уточнюючи суми 3 750 грн, 2 380 грн., 2 380 грн.

Натомість, ОСОБА_1 як пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності за вказаних розбіжностей в договорі та в паспорті споживчого кредиту не могла усвідомлювати розмір процентів, які їй нараховуватимуть, виходячи зі ставок 1,19% та 3% на день, і що вона становитиме 56 380,00 грн. Вона звертала увагу на паспорт споживчого кредиту та графік платежів.

Вважає, що така поведінка кредитора як сторони правочину, яка формувала зазначені вище документи та пропозицію, не може розглядатись як добросовісна та розумна, а її негативні наслідки не можуть покладатися на іншу сторону, яка є слабшою у цих правовідносинах.

Також Тисменицький районний суд залишив поза увагою, що розмір процентів перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, а тому умова договору про нарахування цих процентів нікчемна відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Місцевий суд не тільки ніяк не оцінив твердження про суперечливі умови в договорі, а й не надав належної правової оцінки, що підставою такої суперечності є недобросовісній дії ТОВ «Алекскредит» і загалом – суперечлива поведінка. Тоді як в постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та в постанові КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц суд звертає увагу на доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), в основі якої міститься принцип добросовісності.

Просить рішення Тисменицького районного суду від 18.12.2025 у цій справі в частині визначення суми заборгованості за Кредитним договором від 25.12.2020 № 4330485 та судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» 20 895,4 грн заборгованості за Кредитним договором від 25.12.2020 № 4330485 та 762,57 грн судового збору. Також стягнути з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3112,17 грн.

ТОВ «Алекскредит» подало відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що до підписання кредитного договору відповідачу було надана повна інформація та правила стосовно всіх умов Договору. Це підтверджується безпосередньо Пропозицією укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4330485 від 25 грудня 2020 року та умовами самого Договору. Відповідач безпосередньо сама підписуючи Договір підтвердила (пункт 9.5), що усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил їй зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими; на дату укладення Договору вона не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин тощо; отримала від кредитодавця до укладення Договору необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію з дотриманням вимог чинного законодавства України, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання та свідомого і компетентного вибору.

Відповідно відповідач знала, вивчала та погодилася з Паспортом споживчого кредиту, інформаці, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі № 754/17518/15-ц, № 61-17132св18 у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/1.

В додатку № 1 до Договору чітко вказані час та відсоткова ставка за користування кредитними коштами.Якби відповідач додержувалася та не порушувала умови Договору та виконував свої зобов`язання належним чином по сплаті відсотків та частковому погашенню кредиту, то таких відсотків нараховано не було б.

Щодо доводів відповідача стосовно слабшої сторони у кредитних правовідносинах вказує, що Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій позивача щодо встановлення у договорі споживчого кредиту процентів.

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити поценти в строк, визначений Договором та комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом.

Після здійсненої перевірки та прийняття кредитором рішення про надання кредиту заявкою відповідача заявнику було направлено паспорт споживчого кредиту, посилання на Пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4330485 (Оферта), що містить всі істотні умови договору та одноразовий ідентифікатор. Відповідач ознайомилася з Правилами, що знаходяться у вільному доступі на офіційному веб-сайті кредитора, з паспортом споживчого кредиту та офертою, погодившись з якими підписала паспорт споживчого кредиту, акцептувала оферту та підписала Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, до підписання Договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Разом з тим, заявлені позивачем до стягнення проценти є процентами у розумінні частини першої статті 1048 ЦК України та не є платежами, які підлягають стягненню за порушення виконання зобов`язання у розумінні частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 не розуміла значення своїх дій при підписанні кредитного договору, зверталася до правоохоронних органів про тиск та примушування до укладення договору з позивачем матеріали справи не містять.

При цьому, в Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Щодо доводів сторони відповідача, що розмір процентів перевищує загальну вартість кредиту, вказує, що такі проценти виникли на підставі правомірного та діючого в часовому часі Договору. Тому названі доводи є безпідставні.

Відносно доводів сторони відповідача про суперечливі позиції по договору зазначає, що відповідач з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту. Також відповідач могла відмовитися від цієї умови, якщо вона не підходила. І це узгоджується із висновками Верховного Суду.

Таким чином, умови про проценти були узгоджені між сторонами, що підтверджується згодою позивача. Підписавши Договір, вона погодилася на ці платежі.А ухиляння від їх виконання порушує права позивача як сторони договору, яка мала правомірні очікування щодо результату укладення правочину.

Просить відмовити в задоволення апеляційної скарги відповідачу та залишити без змін рішення Тисменицького районного суду від 18 грудня 2025 року.

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 380 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом апеляційної скарги апелянтом рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині нарахованих процентів за користування кредитом, тому апеляційним судом переглядається саме в цій частині.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.12.2020 ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 підписали Пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4330485. Таку Пропозицію відповідач підписала за допомогою одноразового ідентифікатору PS4330485. Також таким одноразовим ідентифікатором Бельмега М.В. погодила Графік платежів, який викладений в Додатку № 1 до Пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4330485 (а.с. 96-101).

Того ж дня, тобто 25.12.2020, за допомогою одноразового ідентифікатору PS4330485 ОСОБА_1 підписала з ТОВ «Алекскредит» Договір про надання кредиту № 4330485 та погодила Графік платежів, розміщений у Додатку № 1 до Договору про надання кредиту № 4330485.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору за Договором кредитдавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, стокове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Сума кредиту складає 10 000,00 грн.

У пункті 1.7.2 Договору передбачено, що за загальними умовами кредитування при укладенні договору процентна ставка за користування кредитом становить: у базовий період протягом 20 календарних днів з 25 грудня 2020 року по 14 січня 2021 року 1,19% за один день користування кредитом; у спеціальний період протягом 180 календарних днів з 15 січня 2021 року по 13 липня 2021 року 3% за один день користування кредитом. При цьому орієнтовна загальна вартість кредиту за умови виконання загальних умов кредитування визначена у розмірі 12 365 гривень 40 копійок (а.с. 102-109).

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані відповідачу 25.12.2020 на її картковий рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 (а.с. 114).

У подальшому між сторонами було укладено три додаткові угоди.

За умовами Додаткової угоди від 14 січня 2021 року сторони дійшли згоди продовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 4330485 від 25 грудня 2020 року до 13 лютого 2021 року, встановивши подовжений базовий період з 15 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року, протягом якого проценти нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 1,19% за один день користування кредитом (а.с. 166-167).

Надалі, відповідно до Додаткової угоди від 13 лютого 2021 року сторони погодили подовжений базовий період з 14 лютого 2021 року по 5 березня 2021 року, протягом якого проценти нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 1,19% за один день користування кредитом (а.с. 168-169).

Додатковою угодою від 5 березня 2021 року сторони погодили подовжений базовий період з 6 березня 2021 року по 25 березня 2021 року, протягом якого проценти нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 1,19% за один день користування кредитом, а також спеціальний період з 26 березня 2021 року по 21 вересня 2021 року, у межах якого проценти за користування кредитом нараховуються за спеціальною процентною ставкою у розмірі 3% за один день користування кредитом. Змінено кінцеву дату виконання договору — 21 вересня 2021 року (а.с. 170-171).

Згідно наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 66 380 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56 380 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 115-120).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків підписала за допомогою одноразового ідентифікатору з використанням мережі Інтернет Пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4330485, Договір про надання кредиту № 4330485 та погодила Графік платежів, що розміщений у Додатку № 1 до договору про надання кредиту № 4330485, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін. Так, Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У зв`язку з порушенням прав позивача внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позов слід задовольнити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за тілом кредиту в сумі – 10 000 грн. Щодо стягнення процентів з відповідача суд зазначав, що з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод, сплачених позичальником на виконання умов договору сум, розмір відсотків, що підлягає стягненню складає 56 380 грн. Таким чином позовні вимогі підлягають задоволенню в повному обсязі. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що Договір про надання кредиту № 4330485 від 25.12.2020 підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів - PS4330485. Кредитні кошти перераховано на вказаний разунок позичальника.

Факт укладення вказаного договору, отримання кредиту в сумі 10 000,00 грн та невиконання в повній мірі кредитних зобов`язань відповідачем не заперечується.

Щодо доводів апелянта про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 56 380 грн, апеляційний суд зазначає настпуне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 вказав, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

За умовами Кредитного договору № 4330485 від 25.12.2020 за загальними умовами кредитування при укладенні договору процентна ставка за користування кредитом становить: у базовий період протягом 20 календарних днів з 25 грудня 2020 року по 14 січня 2021 року 1,19% за один день користування кредитом; у спеціальний період протягом 180 календарних днів з 15 січня 2021 року по 13 липня 2021 року 3% за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови виконання загальних умов кредитування визначена у розмірі 12 365 гривень 40 копійок (п. 1.7.2 Договору).

При цьому, додатковими угодами від 14 січня 2021 року, від 13 лютого 2021 року та від 05 березня 2021 року сторони дійшли згоди продовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 4330485 від 25 грудня 2020 року до 13 лютого 2021 року, встановивши подовжений базовий період з 15 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року, з 14 лютого 2021 року по 5 березня 2021 року, з 6 березня 2021 року по 25 березня 2021 року, протягом якого проценти нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 1,19% за один день користування кредитом, а також спеціальний період з 26 березня 2021 року по 21 вересня 2021 року, у межах якого проценти за користування кредитом нараховуються за спеціальною процентною ставкою у розмірі 3% за один день користування кредитом. Змінено кінцеву дату виконання договору — 21 вересня 2021 року.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором про надання кредиту не виконувала належним чином, не повернула отримані в кредит кошти та не сплатила проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем.

Проценти за користування кредитними коштами нараховано з врахуванням розміру передбаченої договором процентної ставки та в межах строку дії Договору про надання кредиту № 4330485 від 25.12.2020, передбаченими умовами договору, з врахуванням додаткових угод до цього договору.

Тому посилання апелянта на те, що ТОВ «Алекскредит» порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», не надавши повної та достовірної інформації про орієнтовну загальну вартість кредиту, окільки згідно паспорту споживчого кредиту, графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12 385,40 грн, а заявлена ТОВ «Алекскредит» сума у 5,36 рази перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, яку Товариство довело до відома ОСОБА_1 (різниця становить 45 484,60 грн), є безпідставними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту у розмірі 12 365 грн 40 коп визначена за умови виконання загальних умов кредитування, що в даному випадку відповідачем не дотримано. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту, укладеними з ТОВ «Алекскредит», відповідачка не надала.

Оскільки відповідачка не здійснювала платежі на зменшення суми кредиту, тому відповідно до п. 1.7 Договору, додаткових угод проценти за користування кредитом були розраховані в базовий період за ставкою 1,19%, а в спеціальний період за ставкою 3% в межах строку дії договору. При цьому, як вбачається з графіку платежів, орієнтовна вартість кредиту у сумі 12 365 грн 40 коп визначена, виходячи з того, що у наступному періоді відсотки нараховуються на зменшене тіло кредиту. Натомість, у даному випадку тіло кредиту сплачене не було. Відтак, саме на цю суму були нараховані відсотки за користування кредитом.

Таким чином, розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства, заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована в межах строку дії кредитного договору.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Відповідно до п. 9.2 Договору позичальник, уклавши договір підтвердив, що він ознайомлений з умовами Договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

Відповідно до п. 9.5 Договору позичальник, підписуючи договір, підтверджує, що він:

- усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими;

- отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», яка розміщена на офіційному сайті кредитодавця;

- ознайомлений та повідомлений про свої права, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист персональних даних» тощо;

- отримав від кредитодавця до укладення договору необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію з дотриманням вимог чинного законодавства України, що забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання та свідомого і компетентного вибору;

- підтверджує, що ознайомлений з порядком обрання умов кредитування, та в повному обсязі їх розуміє і погоджується з ними.

- усвідомлює всі наслідки неналежного виконання умов Договору, виникнення Заборгованості та настання Умови дострокового виконання Зобов`язань за Договором.

Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами договору, вбачається, що відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договору.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів (п. 4.10 Договору), однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачкою умов договору про відкриття кредитної лінії позивач не звертався.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про їх помилковість.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Оскільки ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, то судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Яковишина Володимира Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Луганська

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 04 березня 2026 року.