Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №346/5570/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5570/25

Провадження № 22-ц/4808/362/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Васильковського В.В., у м. Коломия, у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Репало Олексій Олександрович, до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Коломийський відділ державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення неналежним чином набутих грошових коштів,

у с т а н о в и в:

29 жовтня 2025 року представник позивача, звернувшись до суду із даним позовом, посилався на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки, винесеною інспектором Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області 16.10.2022 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. У разі його несплати нормами чинного законодавства, а саме ч. 2 ст. 308 КУпАП, передбачено подвійний розмір штрафу, тобто 1700 гривень. У вказаній постанові зазначається, що 16.10.2022 року о 14 годині 30 хвилин в с. Годи-Добровідка, по вул. Грушевського, 60, Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102» про пошкодження зелених насаджень.

Після того, як позивач у 2025 році дізнався про незаконне, на його погляд, притягнення до адміністративної відповідальності, він звернувся в суд з позовом про скасування відповідної постанови. У результаті судового оскарження вказаної постанови вона була скасована, а провадження стосовно нього закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Станом на дату винесення відповідного судового рішення виконавче провадження постановою від 21.03.2025 року вже було завершено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», як фактично виконане. Оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була скасована рішенням суду, то підстава, на якій було стягнуто штраф у розмірі 1700 гривень та виконавчий збір – 170 гривень, відпала. Як наслідок, у позивача з`явилися правові підстави повернення стягнутих коштів.

20.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області із заявою про повернення грошових коштів, які були стягнуті у примусовому порядку за вищевказаною постановою. Листом від 25.08.2025 року позивачу було відмовлено. Більше того, ДВС зазначило про стягнення 850 грн штрафу і 85 грн виконавчого збору, але в постанові про закінчення виконавчого провадження цей же виконавець зазначає про фактичне списання подвійного штрафу у розмірі 1700 гривень і 170 гривень виконавчого збору.

Дані обставини і змусили ОСОБА_1 звернутись до суду з даним позовом. Також зазначив, що дана постанова на момент виконавчого провадження не була скасована, а тому до цих правовідносин не може бути застосований Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затверджений наказом Мінфіну від 3 вересня 2013 року № 787.

Тому просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на свою користь безпідставно набуті кошти в сумі 1700 гривень штрафу, грошові кошти в розмірі 170 гривень виконавчого збору, а всього - 1 870 гривень, та стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області понесені судові витрати.

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 08 січня 2026 року позов задовольнив.

Стягнув з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 , безпідставно набуті кошти в сумі 1 700 гривень штрафу, 170 гривень виконавчого збору, а всього - 1 870 гривень.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обгрунтовує скаргу тим, що відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом ДКСУ від 16.12.2025 року № 329 – ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області є окремою юридичною особою, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, має власний кошторис, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за власні дії, будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, його права та охоронювані законом інтереси не порушувало.

Головне управління Казначейства не перебуває в жодних правовідносинах з позивачем, який не є розпорядником бюджетних коштів.

Як вбачається з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.09.2025 року за № 3-325/3/15/1-27/254, 21 березня 2025 року кошти, зазначені у прохальній частині позовної заяви стягнуті із рахунків ОСОБА_1 у ході виконання виконавчого провадження № 70367149, перераховані у дохід держави, зокрема, перераховано 1700 грн. штрафу згідно з платіжною інструкцією № 3507, 170 грн. виконавчого збору згідно з платіжною інструкцією № 3506. Згідно з даними електронної бази даних Казначейства вищезазначені кошти зараховано на наступні рахунки:

- 1700,00 грн. штрафу – зараховано на рахунок з обліку надходжень державного бюджету № UA138999980313000106000009616, відкритий на ім`я ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області (для ТГ м.Коломия) за ККДБ 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»;

- 170,00 грн. – зараховано на рахунок з обліку надходжень державного бюджету № UA138999980333289305000009616, відкритий на ім`я ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області (для ТГ м.Коломия) за ККДБ 22070000 «Виконавчий збір».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року № 758 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18 січня 2024 року № 23) Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2026 4 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки, які відкривають органи Казначейства для зарахування доходів бюджетів, є бюджетними рахунками, та відкриваються в органах Казначейства відповідно до Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети та Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, для забезпечення казначейського обслуговування коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету» у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства відкривають, закривають бюджетні рахунки у національній валюті у Казначействі для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень.

Отже, виходячи із норм законодавства, рахунки НОМЕР_1 та UA138999980333289305000009616 є бюджетними рахунками, що відкриваються для зарахування надходжень до Державного бюджету, а не рахунками ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області.

Відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Перелік органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. за №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету».

Таким чином, при повернення даних коштів контролюючий орган має надати до органу Казначейства подання щодо повернення коштів.

Згідно з платіжними інструкціями на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зараховано 1700,00 грн штрафу та 170,00 грн виконавчого збору, які є бюджетними рахунками, що відкриваються для зарахування надходжень до Державного бюджету.

Отже, одержувачем коштів, що надходять на ці рахунки, є не ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, а Державний бюджет.

Оскільки кошти в сумі 1870,00 грн були зараховані до Державного бюджету України, а саме на рахунки призначені для обліку з надходжень державного бюджету за ККДБ 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» та для обліку надходжень державного бюджету «Виконавчий збір» за платіжними інструкціями Коломийського ВДВС у Коломийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а не на реєстраційні рахунки Головного управління Казначейства, як вказано в рішенні суду першої інстанції.

Дані кошти не набувалися і не могли бути набуті третьою особою, а перераховувалися розпорядником бюджетних коштів Коломийським ВДВС у Коломийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (через Головне управління Казначейства як орган, визначений законодавцем, який здійснює обслуговування бюджетних установ) на підставі виконавчого провадження та зараховувалися до Державного бюджету України на підставі рахунків, зазначених у платіжних інструкціях. То й повернення даних коштів має здійснюватися з Державного бюджету, а не з реєстраційних рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 08 січня 2026 року і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача адвокат Репало О.О. подав відзив на апеляційну скаргу.

Заперечуючи проти доводів апелянта, вказує, що для стягнення за ст. 1212 ЦК не має значення, чи вчиняло ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області якісь незаконні дії. Важливий лише сам факт того, що гроші знаходяться в бюджеті, а правова підстава для цього, тобто постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, скасована.

Зазначення, як відповідача у справі щодо стягнення коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, певний орган державної влади, і третьою особою ГУ ДКС в Івано-Франківській області, не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган, а те, що Казначейство не вчиняло безпосередніх дій щодо винесення постанови, не звільняє державу в особі цього органу від обов`язку повернути безпідставно отримані грошові кошти. Тому безпідставним є твердження, висвітлене в апеляційній скарзі, що повернення даних коштів має здійснюватися з Державного бюджету, а не з реєстраційних рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, в той час, коли сам апелянт зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, як орган, котрий наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі. Стягнення коштів з ГУ ДКС в Івано-Франківській області шляхом їх списання з державного бюджету є єдиним шляхом фактично повернути позивачу свої гроші

Оскільки штраф був перерахований до Державного бюджету України, то саме держава є набувачем цих коштів, а згідно з Бюджетним кодексом України Казначейство здійснює управління рахунками державного бюджету. Тому Казначейство є органом, який представляє державу у питаннях розпорядження бюджетними коштами.

Так як і виконавчий збір був стягнутий із ОСОБА_1 саме під час виконавчого провадження, яке було відкрите на виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вважає, що сума у розмірі 170 гривень підлягає поверненню позивачу (разом із відповідним розміром штрафу) шляхом стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року - без змін.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 1 870,00 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про часткову обґрунтованість скарги.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд установив, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.03.2025 року, головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микицеєм В.Д., при примусовому виконанні постанови № 807585, виданої 16.10.2022 року Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про стягнення із ОСОБА_1 , штрафу, в розмірі 1700 грн., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70367149, у зв`язку з фактичним повним виконанням (а.с. 14).

Відповідно до копії рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2025 року, по справі № 346/1688/25, позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задоволений, скасовано постанову серії «ГАБІ» № 807585, винесену інспектором Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Лубівим В.В.м 16.10.2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п?ятдесят) гривень, та вирішено провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (а.с. 15-22).

Згідно з копією постанови про відкриття провадження від 17.11.2022 року, головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микицеєм В.Д., при примусовому виконанні постанови № 807585, виданої 16.10.2022 року Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70367149 (а.с. 23).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 3507 від 21.03.2025 року, кошти, зазначені у прохальній частині позовної заяви та стягнуті із рахунків ОСОБА_1 , у ході виконання виконавчого провадження № 70367149, перераховані у дохід держави, зокрема, перераховано 1700 грн. штрафу, зараховано на рахунок з обліку надходжень державного бюджету № UA138999980313000106000009616, відкритий на ім`я ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області (для ТГ м.Коломия) за ККДБ 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (а.с. 62).

Згідно з копією платіжної інструкції № 3506 від 21.03.2025 року, кошти, зазначені у прохальній частині позовної заяви та стягнуті із рахунків ОСОБА_1 , у ході виконання виконавчого провадження № 70367149, перераховані у дохід держави, зокрема, перераховано 170 грн. виконавчого збору, та зараховано на рахунок з обліку надходжень державного бюджету № UA138999980333289305000009616, відкритий на ім`я ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області (для ТГ м.Коломия) за ККДБ 22070000 «Виконавчий збір» (а.с. 63).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що судом встановлено факт стягнення із позивача в користь держави грошових коштів на виконання постанови про стягнення штрафу, яка була скасована судом, тому сплачені кошти знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх

Порядком повернення(перерахування)коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 з змінами, внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717, які набрали чинності 16.02.2024 регулюється повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету. Так в п. 5 Положення № 787 передбачено, що у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов`язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев`ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

За п. 2 Порядку № 787 цей Порядок визначає процедури: повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями); перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок. Дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У даній справі стягнення штрафу із ОСОБА_1 , накладеного постановою серії «ГАБІ» № 807585 від 16.10.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, відбулася в межах виконавчого провадження Тобто на момент стягнення адміністративного штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Постанова надалі скасована рішенням суду, а тому не можна вважати, що кошти стягнені з позивача помилково. Отже суд першої інстанції правильно не застосував до спірних правовідносин порядок № 787.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Після визнання протиправною та скасування судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

З огляду встановлені обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки, як зазначалось, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2025 року, постанова серії «ГАБІ» № 807585, винесена інспектором Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Лубівим В.В. 16.10.2022 року, була скасована, то правові підстави накладення на позивача адміністративного штрафу відпали.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтував вимогу про стягнення суми сплаченого ним адміністративного штрафу тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього штрафу Відтак, стягнута до Державного бюджету України сума адміністративного штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), може бути стягнута на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як така, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, а також про те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративного штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Враховуючи обставини справ, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 1 870,00 грн мають бути стягнуті на користь позивача з ГУ ДКС України в Івано-Франківській області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову, однак зазначає, що стягнення спірної грошової суми має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України, з урахуванням наступного.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Таким чином, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)).

Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі, яка фактично стосується стягнення з Державного бюджету України коштів, що утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади, не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. У кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів..

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративного штрафу, яка утримується на казначейському рахунку без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21, провадження № 12-36гс22.

Також у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Отже, оскільки відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, то понесені судові витрати також підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Вказаний підхід до стягнення судових витрат за рахунок коштів Державного бюджету України відповідає усталеній практиці Верховного Суду, сформованій, зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21) від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20 (провадження № 61-7077св21), від 11 серпня 2022 року у справі № 703/468/21 (провадження № 61-3251св22), від 29 травня 2023 року у справі № 336/5109/19 (провадження № 61-3051св23), від 22 червня 2023 року у справі №913/567/19 (913/725/21).

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

У цій справі суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивна частина рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року в частині зобов`язання ГУ ДКС України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 грошову суму стягнуту за виконавчим провадженням № 70367149 у розмірі 1870,00 підлягає зміні.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, і вважає, що підстав для скасування оскарженого рішення не наведено.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області підлягає частковому задоволенню, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року - зміні.

З огляду на вищевказане та положення ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржене рішення районного суду підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до частини першої, другої ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції погодився з правильним по суті вирішенням спору судом першої інстанції і змінив рішення тільки в частині порядку стягнення, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року змінити, виклавши абзац другий у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень штрафу, грошові кошти в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень виконавчого збору, а всього - 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М.Луганська