Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №347/492/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/492/25

Провадження № 22-ц/4808/372/26

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Кіцули Ю.С.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 27.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит №3693026.

Договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті через веб-сайт та мобільний додаток шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який введено відповідачкою відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» надало відповідачці фінансовий кредит шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок в сумі 3300,00 грн.

13.09.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржників згідно реєстру прав вимоги, в тому числі, і за кредитним договором №3693026 від 27.03.2021року.

Згідно договору відступлення права вимоги загальна сума боргу ОСОБА_3 перед новим кредитором становить 9275 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 3005 грн, заборгованість за відсотками – 5313 грн, заборгованість за комісійними винагородами – 957 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №3693026 від 27.03.2021 року у розмірі 9275 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №3693026 від 27.03.2021 року у розмірі 9141,35 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2387,52 грн,та 3942,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року в частині стягнення нарахованих відсотків на загальну суму 5 179,35 грн, комісії у сумі 957 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 942,40 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з неї нарахованих відсотків на суму 5 179,35 грн, комісії у сумі 957 грн. Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу зменшити з 3 942,40 грн до 1 500 грн. Стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь скаржниці суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що кредит надавався строком на 15 днів, тобто на період з 27.03.2021 року по 11.04.2021року. Протягом зазначеного періоду відповідачка здійснювала правомірне користування кредитними коштами, що, згідно з умовами договору, передбачає обов`язок зі сплати нарахованих процентів у розмірі 1 485 грн. Відповідні умови були погоджені сторонами та закріплені в анкеті-заяві на отримання кредиту №369302 від 27.03.2021 року, а також у договорі про споживчий кредит №369302 (індивідуальна частина) від 27.03.2021 р. З12.04.2021 року відбулося прострочення виконання зобов`язання і саме з цієї дати у позичальника виникло право на нарахування процентів та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Водночас позивачем відповідні вимоги у межах даного позову заявлені не були. При цьому судом не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Скаржниця посилається на те, що є діючим військовослужбовцем. Факт перебування відповідачки на військовій службі в особливий період та під час мобілізації підтверджується її військовим квитком, посвідченням учасника бойових дій, довідкою №4678 від 24 квітня 2025 року та відпускним квитком №5334 від 07.06.2025 року, які були долучені в якості доказів до відзиву на позовну заяву. Суд не врахував та не дав оцінки тому, що позивач не має права нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Вказує на те, що позивач безпідставно та необґрунтовано нарахував до стягнення з відповідачки комісію за видачу кредиту, тобто за послугу, яка фактично супроводжує кредит, а тому нарахування такої комісії є неправомірним.

Скаржник не погоджується з висновком суду про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3942,40 грн, оскільки для адвоката дана справа є незначної складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, судом не враховано її заперечення щодо неспівмірності заявлених витрат.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що суд першої інстанції дослідивши належним чином докази постановив рішення, яке відповідає нормам чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Посилається на те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування таумови і строк нарахуванняпроцентів закористування кредитом.

Суд першої інстанції вірно врахував договірну природу пролонгації, яка відповідно до ст. 212 ЦК України є відкладальною умовою, і після її настання (фактичного користування грошовими коштами) сторони мають обов`язок виконувати умови договору в оновленому обсязі. Продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% пунктом 1.6 не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Фактична пролонгація строку кредитування підтверджується відповідними діями відповідача, зокрема, зокрема оплатами здійсненими відповідачкою 12.04.2021 року. Умовами договору (п.2.3.1.1, 2.3.1.2) передбачено, що пролонгація — це зміна строку кредитування з нарахуванням відповідної плати, яку відповідач фактично погодився сплачувати, користуючись кредитом надалі.

Відповідачкою не надано доказів, що у період виконання умов кредитного договору та нарахування процентів остання мала статус військовослужбовця Збройних Сил України та відповідно на неї поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», а тому і відсутні підстави для зменшення розміру процентів.

Згідно статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 9275 грн і є менше і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року, оскаржується позивачем в частині стягнення процентів та комісії, витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3693026 від 27.03.2021 року за тілом кредиту, тому, апеляційний суд відповідно до частини 4 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині стягнення процентів,комісії, витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 27 березня 2021 року в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Міолан» відповідачка підписала електронний договір про споживчий кредит № 3548316 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаного договору про споживчий кредит загальний розмір кредиту становить 3300, 00 грн. Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Діджи Фінанс» згідно договору факторингу №07Г від 13.09.2021 року.

Відповідачка після спливу строку визначеного п.1.3 кредитного договору продовжувала користуватися кредитними коштами, тому договір було пролонговано на стандартних базових умовах передбачених п.2.3.1.2 кредитного договору, строк кредитування було продовжено на 60 днів.

Суд дійшов висновку, що у період з 28.03.2021 року по 11.04.2021 року розмір процентів становив 1485 грн.

12.04.2021 року відбулась сплата відповідачем процентів по кредиту у розмірі 521 грн, тіла кредиту у розмірі 165 грн та комісії за пролонгацію у розмірі 165 грн.

З 13.04.2021 року по 19.04.2021 року щоденно нараховувалися проценти у розмірі 3,00% від тіла кредиту. Протягом періоду з 13.04.2021 р. по 19.04.2021 р. включно згідно з п. 1.5.2. кредитного договору, здійснювалося щоденне нарахування процентів у розмірі 3,00% від суми основного боргу (тіла кредиту). Розмір процентів за вказаний період складає 658,35 грн.

З 20.04.2021 року по 05.05.2021 року (16 днів) нараховувалися проценти у розмірі 5,00% від тіла кредиту (3135х5%=156,75 грн), визначені п.1.6 кредитного договору, загальна сума яких становила 2508 грн.

З 06.05.2021 року по 03.06.2021 року нараховувалися проценти згідно п.1.6 кредитного договору у розмірі по 31,35 грн, загальна сума яких становила 909,15 грн.

18.05.2021 року відповідачем сплачено проценти по кредиту у розмірі 100 грн.

04.06.2021 року відповідачем сплачено процентів по кредиту у розмірі 218 грн, тіла кредиту у розмірі 130 грн та комісії за пролонгацію у розмірі 100 грн.

У період з 04.06.2021 року по 02.07.2021 року щоденно нараховувалися проценти згідно п.1.6 кредитного договору, загальна сума яких станом на 02.07.2021 року становила 422 грн. Суд дійшов висновку,що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 9141,35 грн, з яких 3005 – тіло кредиту, 5179,35 грн - відсотки за користування кредитом; 957 грн – комісія за надання кредиту.

Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Діджи фінанс» витрат на правничу допомогу пропорціно до задоволених позовних вимог у розмірі 3942,40 грн.

Переглядаючи справу колегія суддів, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3693026 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора, згідно умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 3300 грн строком на 15 днів з терміном повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.04.2021 року.

ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 3300 грн, що підтверджується платіжним доручення №42482624 від 27.03.2021 року.

Відповідно до п.п.1.5.2 договору споживчого кредиту проценти за користування кредитом - 1485 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Договором про споживчий кредит №3693026 пунктом 2.3 сторони встановили пролонгацію строку кредитування.

Згідно п.п. 2.3.1 продовження вказаного в пункту 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

п.п. 2.3.1.1 пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.com.ua (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.1.2 пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в пункті 1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №3693026, вбачається, що з 27.03.2021 року по 02.07.2021 року по рахунку відповідачки відбувалось нарахування процентів, сплата процентів, комісії та тіла кредиту.

Відповідачкою було здійснено часткове погашення заборгованості: 12.04.2021 року - сплачено проценти за користування кредитом у сумі 521 грн, частину основного боргу (тіла кредиту) - 165 грн та комісію за пролонгацію — 165 грн;

18.05.2021 року відповідачкою здійснено платіж у рахунок погашення прострочених процентів у розмірі 100 грн;

04.06.2021 року сплачено проценти у сумі 218 грн, частину основного боргу — 130 грн та комісію за пролонгацію - 100 грн.

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржників згідно реєстру прав вимоги, в тому числі, і за кредитним договором №3693026 від 27.03.2021 року.

Заборгованість ОСОБА_1 станом на 02 липня 2021 року з урахуванням сплачених сум становить 9141,35 грн, з яких 3005 грн – тіло кредиту, 5179,35 грн - відсотки та 957 грн - комісія.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справі, яка переглядається встановлено, що 28 березня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3693026.

Кредитний договір укладений в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1.3, 1.4 договору визначено строк повернення кредиту з 27 березня 2021 року до 11 квітня 2021 року.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та складають 1485,00 грн.

Відповідно до 1.6. кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пункту 1.7. кредитного договору, тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Договором передбачена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових або стандартних умовах (пункт 2 договору).

Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах згідно яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Тобто, сторони договору погодили умови пролонгації строку кредитування.

Станом на час укладення договору про споживчий кредит від 27 березня 2021 року, положення Закону України «Про споживче кредитування» не містили заборони щодо встановлення умов у договорі про продовження строку користування (пролонгації) кредитними коштами.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 11 квітня 2021 року, відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація строку кредитування відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3, 2.3.1.2 договору, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування складав 15 днів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідачки на користь відповідачки на користь позивача процентів за період з 28 березня 2021 року по 02 липня 2021 року в сумі 5179,35 грн. Суд врахував сплачені грошові кошти, які вносилися відповідачкою в рахунок погашення тіла кредиту, процентів, комісії. Доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачка суду не надала.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України.

На підтвердження обставин поширення на неї положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_4 надала посвідчення ветерана НОМЕР_1 від 27.12.2024 року, довідку військової частини № НОМЕР_2 від 24.04.2025 року, згідно якої солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 20.09.2024 року по 12.01.2025 року, у період з 22.01.2025 року по теперішній час.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів за договором про споживчий кредит № 3693026 від 27.03.2021 року за період з 28.03.2021 по 02.07.2021 року. Враховуючи, що відповідачка перебуває на військовій службі з 20.09.2024 року, то відсутні правові підстави для зменшення розміру процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів відповідачка не мала статусу військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». З урахуванням викладеного, в цій частині доводи скаржника є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

В пункті 1.5.1 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 957, 00 грн, яка нараховується за ставкою 29% від суми кредиту одноразово.

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Щодо витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №01/11 від 12 лютого 2025 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Анастасії Міньковської», додаткову угоду до договору №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, акт №3693026 наданих послуг правничої (правової допомоги) від 19 лютого 2025 року, детальний опис наданих послуг за вказаним актом, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що Міньковська А.В. є керівником адвокатського об`єднання «Анастасії Міньковської».

Із змісту акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги) №3693026 наданих послуг правничої (правової допомоги) від 19 лютого 2025 року встановлено, що сторони погодили надання правничих послуг в сумі 4 000,00 грн.

Згідно детального опису наданих послуг від 19.02.2025 року, на виконання договору про надання правничої допомоги АО «Анастасії Міньковської» надано такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат,які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач, формування додатків до позовної заяви.

Надані позивачем докази на підтвердження факту понесених судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є належними та достатніми для підтвердження складу та розміру витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідачки подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтовано тим що справа є незначної складності, ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, що зазначені в акті №3693026, що є неспівмірним зі складністю справи.

Між тим, суд першої інстанції вказані заперечення не врахував.

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача, складність справи, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 2000,00 грн.

З урахуванням принципу пропорційності з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1971,2 грн (98,56% від 2000 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано договір про надання правової допомоги № 42649746-АБ від 05 січня 2026 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 06 лютого 2026 року, відповідно до якого адвокатом надано такі види послуг: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів 0,5 год – 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 0,5 год – 500 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу 1 год – 1000 грн.

До відзиву надано докази надсилання представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відзиву з доданими до нього матеріалами.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що аналіз чинного законодавства та правовий аналіз спірних правовідносин не потребувало тривалих затрат часу. Крім того, відзив на апеляційну скаргу практично ідентичний відповіді на відзив на позовну заяву.

Оцінивши подані стороною позивача докази обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, розмір виконаної адвокатом роботи, врахувавши критерії розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути ТОВ «Діджи Фінанс» на свою користь з ОСОБА_1 до 1000,00 грн.

Оскільки оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд не здійснює перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267, 374,376 382, 384 ЦПК України,Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року в оскаржуваній частині в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити.

Зменшити суму витрат на правничу допомогу стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з 3942,40 грн до 2000, 00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри 21/1, 07406 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000, 00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В. А.Девляшевський

Є.Є. Мальцева