Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №592/15839/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 592/15839/25

Номер провадження 22-ц/816/1561/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сізова Д.В. (судді-доповідача),

суддів Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2025 року (суддя Зорік М.В.), ухвалене в м. Суми,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

30 вересня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовано наступними обставинами.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у якій сторонами було погоджено умови кредитування щодо типу та суми кредитного ліміту – відновлювана кредитна лінія до 200000 грн, у процесі користування ліміт було збільшено до 150000 грн, тип кредитної карти – «Універсальна»; строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 42 % річних, в процесі користування рахунку відбулася зміна відсоткової ставки до 36 %, кількість та розмір платежів, періодичність сплати, розмір мінімального обов`язкового платежу. Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноручно на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Також 08 листопада 2021 року на підтвердження ознайомлення з умовами кредитування відповідач підписав паспорт кредиту.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент – кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 11/24, тип - «Універсальна», а пізніше отримано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 05/25, тип - MasterCard Platinum.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 17 вересня 2025 року його заборгованість перед банком становила 179027,67 грн, із яких: 147780,57 грн – тіло кредиту, 31247,10 грн – заборгованість за простроченими процентами.

Посилаючись на вказані обставини АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2021 року в розмірі 179027,67 грн, з яких: 147780,57 грн – заборгованість за тілом кредиту, 31247,10 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2021 року у розмірі 132080,23 грн, а також судовий збір у сумі 1787,16 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову частині стягнення заборгованості за кредитом та процентів, суд першої інстанції вважав, що банком не доведено погодження між сторонами зменшення розміру відсотків до 36 % за користування кредитним коштами, відповідно до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 травня 2022 року, тому визначив до стягнення різницю між сумою фактично використаних відповідачем кредитних коштів – 282724,59 грн, та сумою сплачених ним коштів на погашення заборгованості по кредиту, що становить 132080,23 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15700,34 грн та прострочених процентів у розмірі 31247,10 грн, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат. Зазначає, що відповідачем доведено факт погодження між сторонами розміру відсотків, які в процесі користування змінилися до 36 % відповідно до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 травня 2022 року. Судом першої інстанції взагалі не надана оцінка цій обставині. Вказує, що Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписав власноручно на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» від 13 грудня 2019 року №151. У подальшому, на підставі підписаної сторонами Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20 травня 2022 року, відбулася зміна відсоткової ставки, яка зменшилася із 42 % до 36 %. Підписання такої заяви відбулося шляхом надсилання на фінансовий номер відповідача ОТП-пароля, який був використаний як простий електронний підпис.

Вважає, що відповідач діє недобросовісно щодо банку, оскільки за даними виписки по кредитній угоді, він користувався кредитним коштами, сплачував заборгованість, тобто своєю попередньою поведінкою визнавав договірні зобов`язання, а на сьогоднішній час вважає, що з ним не були частково погоджені правила надання послуг у ПриватБанку. Тому суд повинен був застосувати принцип добросовісності, за яким ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, визнає обґрунтованість стягнення заборгованості по кредиту у розмірі саме 132080,23 грн. Вказує, що за відсутності доказів про надання відповідачем письмової згоди, яка містить зразок його власноручного підпису, підписаний документ в електронному вигляді не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості ідентифікувати його саме як підпис відповідача.

Доводить, що додана банком до позову Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» від 20 травня 2022 року, не має відношення до кредитного договору від 08 листопада 2021 року саме за яким позивач просить стягнути заборгованість, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. Відсутні докази того, що Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» від 08 листопада 2021 року та від 20 травня 2022 року стосуються одного можливо укладеного кредитного договору.

У Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 травня 2022 року наявна відмітка, що підпис клієнта сформовано у вигляді слів «підписано ОТП 20.05.2022 13:04», що не містить унікальних ідентифікуючих ознак підписання документа електронним підписом, позивачем не надано доказів авторизації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі банку, надсилання та отримання одноразового цифрового паролю.

Крім того, обидві Заяви про приєднання не підписані другою стороною – уповноваженим представником банку (відсутні дані про накладення електронного підпису, наявна лише печатка банківської установи), що свідчить про відсутність волевиявлення, а отже в силу статей 639, 1055 ЦПК України, кредитний договір на вказаних умовах не укладений.

Зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Доводить відсутність погодження між сторонами процентної ставки по кредиту та безпідставність нарахування та списання коштів на погашення процентів. Не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредиту, за яким тіло кредиту формувалося шляхом додавання до нього відсотків, які погашалися за рахунок кредиту і в кожному наступному місяці проценти знову нараховувалися на утворене у такий спосіб тіло кредиту, до якого увійшли попередні відсоткові нарахування. Такий порядок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами між сторонами в письмовій формі не погоджувався, односторонні та безпідставні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за користування кредитними коштами.

Сторони, їхні представники до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача адвоката Панькова О.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, без зазначення причин такої необхідності. Тому, за відсутності будь-яких доказів поважності неявки представника в судове засідання, колегія суддів вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписав на планшеті Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», погодившись на наступні умови кредитування: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія; мета кредиту – споживчі цілі; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 42 % річних для кредитної карти «Універсальна», 40,8 % річних для кредитної карти «Універсальна Gold» (а.с. 28).

20 травня 2022 року ОСОБА_1 за допомогою ОТП-пароля підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», погодившись на наступні умови кредитування: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія; мета кредиту – споживчі цілі; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 36 % річних (а.с. 34).

На підставі вказаних кредитних договорів ОСОБА_1 08 листопада 2021 року отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 11/24, тип - «Універсальна»; 20 травня 2022 року - кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 05/25, тип – MasterCard Platinum (а.с. 27).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 , оформленої на ОСОБА_1 за договором, старт карткового рахунку відбувся 08 листопада 2021 року, протягом строку кредитування сума кредитного ліміту змінювалася, остаточно збільшено станом на 12 червня 2024 року до 150000 грн (а.с. 26).

Із виписки за договором за період із 08 листопада 2021 року по 18 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 користувався встановленим кредитним лімітом: оплачував рахунки, покупки, робив перекази, знімав готівку, здійснювалося автоматичне списання коштів за користування кредитним лімітом. Усього станом на 18 вересня 2025 року витрачено 2634235,64 грн, при цьому надходжень 2455207,97 грн, на кінець періоду його баланс становить - 179027,67 грн (а.с. 14).

Останнє погашення за кредитним договором здійснено 26 червня 2025 року в розмірі 80,58 грн (а.с. 14).

Згідно із наданим банком розрахунком, станом на 17 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 листопада 2021 року, становить 179027,67 грн, з яких: 147780,57 грн кредит, 31247,10 грн проценти за користування кредитними коштами (а.с. 12-13).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України).

На підставі встановлених обставин, колегія судів дійшла висновку, що підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08 листопада 2021 року та заяви від 20 травня 2022 року відбулося в рамках однієї кредитної угоди, а видані на підставі вказаних заяв кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 та кредитна картка «MasterCard Platinum» № 5218572227771313 пов`язані з одним банківським рахунком відповідача, та видавалися як інструмент для управління (користування) рахунком, зокрема, встановленим кредитним лімітом, що і підтверджується випискою за договором.

Надані банком Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписані відповідачем у визначеному законом порядку, містять ознаки узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, порядку погашення заборгованості. Також вказані Заяви містять ознаки договору приєднання, який передбачає приєднання до запропонованих умов, встановлених однією стороною - банком, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, на що посилається у позові АТ КБ «Приватбанк». Ці обставини дають підстави для визнання їх складовою договору банківських послуг.

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див.: постанову Верховного Суду від 03 липня 2025 у справі №219/10735/2013; пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідачем не заперечується факт наявності кредитних правовідносин з позивачем та отримання ним у розпорядження від АТ КБ «Приватбанк» кредитних коштів. Водночас, вказуючи на відсутність між сторонами узгоджених умов кредитування, відповідач жодним чином не спростував твердження позивача, зокрема не клопотав у суді першої інстанції про необхідність дослідження оригіналів кредитного договору, не просив призначити відповідну судову експертизу на предмет наявності чи відсутності електронного підпису на спірних заявах, на предмет відповідності дій банку із нарахування процентів за користування кредитом умовам кредитного договору тощо. Всупереч наведеним у запереченнях твердженням про відсутність належних доказів підписання ним Заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач отримував відповідні банківські кредитні карти та активно користувався ними, розпоряджаючись кредитними коштами.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності є переконливими та достатніми для висновку про наявність між сторонами зобов`язання за кредитним договором та стягнення заборгованості за цим договором. Відповідач таких доказів не спростував і не надав доказів на підтвердження відсутності між сторонами кредитних правовідносин, зокрема щодо спати процентів за користування кредитними коштами, їх розміру та порядку сплати.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 17 вересня 2025 року, у розмірі 179027,67 грн, з яких: 15700,34 грн тіло кредиту, 31247,10 грн проценти за користування кредитними коштами.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, у зв`язку зі зміною судового рішення та з урахуванням задоволення позову й апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (3028 х 0,8) - за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн (3028 х 0,8 х 150%) - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2025 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2021 року у розмірі 179027,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2422,4 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 3633,6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 04 березня 2026 року.

Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов

Судді О.І. Собина

А.П. Сидоренко