Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №592/6830/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Суми

Справа №592/6830/24

Номер провадження 22-ц/816/1633/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

учасників справи:

представника позивачки Ковальова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу СОЛОМ`ЯНСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ КИЄВІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в місті Суми,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , СОЛОМ`ЯНСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ КИЄВІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, та до КИЇВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБІВ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ПЄШАЯ Тетяна Миколаївна, Служба у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області

про визнання шлюбу недійсним, анулювання актового запису про народження, установлення факту родинних відносин,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2024 року представник позивачки ОСОБА_4 подав позов в імені ОСОБА_5 , яка діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із указаним позовом, в якому просила:

1)визнати недійсним з моменту укладення шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зареєстрований 09.01.1986 року, актовий запис № 86, складений Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

2)анулювати актовий запис про народження ОСОБА_10 № 1174, складений Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18.06.1988 року;

3)установити факт родинних відносин між ОСОБА_11 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме що ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_10 .

Свої вимоги мотивує тим, що позивачка з 05.06.2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 . Вони є батьками неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свідоцтві про народження ОСОБА_10 та в актовому записі про народження №1174 його батьками записані ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте фактичних шлюбних відносин не підтримували, були рідним братом і сестрою, а біологічним батьком ОСОБА_10 є ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_12 проживала однією сім`єю та підтримувала фактичні шлюбні відносини з 1979 року. У подальшому ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_14 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_10 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 – помер його біологічний батько - ОСОБА_11 .

Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також на будівельні матеріали вкладені для будівництва розташованого на ній житлового будинку та господарських будівель, які на час смерті спадкодавця не були уведені в експлуатацію.

Оскільки на час народження ОСОБА_10 його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який записаний батьком ОСОБА_10 в актовому записі про народження, тому існують підстави для визнання укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шлюбу недійсним та анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 .

Вважає, що за умови доведення фіктивності укладеного між Домаскіним та ОСОБА_9 шлюбу та відсутності між ними фактичних шлюбних відносин, актовий запис про народження ОСОБА_10 , батьком якого записаний ОСОБА_8 має бути анульований на підставі судового рішення, оскільки суперечить статтям 52,54 КпШС.

Крім того, від підтвердження факту батьківства ОСОБА_11 відносно ОСОБА_10 , залежить черговість спадкування неповнолітніми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_11 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зареєстрований 09.01.1986, актовий запис № 86, складений Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) .

Анульовано актовий запис про народження ОСОБА_10 № 1174, складений Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18.06.1988.

Установлено факт родинних відносин між ОСОБА_11 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: те, що ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_10 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вважав доведеною обставину того, що біологічним батьком ОСОБА_10 був ОСОБА_11 , який підтримував фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_9 з 1979 року. Оскільки відповідач ухилився від участі в експертизі, це свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про оспорювання батьківства, тому відповідно до положень статті 109 ЦПК України наявні підстави для визнання доведеним факту відсутності біологічної спорідненості за чоловічою лінією між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та задоволення вимоги про анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 № 1174, складеного 18.06.1988 року народження, та встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_11 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, що ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_10 .

Крім того, зважаючи на те, що на час народження ОСОБА_10 його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який відповідно до вимог статей 52, 54 чинного на той час КпШС України був записаний його батьком в актовому записі про народження та у виданому на його підставі свідоцтві, існують підстави для визнання укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шлюбу недійсним та анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

21 січня 2026 року Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через електронний кабінет у ЄСІТС подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, задовольняючи вимоги в частині анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 порушив загальний порядок реєстрації народження дитини, оскільки норми матеріального права передбачають в обов`язковому порядку проведення державної реєстрації народження шляхом складання актового запису, який є підтвердженням народження людини. Постановляючи рішення про анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 суд першої інстанції у порушення нормативних актів України спростовує в цілому народження та існування цієї людини.

З питанням установлення факту батьківства ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який оскаржуваним рішенням суду визнаний батьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 , звернулася колишня дружина ОСОБА_10 в інтересах дітей, проте вона не наділена таким правом навіть в інтересах неповнолітніх дітей відповідно до вимог статті 56 Кодексу законів про шлюб та сім`ю, статті 128 – 130, 136 Сімейного кодексу України.

Крім того, з огляду на установлені судом обставини справи, у 2007 році на весіллі ОСОБА_10 ще за його життя та за життя ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , вони та відповідач ОСОБА_8 були обізнані про факт ймовірного батьківства ОСОБА_11 відносно ОСОБА_10 , які за життя правом на звернення до суду з питанням встановлення батьківства не скористались. Право на звернення колишньої дружини ОСОБА_10 з питанням встановлення факту батьківства не визначено жодним нормативно-правовим актом та в цілому порушує норми матеріального права щодо встановлення батьківства на підставі рішення суду.

Задовольняючи вимоги щодо анулювання актового запису про народження, місцевий суд посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 149/2562/18, яка не є релевантною до обставин цієї справи, відповідно до якої у разі доведеності відсутності кровного споріднення суд постановляє рішення про виключення відомостей про батька з актового запису про народження, а не анулює його.

З вимогою про визнання шлюбу недійсним відповідно до статті 42 СК може звертатися відповідач ОСОБА_8 , а не дружина померлого ОСОБА_10 .

Крім того, від суду був прихований той факт, що після розірвання шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 , який в подальшому було розірвано, та після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повторно зареєстрували шлюб. Тобто особи, які укладають перший шлюб, що анулюється судом, повторно реєструють шлюб та розривають його після 12 років спільного проживання, що спростовує факт фіктивності укладеного першого шлюбу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

17 лютого 2026 року представник ОСОБА_5 – адвокат Ковальов А.І. за допомогою засобів поштового зв`язку подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що зібраними у справі доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були рідним братом та сестрою, фактичних шлюбних відносин не мали, мешкали окремо, спілкувалися як брат і сестра та, відповідно, спільних дітей не мали. ОСОБА_5 , діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей, мала законне право на звернення до суду з метою захисту їх невизнаних прав, що прямо передбачено як нормами матеріального права (стаття 47 КпШС), так і нормами процесуального права (статті 4, 59 ЦПК України). Актовий запис цивільного стану може бути анульований, зокрема на підставі рішення суду. На окрему увагу заслуговує той факт, що судом першої інстанції за клопотанням позивачки була призначена судова молекулярно-генетична експертизи, від участі у якій відповідач ухилився, що додатково підтверджує факт фіктивності його шлюбу з ОСОБА_9 та спростовує його батьківство відносно ОСОБА_10 . Крім того, заявник апеляційної скарги посилаючись на пропуск позивачкою строку позовної давності не врахував вимоги частин 2, 3 статті 267 ЦК України. Заява про застосування наслідків спливу позовної давності до ухвалення рішення у справі, ні апелянтом, ні іншими учасниками справи не подавалася, що свідчить про безпідставність зазначених доводів відповідача.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали

Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції

09 січня 1986 року ОСОБА_8 та ОСОБА_15 зареєстрували шлюб, який було розірвано 20.06.1996 року (а.с. 22, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_10 у свідоцтві про народження та актовому записі про народження № 1174, складеному 18.06.1988 року Залізничним відділом ЗАГСу міста Києва, його батьками зазначені відповідач ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (а.с. 25, 26, т. 1).

20 липня 1996 року ОСОБА_11 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб, який було розірвано 28.09.1999 року (а.с. 111, т. 1).

05 червня 2007 року ОСОБА_10 та ОСОБА_17 зареєстрували шлюб (а.с. 27, т.1), який було розірвано 15.10.2013 року.

Позивачка та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28, 29, т. 1).

Мати ОСОБА_10 - ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 32, т. 1), ОСОБА_10 помер - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 30, т. 1), а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11 (а.с. 31, т. 1).

18 січня 2022 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшою Т.М. після смерті ОСОБА_11 заведена спадкова справа №3/2022 (а.с. 36, 90, т. 1). Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 звернулись ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (а.с.115, том 1), син позивачки ОСОБА_6 , а також позивачка ОСОБА_5 як законний представник малолітнього ОСОБА_7 , 2019 року народження (а.с.125, 126, том 1).

За життя ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2009 року належала земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с. 33, 93-94, т. 1).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Позиція апеляційного суду щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин

У справі, яка переглядається, звернення позивачки ОСОБА_5 до суду із вимогою про установлення факту родинних відносин між ОСОБА_11 як біологічним батьком та ОСОБА_10 як його сином, переслідує мету – набуття її неповнолітніми дітьми ОСОБА_21 та ОСОБА_22 права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_11 , як його онуками у порядку спадкування за законом за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України.

Як установлено апеляційним судом ОСОБА_5 вже зверталась із заявою про установлення факту родинних відносин між ОСОБА_11 та батьком її дітей ОСОБА_10 . Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у справі №359/6317/22 за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_23 рішення Бориспільського районного суду Київської області від 30.06.2023 року скасовано, а заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду у зв`язку із існуванням спору право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження (а.с.190-195, том 1).

Суд першої інстанцій у справі, яка переглядається, розглянув справу за позовом ОСОБА_5 у порядку позовного провадження, дослідив надані останньою докази та ураховуючи, що відповідач ОСОБА_8 ухилився від участі в експертизі, установив факт родинних відносин, про який просила позивачка, зокрема, те, що ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_10 .

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення всупереч приписам частин першої-третьої статті 263 ЦПК України не відповідає завданню цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням процесуального права, тому не може вважатись законним, зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, у тому числі факту родинних відносин між фізичними особами.

Установлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту.

Відповідно до Витягу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження внесено відомості про актовий запис про народження ОСОБА_10 № 1174, його батьком указаний відповідач у цій справі - ОСОБА_8 . Відомості про відповідача як батька внесено на підставі статті 133 Сімейного кодексу України (запис подружжя батьками дитини) (а.с.26, том 1), який, як установлено апеляційним судом перебував з матір`ю ОСОБА_10 – ОСОБА_12 у зареєстрованому шлюбі.

Отже, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження батьком ОСОБА_10 є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_11 .

Установлені обставини справи та зміст позовної заяви свідчать про те, що ОСОБА_5 як законний представник її неповнолітніх дітей по суті оспорює батьківство відповідача ОСОБА_8 , який записаний батьком в актовому записі про народження ОСОБА_10 , заперечуючи їх кровне споріднення.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 473/1343/18).

У постанові 30 листопада 2023 року у справі №161/10712/21 Верховний Суд дійшов такого правового висновку: «якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 01 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС».

Оскільки актовий запис № 1174 про народження ОСОБА_10 складений 18 червня 1988 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків (стаття 52 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис (частина перша статті 56 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законодавство про шлюб та сім`ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік та допускало оспорювання запису в якості батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини, стаття 56 КпШС встановлювала нетривалий річний строк для оспорювання вказаного запису, обчислюваний з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про проведений запис та не пов`язувала право на оспорювання батьківства з досягненням дитиною повноліття.

Отже, відповідно до КпШС право оспорити батьківство наділені лише особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини.

Ні ОСОБА_11 за життя, ні ОСОБА_12 за життя з позовом про оспорення запису ОСОБА_8 в якості батька ОСОБА_10 до суду не звертались.

Відповідач ОСОБА_8 у справі №359/6317/22, яка переглядалась Київським апеляційним судом за його апеляційною скаргою, посилався на те, що саме він є біологічним батьком ОСОБА_10 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21.

Вимога позивачки про установлення факту родинних відносин між ОСОБА_11 як біологічним батьком та ОСОБА_10 як його сином не може бути задоволена судом зважаючи на те, що цей факт суперечить даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, в якому батьком ОСОБА_10 зазначена інша особа – відповідач у цій справі ОСОБА_8 .

Відомості про ОСОБА_8 як батька ОСОБА_10 не виключені з актового запису про народження № 1174 від 18.06.1988 року в порядку визначеному Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, які затверджено наказом Міністерства України від 12.01.2011 № 96/5 на підставі відповідного рішення суду.

За таких обставин, тобто за наявності в актовому записі № 1174 від 18.06.1988 року відомостей про відповідача ОСОБА_8 як про батька ОСОБА_10 , можна ставити лише питання про оспорення батьківства ОСОБА_8 шляхом подання позову про виключення запису про нього як батька ОСОБА_10 з актового запису про народження.

Проте, позивачка та її діти не належать до кола осіб, які наділені відповідно до статті 56 КпШС правом оспорити запис про батька ОСОБА_10 , на що обґрунтовано посилається заявник апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, з нормами матеріального права, які їх регулюють, що призвело до ухвалення незаконного рішення про задоволення вимог ОСОБА_5 про установлення факту родинних відносин між ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 як біологічним батьком та ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 як його сином.

Позиція апеляційного суду щодо вимог про визнання недійсним з моменту укладення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 .

Звернення до суду із указаними вимогами позивачка обґрунтовує тим, що за умови доведення фіктивності укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шлюбу та відсутності між ними близьких відносин, актовий запис про народження ОСОБА_10 має бути анульований на підставі судового рішення, оскільки є таким, що суперечить статтям 52, 54 КпШС. На думку представника позивачки ОСОБА_4 , з метою захисту невизнаних прав неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 має право звернутись до суду з вимогою про визнання недійсним указаного шлюбу відповідно до статті 47 КпШС.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 09.01.1986 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС.

Стаття 47 КпШС, на яку посилається сторона позивача, передбачає, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Позивачка у цій справі не довела порушення прав чи законного інтересу її дітей внаслідок укладення 09.01.1986 року шлюбу між відповідачем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Метою звернення позивачки до суду є захист прав її дітей на спадкування майна належного ОСОБА_11 . Позовна заява та відзив на апеляційну скаргу не містять доводів про те які права дітей позивачки порушує оспорюваний нею шлюб та яким чином він перешкоджає реалізації її дітьми права на спадкування за правом представлення.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті ж права і обов`язки, що і діти, народжені в дійсному шлюбі (стаття 50 КпШС).

З наведеного слідує, що визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не впливали б на права батька дітей позивачки ОСОБА_10 народженого у цьому шлюбі. Більше того, визнання цього шлюбу недійсним не є підставою для анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 .

Апеляційний суд резюмує, що оскільки права дітей позивачки на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_11 , у порядку спадкування за законом за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України не залежать від дійсності шлюбу укладеного 09.01.1986 року між відповідачем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не порушуються цим шлюбом, позивачка ОСОБА_5 не має права заявляти вимогу про визнання указаного шлюбу недійсним, що само по собі є достатньою підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.

Оскільки апеляційний суд не установив обставин, які свідчать про порушення права та законного інтересу дітей позивачки, суд не вдається до оцінки шлюбу, укладеного 09.01.1986 року між відповідачем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на предмет його недійсності.

Водночас апеляційний суд, зважаючи на доводи апеляційної скарги про недоведеність вимог про визнання шлюбу недійсним, вважає необхідним зазначити, що в оскаржуваному рішенні, місцевий суд у порушення приписів пункту 1 частини четвертої статті 265 ЦПК України не навів посилання на докази, на підставі яких він дійшов висновку про наявність фактичних підстав для визнання оспорюваного шлюбу недійсним. Зокрема, суд першої інстанції не зазначив доказів тих обставин, які вказав в оскаржуваному рішенні, про те, що у відповідача ОСОБА_8 не було наміру на створення сім`ї, про відсутність факту спільного проживання, ведення спільного господарства тощо. Місцевий суд у контексті цих обставин також послався на те, що відповідач не спростував доводів позивачки, викладених у позовній заяві.

Проте, така позиція місцевого суду суперечить принципу змагальності цивільного судочинства, який закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, та свідчить про застосування судом концепції негативного доказу, суть якої побудована на позиції про те, що «факт є доведений, поки його не спростовано». Проте Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, не спростування ОСОБА_8 доводів позовної заяви, не звільняє позивачку ОСОБА_5 процесуального обов`язку довести наведені нею фактичні підстави заявленої вимоги про визнання шлюбу недійсним, тобто наявність родинних відносин між подружжям тощо, який вона не виконала, на що обґрунтовано посилається заявник апеляційної скарги.

Також апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що задовольняючи вимоги ОСОБА_5 в частині анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 , суд першої інстанції порушив норми, які регулюють порядок державної реєстрації народження дитини, яка є обов`язковою шляхом складання актового запису, оскільки є підтвердженням народження людини.

Постановляючи рішення про анулювання актового запису про народження ОСОБА_10 , суд першої інстанції послався на те, що існують підстави для анулювання такого запису, зважаючи на те, що на час народження ОСОБА_10 його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який суд визнає недійсним, а також на те, що відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Правил, затверджених наказом № 96/5 від 12.01.2011 актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі рішення суду.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на такі мотиви.

Пунктами 2.13.1, 2.16.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (зі змінами відповідно до наказу 27.05.2025 року) рішення суду про визнання батьківства (материнства), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, про визнання шлюбу недійсним є підставою для зміни в актовому записі цивільного стану, а не для його анулювання взагалі.

Пункти 4.1 та 4.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, на який послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на момент ухвалення оскаржуваного рішення були викладені в іншій редакції, Наказом Міністерства юстиції України від 27.05.2025 року 1460/5, який набрав чинності 02.07.2025 року.

Зокрема, указаними пунктами 4.1 та 4.4 Правил у редакції на час ухвалення судового рішення передбачено не анулювання актового запису, а припинення дії (визнання недійсним, скасування) актового запису цивільного стану. Розділ 4 цих Правил передбачає лише випадки припинення дії (визнання недійсним, скасування) актового запису про шлюб на підставі відповідного рішення суду.

Припинення дії (визнання недійсним, скасування) актового запису про народження з тих підстав, на які посилається позивачка ОСОБА_5 та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 не передбачено.

Ухваливши рішення про анулювання актового запису про народження, суд по суті створив ситуацію, коли держава не визнає народження ОСОБА_10 , що породжує правову невизначеність.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаної вимоги також слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 .

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, тому витрати зі сплати судового збору, понесені останньою у суді першої інстанції апеляційний суд залишає за нею.

Крім того, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги необхідно стяґнути з позивачки на користь Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4360 грн 32 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу СОЛОМ`ЯНСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ КИЄВІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь СОЛОМ`ЯНСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ КИЄВІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4360 гривень 32 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04 березня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов