Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №523/53/23 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №523/53/23

Суддя: Сегеда С. М.

Номер провадження: 22-ц/813/431/26

Справа № 523/53/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Бобуйка А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ставніченко Максим Віталійович, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бузовського В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна,

встановив:

30.12.2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та просив суд:

визнати кв. АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 181,1 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ,

об`єктами права спільної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вищевказаних об`єктів нерухомого майна та стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати у справі у розмірі 78006,00 грн. (т.1, а.с.1-14).

Також ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 вартості рухомого майна, що було придбано подружжям за період шлюбу у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що, починаючи з 2007 року, сторони перебували у близьких стосунках, а з 2008 року проживали разом як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. Шлюб між сторонами було зареєстровано 18.09.2012 року.

За період спільного проживання у період 2008 – 2012 років, сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу було оформлено на відповідача ОСОБА_3 .

Також позивач ОСОБА_2 зазначив, що сторонами у справі було придбано земельну ділянку, площею 0,15 га та житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 181,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Купівля-продажу земельної ділянки та житлового будинку були оформлені договором дарування від 12.02.2015 року на ім`я відповідача ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що придбане подружжям за час перебування у шлюбі майно підлягає поділу між подружжям, позивач просив його позовні вимоги задовольнити

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 28.07.2025 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 вартості рухомого майна, що було набуто за період шлюбу у розмірі 100 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 211,20 грн. (т.4, а.с.41-46).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Ставніченко М.В. просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.50-60).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бобуйка А.Д., просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.4, а.с.81-84).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, мати позивача – ОСОБА_4 17.07.2012 року придбала земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_5 , з якою розраховувався саме апелянт ОСОБА_2 (т.1, а.с.143, 144), після чого сторони розпочали на цій земельній ділянці будувати житловий будинок.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів зазначає, що у момент реєстрації права власності за матір`ю позивача і апелянта ОСОБА_2 на житловий будинок у 2012 році, споруда була незавершеною, а її стан був непридатним для проживання, про що буде вказано нижче.

Як було вказано вище, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_6 лише з 2012 по 2022 рік перебували в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі 496/1511/22 від 23.08.2022 року про розірвання шлюбу (т.1, а.с.52, 53).

Разом з тим, у період з 2008 року по 2012 рік сторони проживали сумісно, однією сім`єю, вели спільне господарство, за сумісні кошти 21.10.2008 року придбали квартиру АДРЕСА_3 , однак яка була оформлена на ім`я відповідача ОСОБА_6 (т.2, а.с.82).

Оскільки доводи позивача ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_6 жодним чином на спростовані, та яка в цій частині не надала жодних обґрунтованих заперечень, як в суді першої (т.2, а.с.209, т.3, а.с.227), так і в суді апеляційної інстанції, тому зазначену квартиру слід визнати спільною сумісною власністю сторін.

Що стосується відзиву ОСОБА_6 на позовні вимоги ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції не може взяти їх до уваги, оскільки вони взагалі на підписані (т.2, а.с. 64-68).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 року мати апелянта - ОСОБА_4 здійснила дарування земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121080300:03:01:0354 та житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею: 181,1 кв. м., житлова площа: 57,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на спірній земельній ділянці на ім`я відповідача ОСОБА_3 на підставі договорів дарування, серія та номер: 114 та 115, виданих приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області (т.1, а.с.60-61, 62-63).

Тобто, станом на 12.02.2015 року (момент вчинення договору дарування спірного майна від матері позивача до відповідача) процес приведення до житлового стану та капітальний ремонт у новозбудованому будинку був незавершений.

В подальшому, будівництво та приведення до житлового стану будинку, а також невід`ємне поліпшення стану земельної ділянки здійснювалось за кошти, що надходили в якості оплати за контрактами позивача, який працював моряком на кораблях закордонного плавання. Прибуток за його контрактами надходив на валютний рахунок АТ КБ «Приватбанк», що відкритий відповідно до договору № SАМDNWFC00016836171 від 29.04.2015 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 .

Так, за період з 01.01.2015 по 30.04.2022 року на рахунки позивача отримано надходжень на суму: 490 039,87 доларів США.

Крім того, за вказаний період близько 450 000 доларів США було знято саме відповідачем ОСОБА_3 та у більшості випадків, зняття коштів відбувалось через касу відділення банку, що підтверджується копією банківської виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ) і додатковим рахункам договору SАМDNWFC00016836171від 29.04.2015 за період з 01.01.2015 по 30.04.2022 років та копією відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-230714/38107 від 18.07.2023 року (т.1, а.с 69-122, т.4, а.с.17).

Зазначені обставини свідчать про те, що саме позивач ОСОБА_2 отримував дохід за період, коли здійснювався ремонт та приведення до житлового стану будинку, а відповідач здебільшого знімала дані кошти та розпоряджалася ними, у тому числі і для оплати договорів підряду, закупівлі будівельних матеріалів та елементів оздоблення тощо.

У зв`язку з цим, та враховуючи, що відповідач за вказаний період часу не працювала та не отримувала будь-якого доходу, займалась домашнім господарством та вихованням спільної доньки сторін – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів доходить висновку про те, що грошові затрати, які були вкладені у спірне майно, є спільними, як то передбачено ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України.

Відсутність доходів Відповідачки за 2015-2022 роки підтверджується копією відповіді Головного управління ДПС в Одеській області №8146/5/15-32-64-06 від 05.04.2024 року та показаннями самої відповідачки, що зафіксовані у протоколі судового засідання від № 1597909 від 06.06.2023 року та в ухвалі суду 06 червня 2023 р. (т.2, а.с. 146, 155, т.4, а.с.18-23).

Тобто грошові кошти, які зароблялись апелянтом, були єдиним джерелом доходів сім`ї та є спільними сумісними коштами сторін, а тому слід дійти висновку про те, що поліпшення стану житлового будинку, виконані у період з 12.02.2015 року по 22.09.2022 року, могли здійснюватися та здійснювалось лише за такі кошти.

З цих підстав, колегія суддів доходить висновку про те, що грошові кошти, які були вкладені в ремонт житлового будинку в 2015-2022 році, за рахунок чого відбулись поліпшення житлового будинку та його істотне збільшення у своїй вартості, є спільними, оскільки були набуті позивачем в період перебування в шлюбі з відповідачем, а спірний житловий будинок має істотне збільшення своєї якості і вартості саме в цей період.

Доказами цього є не тільки фото та відео, які маються в матеріалах справи і про які зазначав представник позивача (т.2, а.с.3-58), а і висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 201 від 19.03.2024 року, яка була проведена за клопотанням позивача ОСОБА_2 , на підставі ухвали суду (т.3, а.с. 160-184).

Так, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 201 від 19.03.2024 року вбачається факт істотного поліпшення будинку саме за 12.02.2015 по 22.09.2022 років, де чітко визначено вартість таких поліпшень за даний період, а саме початкову вартість житлового будинку (станом на 12.02.2015 року - момент дарування) у розмірі 2 444 307 грн., та вартість спірного майна проведення суттєвих поліпшень, що здійснювались подружжям спільно - 4 334 266 грн.

Тобто вартість істотних поліпшень, здійснених за період шлюбу сторін, склала - 1 889 959 грн., що свідчить про те, що відсоткове вираження поліпшень спірного майна у вартості становить - 78 % від початкової вартості, та 44% від кінцевої загальної вартості.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна, спільною сумісною власністю сторін на вищевказаний житловий будинок і розташовану під ним земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 5121080300:03:01:0354, можливо визнати тільки на 44/100 їх часток.

У зв`язку з цим, слід визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна і розташованої під ним земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5121080300:03:01:0354, з припиненням права власності відповідача ОСОБА_3 на 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна, і 22/100 часток розташованої під ним земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5121080300:03:01:0354,

Колегія суддів також зазначає, що 17.09.2024 року стороною позивача було подано заяву про зміну предмету позову, в якій було, зокрема, визначено частки житлового будинку та земельної ділянки в розмірі 22/100, які необхідно визнати за позивачем, інші позовні вимоги були залишені незмінними (т.3, а.с. 212-217).

Тобто, позивач фактично погодився з тим, що за ним необхідно визнати право власності на 1\2 частку спірної квартири і по 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна і розташованої під ним земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5121080300:03:01:0354, а також на виплату йому компенсації вартості рухомого майна в сумі 100 000 грн.

Однак, дану заяву не було розглянуто судом та відповідно щодо неї не було постановлено ухвалу про її прийняття, або про відмову в прийнятті, не дивлячись на те, що в оскаржуваному судовому рішенні мова йде саме про заяву позивача про зміну позовних вимог, що є незаконним.

З цих підстав, колегія суддів не враховує заяву позивача про зміну позовних вимог, а вважає за необхідне частково задовольнити саме первісні вимоги позивача ОСОБА_2 .

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 100 000 грн. в якості компенсації рухомого майна, то колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині, враховуючи також, що з цими позовними погодилась і відповідач ОСОБА_3 . Крім того, судове рішення в апеляційному порядку вона не оскаржувала.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду – скасувати і ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, задовольнити частково.

При вирішенні питання про розподілення між сторонами судових витрат, колегія суддів виходить із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2022 року становив 2 684,00.

З цих підстав, за позовні вимоги позивач ОСОБА_2 сплатив 496,20 грн. і 12 405,00 грн. (т.1, а.с.23, 205), в той час як мав сплатити 13 420 грн. (різниця склала 675,44 грн.).

За апеляційну скаргу сплачено 2 576,64 грн. (т.4, а.с.74), в той час як мав сплатити 16 104 грн. (13 420 х 150% = 20 130 x 0,8 = 16 104), (різниця склала 13 527,36 грн.) (16 104-2 576,64).

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача ОСОБА_2 сплачені ним грошові кошти в якості судового збору в сумі 15 477,84 грн. (496,20+12 405,00 +2 576,64).

Всього слід стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 15 477,84 грн. та на користь держави за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанціях у загальному розмірі 16 775,16 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374. п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ставніченко Максим Віталійович, задовольнити.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , та ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 :

квартиру АДРЕСА_3 ;

44/100 частки житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна;

44/100 частки земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121080300:03:01:0354.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна - 24703862.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 22/100 частки житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 134131251210.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 22/100 частки земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121080300:03:01:0354, реєстраційний номер - об`єкта нерухомого майна - 572387051210.

Припинити право власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна - 24703862.

Припинити право власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 назва - Котовка) вул. Шкільна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 134131251210, а також на 22/100 часток земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121080300:03:01:0354, реєстраційний номер - об`єкта нерухомого майна - 572387051210.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , компенсацію 1/2 вартості рухомого майна, що було нажито в період шлюбу у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судовий збір у загальному розмірі 15 477,84 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь держави судовий збір за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанціях у загальному розмірі 16 775,16 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 16 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через надмірне навантаження справ на одного суддю Одеського апеляційного суду, а також через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, повне судове рішення складено 02.03.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua