Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №521/5507/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4465/26

Справа № 521/5507/24

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №521/5507/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року у складі судді Михайлюка О.А., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 09 квітня 2024 року до суду з вищеназваним позовом, після уточнення 18 квітня 2024 року позовних вимог остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 як позичальника, ОСОБА_3 як поручителя на свою користь за Договором позики від 31 березня 2023 року відсотки за користування позикою за період з 30 липня 2023 року по 05 січня 2024 року в сумі, еквівалентній 3155,00 доларів США по курсу НБУ на день платежу; стягнути судові витрати з ОСОБА_2 (а.с.2).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі (а.с.21).

Відповідач ОСОБА_2 про справу повідомлений; відзив не подав (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_3 відзив не подав.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, в задоволенні позову відмовлено (а.с.39-41).

Висновок суду мотивовано тим, що договір позики укладено 31 березня 2023 року, у позику передано 40000,00 грн., позика підлягає поверненню до 31 березня 2026 року; строк виконання договору позики не минув; вимоги про дострокове розірвання договору позики та стягнення основної суми боргу не заявлено, тому права для стягнення відсотків не має.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.43-44).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. У період воєнного стану кредитор позбавлений права вимагати штрафи, пені, 3% річних, інфляційні втрати. Проте, договірні зобов`язання зберігаються щодо погашення тіла кредиту і нарахованих процентів. За умовами п.3.1.1 договору позикодавець має право достроково звернутися в суд і вимагати сплати відсотків, пені, позики у випадках, передбачених у п.п. «а», «б».

Відзиви на апеляційну скаргу не подані.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.1 ст.1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики; в обґрунтування вимог надав укладені у простій письмовій формі договір позики та договір поруки, розписку.

Згідно Договору позики, укладеного 31 березня 2023 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 40000 грн. еквівалент 1000 доларів США на термін 36 місяців на умовах строковості та платності.

Отже, отримана позичальником за договором позики від 31 березня 2023 року позика у вигляді грошових коштів підлягає поверненню 31 березня 2026 року, тобто в обумовлений сторонами договору позики строк.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України.

За Договором позики від 31 березня 2023 року предметом позики є грошові кошти, що відповідає положенням статті 1046 ЦК України. Договір позики є оплатним, відтак, встановлені договором позики проценти є платою за послугу позики, що відповідає положенням статті 1048 ЦК України.

У Договорі позики від 31 березня 2023 року не встановлено обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням).

Умовами Договору позики від 31 березня 2023 року передбачено право позикодавця через суд достроково вимагати сплати відсотків, пені, позики (п.3.1.1.Договору).

Станом на час звернення до суду з позовом строк виконання позичальником зобов`язання по поверненню позики не настав; позикодавець дострокового повернення позики не вимагає.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Визначені статтею 374 ЦПК України повноваження суду апеляційної інстанції не передбачають направлення справи до суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з жовтня 2024 року, призначена до ухвалою від 30 січня 2025 року до розгляду на 11 грудня 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконано порядок вручення судових повісток дотримано, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпорядилися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлені документом в електронному вигляді «Судова повістка…» та у додатку «Viber»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 11 грудня 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 02 березня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова