Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №505/75/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/323/26

Номер справи місцевого суду: 505/75/25

Головуючий у першій інстанції Павловська Г. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника — адвоката Бурлакова Максима Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Бурлакова Максима Олександровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 18 грудня 2024 року о 17 годині 00 хвилини на автодорозі Т-1612 в с. Малий Куяльник, Подільського району, Одеської області, керував автомобілем BMW5201, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія в встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Драгер» ( результат - 2,62%), чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Бурлаков М.О., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції свідомо та безпідставно акцентує увагу на багаторазовій неявці ОСОБА_1 , замовчуючи про численні зриви судових засідань, пов`язаних з організацією роботи суду.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки відеозапису з бодікамер поліцейських.

Судом не були допитані свідки, а саме: ОСОБА_2 , про якого ОСОБА_1 з першої хвилини назвав водієм транспортного засобу, сержанта поліції Шпака Володимира Олеговича, який складав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим позбавлено сторону захисту принципу змагальності.

Вказує, що жоден допустимий доказ у матеріалах справи не підтверджує, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , на відеозаписі з бодікамер поліцейських Колосович С.В. заявляє, що не керував автомобілем, пояснював, що перебував на задньому сидінні та називає особу, яка за його словами, керувала автомобілем.

20.10.2025 судом прийнято рішення про закриття провадження по справі за ст. 124 КУПАП у зв?язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, без встановлення вини, натомість суд «вину» використовує як підґрунтя для ст. 130 КУпАП, не може існувати «встановлений факт керування» у справі, де суд прямо визнав, що вина не встановлюється.

З долученого відеозапису не вбачається, що працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 право на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння у найближчому медичному закладі.

Вказує, що мундштук розпаковує та вставляє сам поліцейський, що суперечить Інструкції.

Особа перебувала у травматичному стані, огляд проводився в службовому авто без роз?яснення прав, суд не врахував психологічний тиск, зневажливі висловлювання, ігнорування скарг на стан здоров?я, суть правопорушення не пояснена.

Не зафіксовано ознак сп?яніння, не вручено направлення на медичний огляд.

Суд умисно не надав жодної оцінки тому, що особа була травмована, перебувала у стані шоку, її допитували без медичної допомоги.

Поліцейським порушено вимоги п. 4.5 Розділу ІІ Інструкції Наказу № 1026 щодо здійснення безперервної відеозйомки.

Відсутній відеозапис при опитуванні свідків та встановленні іншої інформації, яка має істотне значення для вирішення справи у відношенні ОСОБА_1 .

Суд поклав у основу рішення письмові пояснення ОСОБА_2 , при цьому свідок жодного разу не з`явився до суду, не був викликаний і не допитаний.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199661 за ст. 130 КУпАП, складеному 18.12.2024 о 18:23 год, як доказ зазначено схему місця ДТП, що є процесуально неможливим, оскільки схема місця ДТП є додатком до протоколу за ст. 124 КУпАП, який складено лише о 18:28 годині.

Ключовий момент, який суд «обійшов мовчки» та проігнорував встановлені у судовому засіданні обставини, а саме те, що свідок ОСОБА_3 , прямо підтвердив, що не встановлював факт керування особисто, а надав перевагу поясненням іншої особи, особа жінки, на слова якої посилається поліцейський, не встановлена і не допитана.

В судовому засіданні захисник Бурлаков М.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199661 від 18 грудня 2024 року, реєстрацією ЄО № 12303 від 18 грудня 2024 року, схемою місця ДТП від 18 грудня 2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3686317 від 18 грудня 2024 року, чеком приладу Драгер із результатом 2,62%, DVD-диском з відеозаписами, письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199661 від 18.12.2024, яким зафіксовано, що 18 грудня 2024 року о 17 годині 00 хвилини на автодорозі Т-1612 в с. Малий Куяльник, Подільського району, Одеської області, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW5201, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія за допомогою приладу Драгер, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с. 2);

- реєстрацією Єдиного обліку № 12303 від 18.12.2024, відповідно до якого 18.12.2024 о 17:04 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.12.2024 о 17:03 год за адресою: Подільський район, с. Малий Куяльник, траса на повороті на м. Ананьїв, травмований чоловік 40 років, травма грудної клітини, прибувши на місце події було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував т/з BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем Мазда, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. (а.с. 3);

- роздруківкою приладу Драгер, згідно з яким результат ОСОБА_1 – 2,62%о (а.с. 6а);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів,?в якому зазначено результати огляду (2,62 проміле), від підпису акту ОСОБА_1 відмовився (а.с. 7);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.12.2024 (а.с. 8),

- поясненнями ОСОБА_4 (а.с. 10);

- поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких останній пояснив, що 18.12.2024 о 17:00 год йшов автодорогою Т1612 та почав зупиняти автомобіль марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, за кермом автомобіля був його знайомий ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, під час руху ОСОБА_1 втратив керування та здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем Мазда, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП вони з`їхали в кювет, а автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 11);

- відеозаписом, з якого вбачається, що на питання поліцейського як ви так необережно, ОСОБА_1 відповів, що це не він, а братан Саня сів за кермо, щоб перевірити як швидко їде БМВ, а ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні (17:24:06-17:24:15 хв), поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, з чим він погодився, на запитання поліцейського, чи вживав сьогодні алкоголь, ОСОБА_1 відповів, що вживав пиво (17:39:06-17:39:14 хв), результат тесту за допомогою приладу Драгер склав 2,62%, повідомлено ОСОБА_1 , що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння та що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП (17:40:54 хв).

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції свідомо та безпідставно акцентує увагу на багаторазовій неявці ОСОБА_1 , замовчуючи про численні зриви судових засідань, пов`язаних з організацією роботи суду, є оціночними, належними та допустимими доказами не підтверджені й не спростовують встановлених судом обставин та правильності прийнятого рішення.

Відхиляючи доводи скарги, що судом не були допитані свідки, а саме: ОСОБА_2 , якого ОСОБА_1 з першої хвилини назвав водієм транспортного засобу, та сержанта поліції ОСОБА_3 , який складав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим позбавлено сторону захисту принципу змагальності, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції було допитано в судовому засіданні поліцейського СРПП Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , який пояснив, зокрема, що взимку в 2024 року, коли він знаходився в наряді, йому на службовий планшет надійшло повідомлення, що сталось ДТП на трасі в напрямку с. М. Куяльник Подільського району, Одеської області, прибувши на місце ДТП, біля автомобіля нікого не було, побачив, як троє осіб йшли від автомобіля в напрямку с. М. Куяльник, на відстані біля 50-100 м від автомобіля ВМW, темного кольору, який знаходився в кюветі. Підійшовши до них, почув розмову, як чоловік говорив, що шокований, оскільки трапилось ДТП, в подальшому дізнався, що це був ОСОБА_1 . Під час опитування, чоловік та жінка повідомили, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля ВМW, однак ці пояснення він не зміг зафіксувати на боді камеру, так як вона розрядилась, підзарядивши її продовжив відеофіксацію. Також зазначив, що ним транспортний засіб ВМW не зупинявся і він не бачив, що ОСОБА_1 був за кермом автомобіля. Пояснив, що ОСОБА_1 заперечував, що він керував автомобілем ВМW, однак надав перевагу поясненням свідка ОСОБА_2 , що автомобілем ВМW керував ОСОБА_1 . Також зазначив, що запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер», результат продувки показав 2,62%, після чого склав протокол, врахувавши при цьому також як доказ схему ДТП долучену до матеріалів справи.

Також як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції викликався свідок ОСОБА_2 , однак в судове засідання не з`явився.

Згідно довідки старости Вестерничанського старостинського округу Валентини Талмазан № 29-25/618 від 11 грудня 2025 року, ОСОБА_2 на території Куяльницької сільської ради не зареєстрований та не проживає. (а.с. 163)

Вказане свідчить про вжиття судом заходів щодо допиту вказаної особи у якості свідка, але про неможливість такого допиту з об`єктивних причин.

Щодо доводу скарги, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки відеозапису з бодікамер поліцейських, а також те, що поліцейським порушено вимоги п. 4. 5 Розділу ІІ Інструкції Наказу № 1026 щодо здійснення безперервної відеозйомки апеляційний суд вказує таке.

Відеозапис є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП, яка є актом вищої юридичної сили ніж зазначена Інструкція № 1026, та статтями 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі. Таким чином, наданий працівниками поліції відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом по справі та бере його до уваги.

До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється разом із протоколом про вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, ст. 251 КУпАП допускає використання у якості доказів у справі фактичні дані, що встановлюються засобами фото-і кінозйомки, відеозапису.

Вказаний відеозапис відображає час події, а також стан водія ОСОБА_1 , його поведінку, те, що він погодився пройти медичний огляд на місці на стан сп`яніння саме як водій транспортного засобу, зауважень чи будь- яких заперечень не висловлював з приводу його незгоди з результатом тесту, співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду.

Доводи скарги, що жоден допустимий доказ у матеріалах справи не підтверджує, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , є необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 3686317 від 18.12.2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 16).

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 18.12.2024 о 18.29.39 в с. Малий Куяльник, дорога Т1612, керував транспортним засобом без посвідчення водія, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.

Згідно з відомостей з ЄДРСР в судовому порядку таку постанову ОСОБА_1 як водій не оскаржував.

Отже, вказане є самостійним доказом керування ОСОБА_1 у зазначений день та у вказаному місці транспортним засобом, а саме 18.12.2024 в с. Малий Куяльник, дорога Т1612.

Щодо доводу скарги, що 20.10.2025 судом прийнято рішення про закриття провадження по справі за ст. 124 КУПАП у зв?язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП без встановлення вини, натомість суд «вину» використовує як підґрунтя для ст. 130 КУпАП, не може існувати «встановлений факт керування» у справі, де суд прямо визнав, що вина не встановлюється, апеляційний суд звертає увагу, що закриття провадження за ст. 124 КУпАП з підстав спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності не позбавляє суд права самостійно досліджувати та встановлювати фактичні обставини у межах іншого адміністративного провадження, зокрема, щодо факту керування транспортним засобом, який є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання захисника, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 право на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння у найближчому медичному закладі, є неспроможними, з огляду на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду, такий проводиться в закладах охорони здоров`я, проте як вбачається з досліджуваного відеозапису ОСОБА_1 не виражавав свою незгоду з отриманим результатом, а тому необхідність у проходженні огляду в медичному закладі була відсутня.

Безпідставним є посилання захисника, що мундштук розпаковує та вставляє сам поліцейський, оскільки як вбачається з відеозапису поліцейський надає ОСОБА_1 мундштук для огляду, який останній віддає поліцейському після огляду на його цілісність.

Скаржник посилається на те, що особа перебувала у травматичному стані, а суд не надав належної оцінки доводам щодо ігнорування її скарг на стан здоров`я, проте матеріали справи не містять жодних доказів самостійного звернення до закладу охорони здоров`я, отримання медичної допомоги чи фіксації відповідних тілесних ушкоджень, що унеможливлює визнання таких тверджень належним чином підтвердженими.

Доводи скарги, що суд не врахував психологічний тиск, зневажливі висловлювання є безпідставними, з огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник звертались до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції щодо нього (вчинення психологічного тиску) або оскаржували їх дії у встановленому законом порядку. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.

Щодо доводу, що не зафіксовано ознак сп?яніння, апеляційний суд вказує, що на питання поліцейського, чи вживав ОСОБА_1 алкоголь напередодні, останній відповів, що вживав пиво (17:39:06-17:39:14 хв).

Згідно з п. 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/753 (далі Інструкція № 1452/753), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до наведеного вище працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння, виходячи із суб`єктивного сприйняття таких ознак візуально, органолептично, тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможним.

Доводи щодо відсутності відеозапису при опитуванні свідків та встановленні іншої інформації, не впливають на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Посилання у скарзі на те, що суд поклав у основу рішення письмові пояснення ОСОБА_2 , при цьому свідок жодного разу не з`явився до суду, не був викликаний і не допитаний, не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо такі пояснення узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами й були оцінені судом у їх сукупності.

Щодо доводу, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199661 за ст. 130 КУпАП, складеному 18.12.2024 о 18:23 год, як доказ зазначено схему місця ДТП, що є процесуально неможливим, оскільки схема місця ДТП є додатком до протоколу за ст. 124 КУпАП, який складено лише о 18:28 годині, апеляційний суд вказує, що сама по собі різниця у часі складання відповідних протоколів не свідчить про недопустимість чи фальсифікацію доказів, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Довід апеляційної скарги про невідповідність у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199661 за ст. 130 КУпАП, складеному 18.12.2024 о 18:23 год, як доказу схеми місця ДТП, що є процесуально неможливим, оскільки схема місця ДТП з додатком до протоколу за ст. 124 КУпАП, який складено лише о 18:28 годині, не може беззаперечно свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Бурлакова Максима Олександровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова