Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №757/32697/23-ц — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 757/32697/23-ц

н/п 2/766/2183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.02.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Зуб І.Ю.,

за участю секретаря Федорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального провадження за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про розірвання договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в якому просить: розірвати договір купівлі-продажу судна №10.02.22 від 10.02.2022 року, укладений між мною громадянином України ОСОБА_1 те громадянином російської федерації ОСОБА_2 та за наслідком його розірвання повернути судно Продавцю.

Позов мотивований таким.

10 лютого 2022 року, між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу судна №10/02/22, відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує наступне судно: бортовий номер UА-6516-КV, модель Нєвка, самохідне, моторне, прогулянкове, рік та місце побудови судна: 1974, СРСР, матеріал корпусу склопластик, номер корпусу 94, довжина 10,9 м., ширина 2,7 м., осадка 0,5 м. Корпус судна складається з передніх і задніх підводних крил.

Ціна судна: 50 000 грн. 00 коп. Пунктом 3.1. договору визначено, що 100% від згаданої вище суми, має бути сплачена Продавцю протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання договору. Однак, зазначений обов`язок так і не був виконаний Покупцем.

Відповідно до п.11.1 договору у разі несплати повної вартості вказаним вище чином, Продавець має право розірвати цей договір. Відповідно до п.7.2 договору судно передається Покупцю згідно акту приймання-передачі, який між нами так і не було підписано. Враховуючи поточну неможливість реалізації вимоги щодо необхідності належного виконання договору через розірвання будь-яких зав`язків чи відносин, внаслідок збройної (воєнної) агресії російської федерації проти України та її державності, у мене відсутня можливість врегулювати даний спір в позасудовому порядку. Тому, констатуючи той факт, що вказані дії Відповідача є неправомірними та такими, що істотно порушують умови, укладеного між Сторонами договору купівлі-продажу, вважаємо за необхідне звернутися з позовом щодо розірвання вказаного договору у судовому порядку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2023 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.01.2024 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення розгляду у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином, відзив не подавав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності для прогулянкових суден НОМЕР_3 право власності на судно: бортовий номер НОМЕР_4 , модель Нєвка було зареєстроване за ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 судно UА-6516-КV від 25.08.2022 року, що належить ОСОБА_1 , виключено з Державного суднового реєстру України.

10 лютого 2022 року, між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу судна №10/02/22, відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує наступне судно: бортовий номер НОМЕР_6 , модель Нєвка, самохідне, моторне, прогулянкове, рік та місце побудови судна: 1974, СРСР, матеріал корпусу склопластик, номер корпусу 94, довжина 10,9 м., ширина 2,7 м., осадка 0,5 м. (посередник ФОП ОСОБА_3 ).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна судна — 50000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору - 100% від згаданої вище суми, має бути сплачена Продавцю протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору - у разі несплати повної вартості вказаним вище чином, Продавець має право розірвати цей договір.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом. Таким чином, законодавець встановлює чіткий, певний, конкретно визначений та обов`язковий перелік складових у їх сукупності для можливого застосування судами частини другої статті 651 ЦК України, а саме: 1) наявність вимоги про розірвання договору однієї зі сторін такого договору; 2) наявність встановлення саме істотного порушення такого договору; 3) або настання обставин визначених/установлених таким договором або законом для його розірвання.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи ( ст.76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідно до умов договору від 10.02.2022 року, протягом п`яти днів з дня укладення договору, покупець мав сплатити 50000,00 грн. продавцю. Позивач вказує, що вказані умови договору не виконано покупцем, гроші не сплачено.

Доказів іншого стороною відповідача — не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

На підставі ст. 755 ЦК України, ст.ст.12,13,141,264-265, 354ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов - задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу судна №10.02.22 від 10.02.2022 року, укладений між мною громадянином України ОСОБА_1 те громадянином російської федерації ОСОБА_2 та за наслідком його розірвання повернути судно Продавцю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяІ. Ю. Зуб