Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №576/3008/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3008/25

Провадження № 2/576/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/3008/25

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

21.11.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» через представника Мохира Я.В.звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором (оферти) № 16.05.2025-100002059 від 16.05.2025 в загальній сумі 30 063 грн, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 16.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 16.05.2025-100002059 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 000 грн на умовах його строковості, поворотності та платності, строком на 168 днів, дата повернення – 30.10.2025, процентна ставка «Економ» - фіксована у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, процентна ставка «Стандарт» - фіксована у розмірі 1% за один день користування кредитом, комісія за надання кредиту – 7% від суми кредиту та дорівнює 70 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 70 грн, денна процентна ставка – 0,92%.

Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позову її заборгованість за договором становить 30 063 грн.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області Колодяжного А.О. від 03.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали для подання відзиву.

ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи, своїм правом надати відзив не скористалась, інших заяв або клопотань від неї також не надходило.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.12.2025 справу передано на розгляд судді Усенко Л.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 16.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі кредитний договір № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е772.

Згідно умов вказаного вище договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 1 000 грн зі строком користування кредитом 168 днів (день повернення кредиту 30.10.2025).

Договір визначає сплату процентів за користування кредитом у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процента ставка «Стандарт». Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,92% = (1540/1000)/168 х 100%.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 7% від суми кредиту та дорівнює 70 грн.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 70 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Разом з тим, умовами вказаного договору передбачена сплата неустойки в розмірі 15 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

18.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі додатковий договір до договору № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К582 (а.с. 37-39). Згідно умов додаткового договору сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим внесено наступні зміни до основного договору, а саме: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 3 000 грн, строк користування кредитом 166 днів; комісія, пов“язана з наданням третього траншу 7% від суми третього траншу, яка складає 70 грн; комісія за обслуговування 210 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

18.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі додатковий договір до договору № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К526 (а.с. 40-44). Згідно умов додаткового договору сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим внесено наступні зміни до основного договору, а саме: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 3 000 грн, строк користування кредитом 166 днів; комісія, пов“язана з наданням третього траншу 7% від суми третього траншу, яка складає 70 грн; комісія за обслуговування 210 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

19.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі додатковий договір до договору № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К576 (а.с. 45-49). Згідно умов додаткового договору сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим внесено наступні зміни до основного договору, а саме: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 4 000 грн, строк користування кредитом 165 днів; комісія, пов“язана з наданням четвертого траншу 7% від суми четвертого траншу, яка складає 70 грн; комісія за обслуговування 280 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

20.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі додатковий договір до договору № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К939 (а.с. 50-54). Згідно умов додаткового договору сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим внесено наступні зміни до основного договору, а саме: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 6 300 грн, строк користування кредитом 164 дні; комісія, пов“язана з наданням п“ятого траншу 7% від суми п“ятого траншу, яка складає 161 грн; комісія за обслуговування 441 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

21.05.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі додатковий договір до договору № 16.05.2025-100002059, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К418 (а.с. 59-63). Згідно умов додаткового договору сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим внесено наступні зміни до основного договору, а саме: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 10 000 грн, строк користування кредитом 163 дні; комісія, пов“язана з наданням шостого траншу 7% від суми шостого траншу, яка складає 259 грн; комісія за обслуговування 700 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

На виконання умов договору № 16.05.2025-100002059 від 16.0.2025 та додаткових угод до нього, відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі як засіб електронного платіжного засобу позичальника, були перераховані кредитні кошти в загальній сумі 10 000 грн, а саме: 16.05.2025 перераховано 1 000 грн, 17.05.2025 перераховано 1 000 грн, 18.05.2025 перераховано 1 000 грн, 19.05.2025 перераховано 1 000 грн, 20.05.2025 перераховано 2 300 грн. Зазначене підтверджується відповідними листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 16, 87-91).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 16.05.2025-100002059 від 16.0.2025 розмір заборгованості відповідача складає 30 063 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) 10 000 грн, заборгованість за процентами за період з 16.05.2025 по 30.1.2025 12 963 грн, комісія за надання кредиту 700 грн, комісія за обслуговування 1 400 грн, неустойка 5 000 грн (а.с. 15).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем був укладений договір № 16.05.2025-100002059 від 16.0.2025, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е772, а також додаткові договори до нього. Ідентифікація ОСОБА_1 здійснена через центральний вузол системи Bank ID НБУ (а.с. 17). На підставі такого договору та додаткових угод до нього відповідачем були отримані кредитні кошти в загальній сумі 10 000 грн, які вона зобов`язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, а також сплатою комісій і неустойки, але в порушення умов договору цього не зробила.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в договорі № 16.05.2025-100002059 від 16.0.2025 та додаткових договорах до нього. Також судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, комісії та неустойки, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість в загальній сумі 30 063 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) 10 000 грн; заборгованість за процентами за період з 16.05.2025 по 30.10.2025 12 963 грн, комісія за надання кредиту 700 грн, комісія за обслуговування кредиту 1 400 грн, неустойка 5 000 грн.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору та додаткових договорів до нього відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула, то позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основний борг) 10 000 грн, заборгованості за процентами 12 963 грн, комісії за надання кредиту 700 грн та комісії за обслуговування кредиту 1 400 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із цим відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача неустойки в розмірі 5 000 грн, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Що ж до посилань представника позивача в позовній заяві на те, що Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, то слід зазначити наступне.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023р, змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 16.05.2025, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 5 000 грн нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненою від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 25 063 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40 грн (а.с. 1).

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (25063х100:30063=83,36%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2019,31 грн судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 83,36 : 100 = 2019,31).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А, код 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.05.2025-100002059 від 16.05.2025 року в розмірі 25063 грн, що складається із: основного боргу – 10 000 грн, процентів – 12 963 грн, комісії – 2 100 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2019,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 03 березня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко