Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №398/422/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/422/26

провадження №: 2-о/398/99/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Клочко Галина Валентинівна, заінтересовані особи: Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Горлівська міська рада Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Клочко Г.В., звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою, відповідно до якої просить встановити факт реєстрації 27 червня 2001 року Комунальним підприємством «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» (запис № 1673, реєстрова книга 221) права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2001 року, виданого державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2001 року, виданого державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори. Право власності на квартиру було зареєстровано в КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» 27 червня 2001 р. №1673, реєстрова книга 221, про що свідчить належним чином завірений реєстраційний напис зазначеного БТІ. Оскільки право власності на дану квартиру було набуто в той час, коли такі права реєстрували органи БТІ на паперових носіях, воно не внесено до Державного реєстру речових прав. Систему державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запроваджено в Україні з 01 січня 2013 року. До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у Реєстрі прав власності, що є невід?ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які досі зберігаються в БТІ. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах, чи на паперових носіях відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цивільних правовідносин. Починаючи з 01 січня 2013 року державна реєстрація прав, що були набуті до цього періоду, проводиться за «заявницьким» принципом на підставі документів, що підтверджують набуття особою або перебування у її власності певного нерухомого майна. Оскільки Законом не передбачено обов?язку та процедури перенесення БТІ відомостей про зареєстровані речові права, що відображені на паперових носіях, що зберігаються у них, до Державного реєстру речових прав, перенесення цих відомостей відбувається лише у разі звернення особи за реєстрацією, зокрема, права власності. Закон дозволяє суб?єкту відповідних речових прав чи обтяжень речових прав звернутися за проведенням державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі речових прав. Тому заявник ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Олександрійської міськради Кіровоградської області із заявою від 04 серпня 2025 року за № 68232689 про державну реєстрацію прав відносно зазначеної вище квартири в Державному реєстрі речових прав, надав зокрема правовстановлюючий документ на квартиру - Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2001року, технічний паспорт на квартиру в оригіналах. Однак, розглянувши вказану заяву, державний реєстратор прийняла рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 12 вересня 2025 року № 80817978 у зв`язку з відсутністю підтвердженої інформації про зареєстровані права не нерухоме майно та відсутності інших документів, які могли б підтвердити право власності на вказане майно до 01 січня 2013 року. Єдиним способом підтвердити реєстрацію речового права на нерухоме майно для здійснення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є звернення до суду для встановлення факту проведення реєстрації.

Ухвалою судді від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у порядку окремого провадження, запропонувано заінтересованим особам у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду пояснення щодо заяви і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують пояснення.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Від представника заявника до суду надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, просить заяву задовольнити.

Представник Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради Кіровоградської області надав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень до заяви не має.

Від представника Горлівської міської ради Донецької області будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 15 червня 2001 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Кіровою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1403 ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед якого квартира, розташована в АДРЕСА_2 , що складається з двох кімнат, жилою площею 29,4 кв. м., належна померлому на підставі свідоцтва про право власності від 15 жовтня 1996 року, виданого за рішенням Ц-Міської райради № 180 від 09 жовтня 1996 року, зареєстрованого у Горлівському БТІ за р. № 1673.

Згідно із реєстраційним написом на вказаному свідоцтві про право на спадщину, зазначена у цьому документі квартира зареєстрована Грлівським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 та записано до реєстрової книги № 221 за реєстровим № 1673 від 27 червня 2001 року. Цей напис засвідчено печаткою міського бюро технічної інвентаризації.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта на вказану квартиру, власником якої зазначений ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою місцезнаходження квартири, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, виданого Краматорським міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області 04 листопада 2017 року.

Наразі ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено довідкою від 30 травня 2022 року № 3505-5001-5001654403 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

04 серпня 2025 року заявник звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Олександрійської міської ради Кіровоградської області із заявою №68232689 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 12 вересня 2025 року №80817978 у здійсненні реєстрації права власності заявнику було відмовлено, оскільки після завершення строку, встановленого частиною 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху. Державним реєстратором було встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з відсутністю у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на квартиру, держаним реєстратором було направлено запит до КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» про наявну інформацію за ким та на підставі яких документів зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, поданий у заяві про державну реєстрацію. Проте лист було повернуто державному реєстратору. Також було подано запит до Донецької обласної державної адміністрації про наявну інформацію за ким, на підставі яких документів зареєстровано право власності на вказану вище квартиру. Донецька ОДА повідомила, що з 07 квітня 2014 року Горлівський район, у т.ч. м. Горлівка Донецької області, є тимчасово окупованою РФ територією України. Рішення про утворення Горлівської міської військової адміністрації Горлівського району Донецької області Президентом України не приймалося, не ухвалювався законодавчий акт щодо передачі повноважень Горлівської міської ради Донецькій обласної державній адміністрації або обласній військовій адміністрації. У зв?язку з відсутністю підтвердженої інформації про зареєстровані права на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та відсутності інших документів, які могли б підтвердити реєстрацію права власності на вищевказане майно до 01 січня 2013 року державний реєстратор вирішив відмовити у проведенні реєстраційних дій.

Неможливість здійснення державної реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно у зв`язку з викладеними обставинами обмежує заявника у можливості реалізувати гарантовані йому законом права як власника.

За змістом п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявники не мають іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Пунктом третім частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, Горлівський район Донецької області з 07 вітня 2014 року є тимчасово окупованим.

Отже, державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , набуте останнім у 2001 році на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 червня 2001 року.

Водночас відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт реєстрації за заявником права власності на нерухоме майно у зв`язку зі розташуванням КП «Горлівське бюро технічної інвентаризації» на тимчасово окупованій території, а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на належне заявнику майно призвели до ситуації, за якої ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати свої права як власника майна.

Стаття 41 Конституції України гарантує непорушність права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами с будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 77 та ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як встановлено судом, заявник має оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, на якому наявний відбиток штампу Горлівського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності, однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про таке право власності, оскільки таке право набуте ним до 1 січня 2013 року.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за будь-якою іншою особою.

Таким чином, оскільки КП «Горлівське бюро технічної інвентаризації» як орган, який відповідно до законодавства проводив оформлення та реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що належить заявнику, знаходиться на тимчасово окупованій території, отже, архівні документи отримати неможливо у зв`язку з чим державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію про зареєстроване право власності на квартиру та здійснити його державну реєстрацію у відповідності до чинного законодавства України, що в свою чергу обмежує заявника у можливості підтвердити та здійснювати своє право власності, суд, на підставі наданих доказів, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, дійшов висновку, що іншим чином, аніж як в судовому порядку підтвердити факт реєстрації наявного у заявника права власності на належне йому житло неможливо у зв`язку з чим його заява підлягає задоволенню.

Оскільки заявник на підставі п. 21 ч. 1 ст 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судові витрати відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 263-265, 293, 294, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Клочко Галина Валентинівна, заінтересовані особи: Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Горлівська міська рада Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт реєстрації 27 червня 2001 року Комунальним підприємством «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» (запис № 1673 у реєстровій книзі № 221) права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2001 року, виданого державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Кіровою О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1403.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко