Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №398/97/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/97/26

провадження №: 2/398/1609/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" березня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Калатаєвської С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 18 177,52 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є постачальником природного газу, а відповідачка є споживачем послуг за відкритою адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). За період з квітня 2021 року по листопад 2025 року (включно) відповідачкою було спожито природний газ, однак послуги не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року відкрито провадження і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судом було отримано відповідь Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради, згідно з якою громадянка ОСОБА_3 значиться знятою з реєстрації місця проживання з 31.10.2022 року. У зв`язку з цим, відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У поданій позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, зазначив про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву, заяв та клопотань від відповідача до суду не надійшло.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює постачання природного газу побутовим споживачам на підставі Типового договору. За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 22.01.2026, відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована за вказаною адресою та знята з реєстрації 31.10.2022 року.

Згідно з випискою з фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 , після дати зняття з реєстрації до листопада 2025 року на об`єкті фіксувалося фактичне споживання газу: показники лічильника зростали протягом 2021 - 2025 років. Крім виписка містить відомості про те, що за спожитий газ регулярно здійснювалися часткові оплати, зокрема і після зняття відповідачки з реєстрації у період з 2022 по 2025 роки.

За період з квітня 2021 року по листопад 2025 року включно позивачем нараховано, а відповідачкою не сплачено в повному обсязі вартість спожитого природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 18 177,52 грн. Позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 09.10.2025 № 119/4.3.1-76257-2025/ НОМЕР_1 , яка залишилася без задоволення.

Норми права, які застосував суд.

Частиною першою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись режиму її використання.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

При вирішенні спору суд враховує сталу судову практику, зокрема правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, згідно з якими споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмово оформленого договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При вирішенні спору суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17, згідно з яким: «Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2, можна дійти висновку, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Договір з вивезення відходів містить також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України). Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини поширюється Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Цим Законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1 та 5 частини третьої статті 20). Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням випадків, встановлених законом, та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання».

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд зазначає, що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг (до яких належить і постачання природного газу) є визначеним законом обов`язком споживача. Відсутність у матеріалах справи письмової заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу з підписом відповідачки не звільняє її від обов`язку оплатити вартість фактично спожитих послуг. Враховуючи обов`язковість такого договору для споживача та правові висновки Верховного Суду, для виникнення правовідносин на підставі публічного договору достатньо факту публікації такого договору та відсутності заперечень з боку споживача, який приймає оферту шляхом конклюдентних дій (фактичного споживання послуг).

З наданої позивачем виписки з фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 суд встановив факт безперервного споживання газу на об`єкті відповідачки (про що свідчить регулярне зростання показників лічильника з квітня 2021 року по листопад 2025 року), а також факт здійснення часткових оплат за ці послуги протягом усього періоду нарахувань.

Отже, між сторонами існують фактичні договірні правовідносини з постачання та споживання природного газу, і відповідачка зобов`язана нести відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Суд критично оцінює обставину зняття відповідачки з реєстрації місця проживання з 31.10.2022 року, оскільки матеріалами справи (фінансовим станом рахунку) беззаперечно підтверджено факт безперервного споживання газу за вказаною адресою після цієї дати та здійснення за нього часткових платежів.

Відповідачка ОСОБА_1 , порушуючи вимоги ст. 526 ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», свої зобов`язання з оплати послуг не виконала. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що заявлена до стягнення сума 18 177,52 грн є обґрунтованою та правильною. Доказів погашення боргу, спростування розрахунку або заперечень і відповідних доказів на спростування доводів позивача про фактичне споживання нею газу за вказаною адресою відповідачка суду не надала. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин, суд визнає, що наданих позивачем доказів достатньо для доведення факту споживання відповідачем природного газу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтованими та задовольняє їх.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджені наявною у справі платіжною інструкцією.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 625, 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 18 177 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяву про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 04 березня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський