Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №190/233/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/233/26

Провадження №1-кп/190/82/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. П`ятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті П?ятихатки кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025040000000641 від 01.05.2025 року стосовно

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бутенки Кобеляцького району Полтавської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат", який не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень,

передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 скоїв дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану та придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 11.07.2025 року № 202 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.07.2025 року № 165-РС солдата ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу З мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 227 солдата ОСОБА_5 наказано вважати таким, що з 01.08.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2025 № 251 гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону солдата ОСОБА_5 виключено з усіх видів забезпечення у зв`язку з відсутністю на військовій службі без поважних причин.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Солдат ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11,16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

24 серпня 2025 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити місце служби з метою ухилитися від військової служби. Того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її у військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби поблизу села Щурове Донецької області та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 19:46 год. 10 листопада 2025 року, коли ОСОБА_5 було затримано слідчим УСБУ у Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.408 КК України за ознаками: дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 24 серпня 2025 року, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 24 серпня 2025 року, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , поблизу місця розташування одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 , достовірно розуміючи для себе, що не має передбаченого законом дозволу, у порушення діючого законодавства, придбав корпус гранати РГД-5 та запал УЗРГМ-2. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 24 серпня 2025 року, достовірно розуміючи для себе, що не має передбаченого законом дозволу, у порушення діючого законодавства, переніс корпус гранати РГД- 5 та запал УЗРГМ-2 до домоволодіння, за місцем своєї реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 у невстановлений в ході розслідування проміжок часу, однак не пізніше 10 листопада 2025 року, достовірно розуміючи для себе, що не має передбаченого законом дозволу, у порушення діючого законодавства, зберігав вищезазначений корпус гранати РГД-5 та запал УЗРГМ-2 при собі. Під час обшуку 10 листопада 2025 року за місцем реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено корпус гранати РГД-5 з маркуваннями на ній «18-91» та запал УЗРГМ-2 з маркуваннями на ньому «-83», «583».

Таким чином, солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України за ознаками: придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.408 КК України, визнав повністю, не заперечує обставини вчиненого, що зазначені в обвинувальному акті, підтвердив що викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності. Також пояснив, що під час проходження військової служби за мобілізацією, у нього виникли сімейні обставини, за якими він просив у керівництва надати йому відпустку, але йому в цьому було відмовлено, тому він самовільно залишив військову частину і поїхав додому. Коли залишив військову частину, на шляху йому трапилися дві «розтяжки», які він знешкодив, а боєприпаси взяв із собою. В скоєному щиро розкаявся, просить суд суворо його не карати. Крім того пояснив, що на теперішній час бажає повернутися до військової служби та виконувати завдання у військовій частині НОМЕР_2 Збройних сил України, командир якої надав на це свою письмову згоду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною, а його дії в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.408 КК України за ознаками: придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби , вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковані правильно.

Водночас, 16.02.2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.408 КК України в порядку, передбаченому ч.5 ст.401 КК України, для продовження проходження військової служби.

17.02.2026 року до суду надійшло клопотання командира військової частини НОМЕР_2 , в якому надано письмову згоду на продовження проходження військової служби ОСОБА_5 . При цьому, командир військової частини НОМЕР_2 просить розглянути клопотання ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та направити останнього для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

В судовому засіданні суд дослідив письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України на подальше проходження ОСОБА_6 військової служби у військовій частині.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні після роз`яснення йому наслідків звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, підтримав клопотання свого захисника та просив суд його задовольнити, звільнити його, військовослужбовця, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки на його думку є законна підстава для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Також, обвинувачений ОСОБА_5 на питання головуючого судді заявив, що така позиція є його добровільним волевиявленням, без стороннього на нього примусу або тиску з боку певної особи.

Вислухавши обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши письмові документи, зокрема вимогу про відсутність судимостей у ОСОБА_5 , суд вважає, що клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, підлягає задоволенню та мотивує своє рішення наступним чином.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов`язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов`язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.

30.08.2024 набрав чинності Закон України № 3902-IX від 20.08.2024, який передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які під час дії воєнного стану вчинили дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» внесено зміни до окремих нормативно-правових актів, якими передбачено порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Крім цього, КПК України доповнено наступними змінами:

1) частину другу статті 286 доповнено абзацом другим такого змісту:

«У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим».

Враховуючи викладене, слід зауважити, що законодавець визначив, що звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за ч. 5 ст. 401 КК України можливе за наступних підстав:

1) особа вчинила злочин, передбачений ст. ст. 407, 408 КК України під час воєнного стану вперше;

2) особа підозрюється/обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених лише ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто вчинених під час дії воєнного стану;

3) особа добровільно звернулась до слідчого, прокурора або суду про намір повернутись до своєї військової частини або іншої;

4) наявність письмової згоди командира відповідної військової частини на продовження проходження військової служби.

Під час дослідження викладеного у клопотанні обґрунтування та наданих суду документів встановлено наявність підстав та умов звільнення військовослужбовця ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Судом установлено, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Раніше до кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК України не притягався.

ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке вчинене ним під час воєнного стану, вперше.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав клопотання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв`язку із наміром продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, останній не заперечує щодо проходження військової служби солдата ОСОБА_5 у військовій частині НОМЕР_2 Збройних сил України, після прийняття рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності

Крім цього, ОСОБА_5 в судовому засіданні були роз`яснені правові підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, після чого підозрюваний підтвердив як свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, так і про добровільність свого звернення до суду із клопотанням для продовження проходження військової служби.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.

Судом враховується, що у разі звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своїм рішенням зобов`язує після набрання рішенням законної сили, невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов`язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.

Крім того, за положенням ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов`язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Таким чином, наявність констатованих правових підстав та умов звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, у сукупності із відсутністю негативних характеристик особи обвинуваченого та фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, приводить суд до переконання про можливість, у відповідності до вимог статті 288 КПК України, для задоволення клопотання обвинуваченого, звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.408 КК України із підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в скоєному щиро розкаявся.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 367, 368,373 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263,ч.4 ст.408 КК України.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі частини 5 ст.401 КК України.

Кримінальне провадження №22025040000000641 від 01.05.2025 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 408 КК України, - закрити.

Після набрання вироком законної сили зобов`язати:

1) невідкладно поновити ОСОБА_5 на військовій службі;

2) ОСОБА_5 прибути протягом 72 годин за місцем служби до військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України, - для продовження проходження військової служби.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, звільнивши ОСОБА_5 з під варти в залі суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 10 листопада 2025 року по 04 березня 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судових експертиз по справі в сумі 11588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 20 коп.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, - мобільний телефон марки Samsung «Galaxy A31» imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , з встановленими сім картками: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області, - повернути ОСОБА_5 .

Речові докази по кримінальному провадженню, -кейс чорного кольору розміром 20х10?9 см. прямокутної форми, з закругленими краями, з рельєфним написом на ньому «UARMS tactical». з застібкою вздовж кейсу типу «блискавка», ганчірку біло-синього кольору, уламки корпусу гранати GHO – 1 RDX та підривача AF11, отримані в ході проведення вибухово-технічної експертизи, які зберігається в кімнаті зберігання речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області,- знищити.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням положень ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя П?ятихатського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1